Тема 14. Фінансові результати діяльності торговельного підприємства

Кінцевим результатом економічної діяльності підприємства є прибуток або збиток.

У процесі формування фінансового результату діяльності підприємства виникають такі види прибутку (збитку): валовий; від операційної діяльності; від звичайної діяльності; від надзвичайної діяльності; чистий прибуток (збиток). Крім цього, на основі податкового обліку підприємства визначають прибуток до оподаткування.

Сума отриманого чистого прибутку (ЧП) визначається за формулою:

ЧП = П_зд – ПП + НД – НВ – ПНП; (14.1)

де П_зд – прибуток від звичайної діяльності підприємства;

ПП – податок на прибуток;

НД, НВ – надзвичайні доходи, витрати;

ПНП – податок з надзвичайного прибутку.

Студенти мають самостійно ознайомитись із схемою (порядком) формування чистого прибутку підприємства відповідно до національного П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».

Прибуток виконує низку функцій:

оціночна (показник ефекту діяльності);

розподільча (інструмент розподілу чистого доходу);

стимулююча (джерело формування різних засобів).

Прибуток є якісним показником, що у синтезованому виді відображає взаємозв’язки і взаємообумовленості усіх складників діяльності торговельного підприємства.

У процесі управління прибутком торговельного підприємства використовують різні класифікації (рис. 14.1).

Рис. 14.1. Види прибутку підприємства

У процесі вивчення теми студентам треба самостійно ознайомитись з усіма видами прибутку відповідно до наведеної класифікації.

При цьому необхідно звернути увагу на такі поняття:

1. Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на її проведення;

2. Оптимальний чистий прибуток є власністю підприємства, що розподіляється та використовується на його розсуд;

3. Під мінімальним розуміється прибуток, розмір якого після сплати податків задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на власний капітал.

Сума мінімального прибутку (П_min) розраховується за формулою:

П_min = , (14.2)

де К – обсяг інвестованого капіталу, тис. грн.;

МРР – мінімальний рівень рентабельності капіталу (середній банківський відсоток по депозитам, що склався), %;

С_П – ставка податку на прибуток, %; під нормальним.

4. Під нормальним розуміється прибуток, котрий відповідає нормі прибутку на капітал (НПК), що в середньому склалася на ринку (у %). Розмір нормального прибутку (П_норм.) визначається за формулою:

П_норм. = . (14.3)

5. Під необхідною розуміється сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства у коштах на виробничий та соціальний розвиток, що утворюються за рахунок прибутку після сплати податків.

6. «Максимальний прибуток» відповідає реалізації мети поведінки підприємства на ринку.

Основні чинники, що впливають на прибуток торгового підприємства: ціни реалізації та закупівлі товарів; рівень доходів торгового підприємства; рівень поточних витрат; обсяг товарообороту; джерела налагодження підприємства; місцезнаходження підприємства; рівень продуктивності праці; ступінь використання ресурсів підприємства; структура капіталу (співвідношення власного та позикового); індекс цін; розміри та стан матеріально-технічної бази та інші.

У ході аналізу прибутку необхідно вирішити такі завдання:

оцінити ступінь виконання плану та виявити тенденції у його розвитку;

виявити та розрахувати вплив основних чинників;

визначити причини зміни прибутку під впливом окремих чинників;

віднайти резерви збільшення прибутку та підвищення ефективності торгівлі.

Вплив зміни основних чинників на величину отриманого прибутку обчислюють за формулами:

обсягу товарообороту (∆∑П_т):

∆∑П_т = ; (14.2)

де Т₁, Т₀ – обсяг товарообороту за звітний та плановий (базовий) період;

Р⁰_р – базовий (плановий) рівень рентабельності;

рівня валового прибутку (∆∑П_рвп):

∆∑П_рвп = ; (14.3)

де Р_вп¹, Р_вп⁰ – рівень валового прибутку за звітний та плановий (базовий) період;

- рівня поточних витрат (∆∑П_рпв):

∆∑П_рпв = ± . (14.4)

де Р_пв¹, Р_пв⁰ – рівень поточних витрат за звітний та плановий (базовий) період.

Економічне обґрунтування прибутку і рентабельності полягає у визначенні такої суми прибутку та рівня рентабельності, що забезпечить певне фінансове положення підприємства та відповідні обсяги діяльності.

Основні завдання планування прибутку – це визначення такої його суми, яка буде достатньою для забезпечення:

а) рентабельної роботи підприємства;

б) його розширеного відтворення;

в) стійкого фінансового стану;

г) конкурентоспроможності на ринку;

д) своєчасної сплати податків до бюджету та інших відрахувань.

Методи планування (прогнозування) прибутку поділяють на 3 групи:

1) економіко-математичні та економіко-статистичні;

2) нормативні;

3) методи прямого розрахунку (цільовий та залишковий).

Студенти мають ознайомитись з кожною групою методів планування прибутку та з’ясувати їх переваги та недоліки.

Важливе місце при визначенні фінансових результатів діяльності торговельного підприємства посідає оподаткування. Розрізняють звичайну і спрощену систему оподаткування торговельного підприємства.

Звичайна система передбачає сплату низки податків, які умовно поділяють на 2 групи: загальнодержавні та місцеві.

