Методичні вказівки для підготовки до семінарського заняття. При підготовці до семінарського заняття слід пам’ятати, що не тільки писане право є реальним об’єктом відображення уявлень і почуттів людей

При підготовці до семінарського заняття слід пам’ятати, що не тільки писане право є реальним об’єктом відображення уявлень і почуттів людей, але і «право в житті», тобто діяльність правоохоронних органів, правопорядок. Також треба підкреслити, що у правосвідомості людей має місце думка не тільки про право дійсне, але й про право бажане. Структура правосвідомості – це її внутрішня побудова, яка складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: знання права, ставлення до права, спонукання до виконання правових приписів. Таким чином, відповідно до традиційної позиції теоретиків, виділяються пізнавальна, оціночна і регулятивна функції правосвідомості. Необхідно з’ясувати критерії чіткого розмежування цих функцій, конкретизувати їх за допомогою прикладів з практики правозастосування. Те ж саме стосується й видів правосвідомості: індивідуальної, групової, суспільної, наукової, професійної. Що стосується питання про зв’язок і взаємодію правосвідомості і права, то тут необхідно підкреслити об’єктивну неможливість існування вказаних явищ одне без одного. Зв’язок між правом і правосвідомістю виникає і реалізується з моменту їх формування, не втрачається на будь-яких стадіях функціонування в суспільстві, а інколи існує навіть після зникнення певного інституту права або ж окремих складових частин правосвідомості, зокрема, потрібно відзначити чинник впливу правосвідомості на право в процесі правотворчості і механізм впливу права на формування й розвиток правосвідомості людей. Розуміння ролі правосвідомості для правового регулювання суспільних відносин може бути найкраще проілюстровано за допомогою демонстрації зв’язку кожного з структурних елементів правосвідомості з додержанням режиму законності, а також доведення постійності й об’єктивного характеру взаємодії права і правосвідомості.

Стосовно змісту правової культури, як явища правового життя суспільства й здобуття цивілізації, необхідно з’ясувати її ціннісний характер. Це потребує аналізу правової системи суспільства в площині культурного розвитку законодавства, поступової еволюції правозастосування в сторону підвищення якісного рівня окремих його складових елементів (якість законодавства, діяльність державного апарату). Слід торкнутися й цінностей, що притаманні правовій системі України (наприклад, нормативно-правових актів, що закріплюють права людини і установ, що сприяють їх реалізації). Необхідно також пояснити, що правова культура – явище інтегративне, тобто таке, що формує зв’язки між різними сферами правового та суспільного життя; системне, тобто таке, що виступає як об’єктивний результат взаємодії між своїми внутрішніми елементами; об’єктивно-суб’єктивне, тобто таке, що існує лише як матеріальний результат розумової діяльності людини. Таким чином, слід довести, що поняття правової культури особи є правовою оцінкою поведінки особи в поєднанні з її мотивами, «результатами усвідомлення соціальної цінності права, повагою або неповагою до нього». При цьому потрібно продемонструвати особливе значення понять «вміння» і «навички» стосовно до питання ефективності реалізації норм права, а також поміркувати, яке відношення до проблеми правової культури особи має категорія «мінімум правових знань».

В межах цього семінарського заняття необхідно визначити поняття правового виховання, назвати та охарактеризувати його функції та форми впровадження. Слід визначити роль освітньої діяльності, пропаганди правових знань, правової агітації та інших форм.

Дайте визначення наступних понять:

правосвідомість, правова психологія, правова ідеологія, буденна правосвідомість, професійна правосвідомість, наукова правосвідомість, індивідуальна правосвідомість, колективна правосвідомість, групова правосвідомість, масова правосвідомість, суспільна правосвідомість, правова культура, пізнавально-реформаторська функція правової культури, праворегулятивна функція правової культури, ціннісно-нормативна функція правової культури, правосоціальна функція правової культури, комунікативна функція правової культури, прогностична функція правової культури, правове виховання, правовий всеобуч, правова агітація, самовиховання.

