Моделі та методи прогнозування

Прогнози використовуються для передбачення функціонування об’єкта, який вивчається. Вони поділяються на формалізовані, евристичні та комплексні. Кожен з цих видів має свої позитивні сторони та обмеження.

За допомогою формалізованих прогнозів отримують кількісні показники. При їх розробці використовують припущення про те, що система інерційна, тобто що система у майбутньому буде розвиватися за тими ж закономірностями, що і протягом всього періоду розвитку. Недоліком формалізованих методів є обмежена глибина упередження, що знаходиться в межах еволюційного циклу системи, за межами якого надійність прогнозу падає. До формалізованих методів відносяться екстраполяційні та регресійні методи, метод групового врахування аргументів, факторний аналіз та ін.

Евристичні методи прогнозування базуються на застосуванні людського інтелекту, за допомогою якого на основі власних знань та практичного досвіду передбачають якісні зміни в поведінці об’єкта, що прогнозується, зокрема, силу та тривалість стрибків у процесі розвитку об’єкта. Ці методи застосовуються у випадках, коли існує ймовірність стрибкоподібних процесів розвитку системи. Евристичні методи поділяються на методи індивідуальних і колективних експертних оцінок. На відміну від формалізованих методів, які застосовують для оперативних та короткострокових прогнозів, евристичні методи використовуються для середньо та довготривалих прогнозів.

Комплексні методи прогнозування поєднують формалізовані та евристичні методи в єдину комплексну систему, що дає змогу підвищити якість прогнозів.

Як зазначалося, в залежності від глибини упередження прогнози бувають оперативні, середньотривалі та довготривалі (перспективні):

До оперативних відносять прогнози на період від часток секунди до року, с ередньотривалі – від року до п’яти років, а перспективні – на період більше п’яти років.