До загальнодержавних відносять наступні податки та збори: податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, податок на прибуток, митний збір, податок на майно, за землю, внески у фонди (пенсійний, соціального, медичного страхування) та інші.

Місцеві податки та збори включають податок на рекламу, ринковий збір, комунальний податок, ліцензійний збір та інші.

За джерелами сплати податки поділяють на 3 групи: 1) податки і збори, що включають у ціну товарів, робіт, послуг (ПДВ, акциз, держмито); 2) податки та збори, що відносять на собівартість (витрати обігу) продукції (відрахування у фонди: пенсійний, соціального страхування, сприяння зайнятості населення та податок на рекламу; 3) податки і збори за рахунок прибутку підприємства.

Головне місце у останній групі посідає податок на прибуток.

Оподаткований прибуток – це та частина, що відповідно до чинного законодавства підлягає оподаткуванню.

Сума податку, що підлягає сплаті у бюджет, визначається шляхом множення ставки податку на обсяг оподатковуваного прибутку та ділення на сто.

Податковим кодексом передбачено поступове зниження основної ставки податку на прибуток. Так, з 1 квітня 2011 року вона зменшилась з 25 до 23 % (до 31 грудня 2011р.); до 31 грудня 2012 р. податкова ставка становить 21 %, до 31 грудня 2013 р. – 19 %, з 1 січня 2014 р. – 16 %.

На відміну від звичайної, спрощена система оподаткування – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку. Вона має за мету: стимулювати розвиток малого бізнесу шляхом зменшення та спрощення податкового навантаження; сприяти збільшенню кількості само зайнятого населення; спростити систему адміністрування податків; сприяти детінізації економіки та зниженню корупційного чинника.

Ставки єдиного податку у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (фіксованої ставки), та у % до доходу (відсоткові ставки), наведені у таблиці 14.1.

Таблиця 14.1

Групи платників та ставки єдиного податку*

Платник податку	Критерії платників єдиного податнику	Особливості діяльності	Основна ставка податку	Додаткова ставка податку
Фізич-ні особи	1 група	працюють без найманих осіб; річний обсяг доходу не повинен перевищувати 150 тис. грн.	Здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню*	1 %-10 % мінімальної зарплати станом на 1 січня звітного року у розрахунку на календарний місяць	15 % від: 1) суми пере-вищення граничного обсягу доходу; 2) доходу, отриманого від прова-дження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до І або ІІ групи; 3) доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий; 4) доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
2 група	кількість осіб, з якими одночасно оформлено трудові відносини, не більше 10 осіб; річний обсяг доходу не повинен перевищувати 1 млн. грн.	Здійснюють господарську діяльність з надання послуг (у т.ч. числі побутових) платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів	2 %-20 % мінімальної зарплати станом на 1 січня звітного року у розрахунку на календарний місяць
3 група	кількість осіб, з якими одночасно оформлено трудові відносинах, - не більше 20 осіб; річний обсяг доходу не повинен перевищувати 3 млн. грн.	Здійснюють будь-які види діяльності, крім тих, які заборонені платникам єдиного податку	3 % від доходу для платників ПДВ; 5 % від доходу для неплатників ПДВ
5 група (введено з 12.08 .2012 р.)	- кількість осіб, з якими одночасно оформлено трудові відносинах - не більше 20 осіб; - річний обсяг доходу не повинен перевищувати 20 млн. грн.	Здійснюють будь-які види діяльності, крім тих, які заборонені платникам єдиного податку	7 % від доходу для платників ПДВ; 10 % від доходу для неплатників ПДВ
Юри-дичні особи	4 група	середньооблікова кількість працівників - не більше 50 осіб; річний обсяг доходу не повинен перевищувати 5 млн. грн.	Здійснюють будь-які види діяльності, крім тих, які заборонені платникам єдиного податку	3 % від доходу для платників ПДВ; 5 % від доходу для неплатників ПДВ	Подвійний розмір ставок, тобто 6 % (10 %) або 14 % (20 %). Встановлюється до: 1) суми перевищення обсягу доходу; 2) доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий; 3) доходу, отрима-ного від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
6 група (введено з 12.08. 2012 р.)	середньооблікова кількість працівників - не більше 50 осіб; річний обсяг доходу не повинен перевищувати 20 млн. грн.	Здійснюють будь-які види діяльності, крім тих, які заборонені платникам єдиного податку	7 % від доходу для платників ПДВ;   10 % від доходу для неплатників ПДВ

* Детальне роз’яснення щодо критеріїв, особливостей та ставок єдиного податку див. Податковий кодекс [4]

Важливим етапом є розподіл прибутку.

Чинний розподіл прибутку підприємства представлено на схемі (рис. 14.2).

Рис. 14.2. Розподіл прибутку торговельного підприємства

Основна мета планування розподілу чистого прибутку є оптимізація пропорції між частиною прибутку, що споживається (персоналом та власниками підприємства), та частиною, що залишається у кругообігу коштів підприємства.

Планування розподілу чистого прибутку має такий алгоритм:

1. Визначається потреба у прибутку за напрямками його використання.

2. Формується цільова структура розподілу прибутку.

3. Визначається пріоритетність у використанні прибутку за напрямками.

4. Збалансовується потреба у прибутку за напрямками використання з можливостями його отримання при визначених параметрах (обсягах) діяльності.