Тема 15. Ефективність діяльності та конкурентоспроможність торговельного підприємства

Вивчаючи дану тему студенти повинні звернути увагу на те, що дослідження ефективності торгівлі повинно створювати умови для прибуткового функціонування підприємств виходячи з того, що прибуток не є причиною існування підприємства, а є результатом його діяльності.

Забезпечення ефективності торгівлі є одним із головних завдань для всіх підприємств незалежно від роду здійснюваних функцій і кола вирішуваних задач. Відмінності у характері їх діяльності обумовлюють специфіку показників ефективності, своєрідність методів і критеріїв оцінки, шляхів пошуку і мобілізації резервів.

Ефект означає результат, наслідок певних причин, дій. Тоді як ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання.

Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами, а що витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання. Але з усієї їх множини найбільш обґрунтовані точки зору можна об’єднати в межах таких трьох підходів (рис. 15.1).

Рис. 15.1. Теоретико-методологічні підходи до визначення поняття «ефективність»

Розвиток роздрібної торгівлі на сільському споживчому ринку супроводжується багатоваріантністю економічних результатів (ефектів) різного масштабу і тривалості. Розмір ефекту від торговельної діяльності може визначатися: результатом господарської діяльності; зміною асортименту продукції та поліпшення його якості.

Система виміру ефективності функціонування підприємств торгівлі складна і багатогранна проблема, тому що вона відображає, з одного боку, рівень досягнення її інтересів і цілей, а з іншого – її внесок у досягнення цілей соціальної системи більш високого рівня, яка визначає для підприємств цілі, що випливають з її потреб.

Виходячи із аналізу розглянутих підходів, під ефективністю функціонування торговельних підприємств слід розуміти досягнення найбільшого ефекту у процесі реалізації товарів при рівні витрат, що склався та найбільш раціональному використанні всіх видів ресурсів при максимальному задоволенні попиту населення на товари та послуги з високою якістю торговельного обслуговування.

У процесі розширеного відтворення роздрібна торгівля на сільському споживчому ринку у відповідності до економічних законів повинна вирішувати економічні і соціальні задачі в їх тісному взаємозв’язку і взаємообумовленості (рис. 15.2).

Основною метою роздрібної торгівлі є встановлення оптимального співвідношення між економічним і соціальним аспектами ефективності, що дозволяє досягати їх безперервного максимального зростання.

Рис. 15.2. Критерії ефективності функціонування торговельних підприємств

Економічний аспект передбачає розгляд функціонування торговельних підприємств у напрямку економічної віддачі ресурсів, що вкладені в цю сферу. Критерієм економічної ефективності функціонування торговельних підприємств є забезпечення отримання максимального прибутку при заданому рівні витрат. Чинниками виступають ефективність товарообороту, витрат обігу та використання ресурсів.

Соціальний аспект виражає вплив роздрібної торгівлі на на найважливіші сторони рівня життя, задоволення потреб населення. Критерій соціальної ефективності функціонування торговельних підприємств – забезпечення задоволеності пайовиків і споживачів в якісних товарах та послугах при зменшенні втрат часу на їх придбання або отримання. До чинників соціальної ефективності слід віднести економію вільного часу, якість торговельного обслуговування, ступінь задоволеності потреб працівників, пайовиків та населення.

У економічній літературі висловлюються різні думки з питання, які показники точніше характеризують частини ефекту, витрат і їх співвідношень. Однією з причин такого положення є, з одного боку, відсутність єдності поглядів у економістів на торгівлю як галузь сфери матеріального виробництва; з іншої — положення про те, що її основна функція — це обслуговування населення.

Доцільно виділити узагальнюючі, часткові та техніко-економічні показники ефекту і ефективності, дослідити економічну і соціальну ефективність. Необхідно врахувати особливості організаційних рівнів управління торгівлею, для яких визначаються показники; використовувати у взаємозв’язку ресурсний і витратний методи побудови показників економічної ефективності; досягти максимально можливої інформаційної забезпеченості показників ефективності головним чином на основі статистичної і бухгалтерської звітності, що діє.

До показників економічного ефекту функціонування торговельних підприємств слід віднести узагальнюючі показники, які відображають загальний отриманий ефект і часткові показники (табл. 15.1).