Скласти схеми:

ü Структура та види правосвідомості.

ü Структура правової культури.

ü Функції правової культури.

ü Форми правового виховання.

ü Структура та види правового нігілізму.

Теми рефератів:

Ø «Правосвідомість: поняття і роль у суспільному житті».

Ø «Правова культура особи і шляхи її формування в Україні».

Ø «Правове виховання як основний спосіб формування правової культури особи».

Ø «Правова культура: деякі сучасні підходи до її розуміння».

Ø «Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві».

Ø «Розвиток поняття правосвідомості в період трансформації українського суспільства».

Ø «Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна».

Ø «Причини існування та засоби подолання елітарного правового нігілізму в умовах сучасних суспільств перехідного типу».

Нормативні акти:

v Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141 (зі змінами внесеними Законом України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21 лютого 2014 р. // Офіційний вісник України. — 2014. — № 19. — Ст. 583).

v Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві і утвердження здорового способу життя: Указ Президента від 15 березня 2002 року (зі змінами і допов.) // Офіційний вісник України. — 2002. — № 12. — Ст. 555.

Спеціалізована література:

1. Андреєв Д. Правосвідомість у структурі соціально-правової комунікації / Д. Андреєв // Юридична Україна. — 2013. — № 5. — С. 11-17.

2. Димитров Н. Н. Правовая культура: учебное пособие / Н. Н. Димитров, М. П. Карпов, Н. В. Курысь. — М.: Российская таможенная акад., 2013. — 155 с.

3. Єрмоленко Д. О. Правосвідомість молоді: теоретико-правові засади: монографія / Д. О. Єрмоленко. — Запоріжжя, 2012. — 291 с.

4. Каландаришвили З. Н. Роль правосознания и правовой культуры в преодолении правового нигилизма в современном российском обществе (вопросы теории и практики): монография / З. Н. Каландаришвили, Е. А. Зорина. — СПб.: Элмор, 2013. — 142 с.

5. Клименко А. И. Понятие, структура и функциональные характеристики правовой идеологии Европейского союза: теоретико-правовой аспект: монография / А. И. Клименко. — М.: Граница, 2014 — 167 с.

6. Мальцев Г. В. Культурные традиции права: монография / Г. В. Мальцев. — М.: Норма, 2013. — 607 с.

7. Марченко М. Н. Правовая культура как социологическая категория / М. Н. Марченко // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. — 2013. — № 2. — С. 45-61.

8. Миронова Ю. В. Правовой нигилизм как фактор повышения эффективности законодательства / Ю. В. Миронова // Политика и общество. — 2013. — № 7. — С. 843-847.

9. Оніщенко Н. Правовий світогляд як явище соціальної дійсності / Н. Оніщенко // Право України. — 2014. — № 5. — С. 15-21.

10. Павловська-Кравчук В. Український правовий менталітет: особливості становлення та розвитку / В. Павловська-Кравчук // Вісник Академії правових наук України. — 2012. — № 2. — С. 277-286.

11. Правове виховання в сучасній Україні: монографія / А. П. Гетьман, Л. М. Герасіна, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань, Ю. Ю. Калиновський; ред.: В. Я. Тацій, А. П. Гетьман, О. Г. Данильян. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — Х.: Право, 2013. — 440 с.

12. Рабінович П. Потребове праворозуміння: концептуальна характеристика, евристична характеристика / П. Рабінович // Право України. — 2014. — № 5. — С. 31-40.

13. Тацій В. Концепція юридичної науки і освіти в Україні / В. Тацій, Ю. Шемчушенко // Право України. — 1991. — № 1. — С. 56-63.

14. Хазова В. Е. Основные направления морально-патриотического воспитания и правовая культура несовершеннолетних / В. Е. Хазова // Вестник Московского университета МВД России. — 2013. — № 4. — С. 60-64.

15. Черкас М. Витоки правового нігілізму та його вплив на цінність права / М. Черкас // Вісник Національної академії правових наук України. — 2013. — №3. — С. 73-80.