III. Отруєння

Отруєнням можна вважати гостре захворювання, викликане отрутними речовинами. Отруйні речовини діють навіть у малих дозах, і їхня дія схожа у всіх людей, хоча токсична доза індивідуальна. До отруєнь можна прирахувати захворювання, викликані укусом деяких тварин і членистоногих.

Діагностика отруєнь заснована на врахуванні даних опитування, огляду місця події (рослини й т.д.). Важливо уточнити шлях надходження токсичної речовини (шлунково-кишковий тракт, дихальні шляхи, шкіра).

Невідкладна терапія полягає в прискоренні виведення отрути з організму шляхом:

- промивання шлунку – потерпілому, що перебуває у свідомості дають випити 1,5-2 л води й викликають блювоту, надавлюючи вказівним і середнім пальцями на корінь язика; процедуру повторюють до чистої промивної води;

- переривання контакту з отрутним середовищем – при інгаляційних отруєннях. У цьому випадку першочергове завдання винести потерпілого з отрутної атмосфери на свіже повітря;

- змивання токсичної речовини – при шкірному отруєнні. Для цього шкіру рясно обмивають водою з милом, видаляючи токсичні речовини; при улученні отрути в очі її також видаляють шляхом промивання.

У туристських походах можливі отруєння хімічними речовинами - бензином, гасом, чадним газом, недоброякісними харчовими продуктами, отрутними рибами, рослинами й грибами. Ефективність лікування залежить від вчасно початої, цілеспрямованої терапії. Потерпілих від отруєння потрібно якомога швидше доставити в найближчу лікувальну установу.

При наданні невідкладної допомоги при гострих отруєннях необхідно всіма способами максимально прискорити виведення отрути з організму.

Укуси членистоногими і зміями.

Лісовий кліщ – це маленький паразит, що переносить віруси кліщового енцефаліту - небезпечного захворювання центральної нервової системи, що нерідко кінчається смертельним результатом. Зони поширення кліщів зустрічаються на Україні, у Білорусії, Прибалтиці, у багатьох областях Казахстану.

Захворювання виникають навесні тому, що кліщ як переносник вірусу найнебезпечніший у травні - червні, у липні й серпні ця небезпека набагато знижується, а у вересні практично немає.

У 80 % випадків захворювання виникає при внесенні вірусу в організм людини при прямому присмоктуванні зараженого кліща до шкіри. Можливо також зараження через шлунково-кишковий тракт, у тому числі при забрудненні рук під час зняття кліща, на поверхні якого може перебувати вірус, а також від уживання сирого козячого молока.

Кліщі розташовуються, як правило, біля стежок, по яких проходять тварини. Вони підстерігають свою жертву, сидячи на гілках чагарника, високих сухих травах і деревах на висоті від 25 см до 1 м.

Потрапивши на тіло людини, кліщ присмоктується у волосистій частині голови, у вушних раковинах, на шиї, ключицях, у пахвових западинах, на грудях, руках, спині, попереку, у паху. Укус його безболісний завдяки присутності в слині знеболюючої речовини.

Запобіжні заходи. З метою профілактики захворювання всі туристи, що відправляються в райони, де є природні кліщові вогнища, обов’язково повинні зробити протиенцефалітну вакцинацію, для чого звернутися в районну санепідстанцію.

Після прибуття в зону можливого зараження необхідно почати відповідні профілактичні заходи.

Важливе значення має похідний одяг туриста. Це заправлена в штани штормівка або щільна (тільки не з ворсистої тканини) сорочка. Під сорочку можна одягти футболку або тільник, що тісно облягає тіло. Комір і манжети сорочки повинні бути застебнуті. Спортивні штани варто перетягнути ременем і заправити в носки. Голову й шию захистити каптуром.

При русі варто робити само- і взаємоогляди: у районах з підвищеною кліщовою небезпекою через кожні 1,5-2 години; - із середньою кліщовою небезпекою - ранком, відразу після нічлігу, удень і ввечері. В одязі особливо ретельно треба перевіряти всі складки, маючи на увазі, що видалити кліщів шляхом обтрушування не можна.

При проходженні маршруту варто враховувати, що кліщі воліють вологі притінки з густим підліском і травостоєм. Багато кліщів у молодих порослях осичняків, на вирубках, у малинниках, уздовж стежок, доріг і в місцях, де пасеться худоба. У світлих гаях без підліска, у сухих соснових борах, де легковажно й сонячно, кліщів, як правило, не буває.

Протягом доби в умовах гарної погоди кліщі найбільш активні ранком і ввечері. Сильний дощ або жара значно знижують небезпеку їхнього нападу.

Дії із видалення кліща. Кліщі, що присмокталися підлягають негайному видаленню. При цьому в жодному разі не можна допускати відриву голівки кліща й залишення її в тілі людини.

Існує два способи видалення комах, що присмокталися. Захопивши кліща пінцетом або пальцями, обгорненими в марлю, його витягують повільними, плавними рухами. При іншому способі кліща обв’язують ниткою в місця присмоктування (між основою голівки й шкірою людини) і, розтягуючи кінці нитки в сторони, витягують із тіла. Руки й місце укусу обов’язково потрібно продезінфікувати. Застосовувати речовини, що вбивають кліщів, недоцільно, тому що тоді утруднюється витягання їх зі шкіри.