На­кид­ний мон­таж аеро­фо­тоз­нім­ків

На ве­ли­ко­му лис­тку ДВП або ДСП знім­ки скла­да­ють у то­му по­ряд­ку, в яко­му фо­тог­ра­фу­ва­ли, скріп­ля­ють, при­ко­лю­ють і пе­ре­фо­тог­ра­фо­ву­ють із змен­шен­ням у 3‑4 ра­зи. Зні­мок, от­ри­ма­ний внас­лі­док цього пе­рефо­тог­ра­фу­ван­ня – реп­ро­дук­ція на­кид­но­го мон­та­жу.

Фо­тот­ри­ан­гу­ля­ція – це гра­фіч­не зна­хо­джен­ня ко­ор­ди­нат то­чок на АФЗ. При цьому зіс­тав­ляється 5 аеро­фо­тоз­нім­ків.

Те­ма 11. Ор­га­ні­за­ція зні­маль­них ро­біт
при лі­сов­по­ряд­ку­ван­ні

Ор­га­ні­за­ція зні­маль­но-ге­оде­зич­них ро­біт
на те­ри­то­рії лі­сов­по­ряд­ку­ван­ня

Ме­тою ро­біт є вста­нов­лен­ня (від­нов­лен­ня) меж між об'єктом лі­сов­по­ряд­ку­ван­ня і су­між­ни­ми лі­со­ко­рис­ту­ва­ча­ми, вста­нов­лен­ня в на­ту­рі і ві­доб­ра­жен­ня на пла­но­во-кар­тог­ра­фіч­них ма­те­рі­алах меж ліс­ництв, найбільш знач­них еле­мен­тів внут­рішньої си­ту­ації, меж ви­ді­лів, до­ріг і ін­ших лі­ній, що ви­ко­рис­то­ву­ють­ся в якос­ті так­са­ційних хо­дів.

Від­по­від­но до про­ек­ту скла­дан­ня то­пог­ра­фіч­них карт або фо­тос­хем у лі­сі про­ру­бу­ють квар­таль­ні про­сі­ки і ві­зи­ри, роз­став­ля­ють стов­пи, ви­мі­рю­ють хо­до­ві лі­нії, зні­ма­ють внут­ріш­ню си­ту­ацію. По­пе­редньо або в про­це­сі цієї ро­бо­ти ство­рю­ють ге­оде­зич­ну ос­но­ву лі­сов­по­ряд­ку­валь­них план­ше­тів.

Про­руб­ка квар­таль­них і ві­зир­них лі­ній

При пер­вин­но­му лі­сов­по­ряд­ку­ван­ні її по­чи­на­ють з про­руб­ки ма­гіс­траль­них хо­дів че­рез се­ре­ди­ну ліс­но­го ма­си­ву з пів­дня на пів­ніч та із за­хо­ду на схід. Па­ра­лель­но їм про­ру­бу­ють квар­таль­ні про­сі­ки, а ві­зи­ри па­ра­лель­но од­ній із сто­рін квар­та­лу. Межами квар­та­лів мо­жуть бу­ти на­яв­ні на міс­це­вос­ті лі­нії – за­ліз­ни­ці і шо­сейні до­ро­ги, лі­нії зв'яз­ку і елек­тро­пе­ре­да­чі, тра­си наф­то- і га­зоп­ро­во­дів, рі­ки, ха­рак­тер­ні лі­нії рельєфу. Квар­та­ли ну­ме­ру­ють ок­ре­мо для кож­но­го ліс­ниц­тва з пів­ніч­но­го за­хо­ду на пів­ден­ний схід.

Ши­ри­на квар­таль­них про­сік, за яки­ми на­мі­ча­ють прок­лад­ку візирних хо­дів, – 2 м, реш­та не мен­ше 0,5м і ві­зи­рів 0,3 м. При­кор­дон­ні (ме­же­ві) квар­та­ли неп­ра­виль­ної фор­ми не по­вин­ні від­хи­ля­ти­ся від ус­та­нов­ле­них роз­мі­рів біль­ше ніж на 50 %.

Лі­нії про­ру­бу­ють у пев­но­му по­ряд­ку. Вста­нов­лю­ють ку­то­мір­ний при­лад у про­ек­тній точ­ці ма­гіс­траль­но­го хо­ду (квар­таль­ної про­сі­ки) і від­кла­да­ють від цієї лі­нії пря­мий кут. Виз­на­ча­ють маг­ніт­ний ази­мут (румб) лі­нії ві­зу­ван­ня і по­чи­на­ють руб­ку.

В якості кутомірного приладу використовують GPS (англ. Global Positioning System). GPS, систе́ма глоба́льного позиціонування — сукупність радіоелектронних засобів що дозволяє визначати положення та швидкість руху об'єкта на поверхні Землі або в атмосфері (рис. 52). Положення об'єкту обчислюється на ньому завдяки використанню GPS-приймача, який приймає та обробляє сигнали супутників космічного сегменту GPS системи глоба́льного позиціонува́ння. Для визначення точних параметрів орбіт супутників та керування, GPS система в своєму складі має наземні центри управління.

Коли мова йде про GPS, частіше за все мається на увазі система NAVSTAR, розроблена на замовлення військового відомства — Управління Оборони США, але на даний час існують або розробляються також інші системи глобального позиціонування (ГЛОНАСС, Galileo та інші).