Таблиця 15.1

Показники економічного ефекту функціонування торговельних підприємств

Показники економічного ефекту
Узагальнюючі	Товарооборот, тис. грн. ()
Частка ринку, %
Прибуток, тис. грн. ()
Зміна асортименту продукції, тис. грн.
Часткові	Товарооборот на душу сільського населення, тис. грн. (): де - чисельність населення, осіб.
Товарооборот на одного пайовика, тис. грн. (): де - чисельність пайовиків, осіб.
Продовження таблиці 15.1
Часткові	Товарооборот (прибуток) на один магазин, тис. грн. (): де - кількість магазинів, од.
Товарооборот (прибуток) на одиницю торговельної площі, тис. грн. (): де - розмір торговельної площі (м2).
Товарооборот (прибуток) на одну гро­шову одиницю фонду заробітної плати, грн. (): де - сума фонду оплати праці працівників, тис. грн.
Частка продажу товарів пайовикам у товарообороті торговельної мережі, % (): де - продаж товарів пайовикам споживчої кооперації, тис. грн.

Для узагальненої оцінки ефективності функціонування торговельних підприємств використовувати інтегральний показник економічної ефективності, який охоплює ефективність використання ресурсів та витрат (табл. 15.2).

Таблиця 15.2

Узагальнюючі показники економічної ефективності функціонування торговельних підприємств

Показники
ефективність використання ресурсів	ефективність витрат обігу	ефективність товарообороту
Ресурсовіддача, грн. (): де – середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.; – середньорічна вартість оборотних коштів, тис. грн.; – фонд оплати праці, тис. грн.   Рентабельність ресурсів, грн. ():	Витратовіддача, грн. (): , де – сума витрат обігу, тис. грн. Витратомісткість, грн. (): Рентабельність поточних витрат, грн. (): де – чистий прибуток, тис. грн.;	Рентабельність товарообороту, грн. ()   Товарооборот на одиницю (грн.) пайових внесків, грн. () , де – сума пайових внесків, тис. грн.
Продовження таблиці 15.2
Інтегральний показник економічної ефективності (): де – індекс зміни ресурсовіддачі, – індекс зміни рентабельності витрат обігу, – індекс зміни рентабельності товарообороту.

Разом з перерахованими, при оцінці економічної ефективності функціонування торговельних підприємств слід аналізувати показники, що характеризують соціальну ефективність їх функціонування. Вони пов’язані з багатьма складовими частинами, що характеризують культуру обслуговування сільського населення: асортиментом товарів, який пропонується населенню у торговельних підприємствах; рівнем задоволення попиту населення; використанням прогресивних формі методів обслуговування і на цій основі економією часу, який населення витрачає на здійснення покупок; забезпеченістю торговельною мережею (табл. 15.3).

Таблиця 15.3

Узагальнюючі показники соціальної ефективності функціонування торговельних підприємств

Узагальнюючі показники соціальної ефективності функціонування підприємств роздрібної торгівлі споживчої кооперації на сільському споживчому ринку
Якість торговельного обслуговування	Ступінь задоволеності потреб сільського населення	Ступінь задо-волення по-треб пайовиків	Економія вільного часу населення
Асортимент товарів, який пропонується населенню Коефіцієнт рівномір-ності виконання плану товарообороту за асор-тиментом Коефіцієнт ритмічності виконання плану това-рообороту	Відсоток охоплення роздрібним товаро-оборотом купівельних фондів населення Забезпеченість насе-лення торговельною мережею на одну тисячу жителів Забезпеченість населе-ння торговельною площею	Забезпеченість пайовиків торговельною мережею Забезпеченість пайовиків торговельною площею	Питома вага продажу товарів у магазинах самообслу-говування
Інтегральний показник соціальної ефективності (): де – індекс зміни охоплення реальних наявні доходів населення роздрібним товарооборотом; – індекс зміни роздрібного товарообороту на одну особу сільського населення; – індекс зміни питомої ваги продажу товарів у магазинах самообслуговування.

При вивченні даної теми студенти повинні розглянути сутність конкурентоспроможності підприємства та основні чинники, що на неї впливають.

Конкурентоспроможність виявляється лише в умовах конкуренції і через конкуренцію. Слід звернути увагу на багатозначності трактувань сутності поняття «конкурентоспроможність» сучасними вченими-економістами. Вони пов’язані з:

ототожненням конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції або послуг;

масштабами розгляду конкурентоспроможності: на регіональному, національному або світовому ринку (підприємство, галузь, країна);

заміною одного поняття іншим (конкурентний статус, конкурентний рівень);

характеристикою будь – якої складової конкурентоспроможності підприємства: конкурентоспроможність виробничого, трудового потенціалу.

Найбільш поширеним є виокремлення чинників конкурентоспроможності, що ґрунтується на класифікаційних ознаках, які наведено у табл. 15.4.

Таблиця 15.4

Класифікація чинників конкурентоспроможності підприємства

Класифікаційна ознака	Групи чинників
Місце виникнення	внутрішні зовнішні
Сфера походження	науково-технічні організаційно-економічні соціальні екологічні політичні
Характер чинника	загальні специфічні індивідуальні
Тривалість дії	постійні тимчасові
Ступінь взаємообумовленості	незалежні похідні
Ступінь корисності	стимулюючі дестимулюючі
Роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства	основні другорядні

Відповідно до концепції ієрархії чинників конкурентоспроможності підприємства, запропонованої Тойохіро Коно, конкурентоспроможність визначає п’ятирівнева ієрархія чинників (рис. 15.3).

Частка ринку		I
Інноваційний потенціал		Виробничі потужності		Збутові потужності		II
Стратегія підприємства		III
Потенціал вищої ланки керівництва		IV
Підсумки попереднього року		V

Рис. 15.3. Ієрархія чинників, що визначають конкурентоспроможність підприємства

Виділяють чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства:

1) керівництво підприємств першого рівня розглядає організацію управління як щось внутрішньо нейтральне;

2) підприємства другого рівня конкурентоспроможності прагнуть до того, щоб їх підприємства повністю відповідали стандартам, встановленим їх основними конкурентами, - технічним прийомам, технологіям, методам організації виробництва ведучих підприємств галузі;

3) підприємства третього рівня конкурентоспроможності досягають успіху у конкурентній боротьбі, завдяки не стільки функції виробництва, скільки функції управління, якості, ефективності управління і організації виробництва в найширшому сенсі;

4) підприємства четвертого рівня конкурентоспроможності кидають виклик будь-якому конкуренту по всьому світу у будь-якому аспекті виробництва або управління; це підприємства світового класу.

Для досягнення довготривалого успіху робота забезпечення конкурентоспроможності підприємства має здійснюватися в усіх сферах та по всіх аспектах його діяльності (рис. 15.4).

Аналіз міжнародного досвіду свідчить про те, що у практиці існує шість основних методів оцінки конкурентоспроможності підприємств.

Перший метод – оцінка конкурентоспроможності з позицій порівняльних переваг – полягає у тому, що країна, яка спеціалізується на виробництві і експорті тих товарів, які в інших країнах порівняно дешевше, ніж всередині даної, тому що кожна країна спеціалізується на виробництві тих товарів, за якими її питомі витрати більш низькі, ніж у конкурентів.

Рис. 15.4. Головні аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Другий метод – оцінка за теорією рівноваги підприємства і галузі міститься у тому, що в умовах рівноваги, коли у виробника не існує стимулів для переходу в інший стан, він досяг максимально можливого обсягу випуску й збуту товару при незмінному характері попиту і рівні розвитку техніки на даному ринку. У цих умовах кожний з чинників виробництва використовується з однаковою і разом з тим найбільшою продуктивністю. При цьому у організацій галузі відсутній і зверх прибуток, обумовлений дією будь-якого з чинників виробництва, і, отже, у сторонніх підприємств немає стимулів для вступу у галузь.

Третій метод – структурний, за ринковими позиціями організації виходить зі знання рівня монополізації галузі, тобто концентрації виробництва і капіталу, і бар’єрів для організацій, що тільки-но вступили на галузевий ринок. До числа основних перешкод на шляху нових конкурентів звичайно належать: економічність великомасштабного виробництва, ступінь диференціації продукції, абсолютні переваги у витратах у існуючих підприємств, розмір капіталу, необхідний для організації ефективного виробництва.

Четвертий метод – функціональний полягає у визначені співвідношення: витрати-ціни, навантаження виробничих потужностей, обсягів випуску продукції, норми прибутку тощо.

П’ятий метод – оцінка конкурентоспроможності виробника за якістю продукції з використанням багатокутних профілів базується на виявлені критеріїв задоволення потреб споживачів стосовно конкурентного продукту, встановлення ієрархії потреб, їх порівняльної вагомості у межах того спектра, який може оцінити споживач. Потім робимо порівняння техніко-економічних показників даного продукту з іншими конкуруючими продуктами.

Шостий метод – матрична методика оцінки конкурентоспроможності «Бостонської консалтингової групи» засновуваний на побудові матриць і попередньому виборі стратегії.