Основні теоретично-розрахункові положення теми. Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу виробництва, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу виробництва, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання.

До них відносяться об’єкти промислової та інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження.

Промислова власність – поняття, яке застосовується для позначення виключного права на використання певних матеріальних ресурсів.

До неї належать:

- винаходи;

- промислові зразки;

- корисні моделі;

- товарні знаки.

Інтелектуальна власність – це юридичне поняття, яке застосовується для визначення результатів творчої праці людини.

До неї належать:

- наукові праці;

- твори літератури і мистецтва;

- програмні продукти.

Винаходом називають позначене істотною новизною вирішення технічного завдання в будь-якій галузі народного господарства, яке дає позитивний ефект.

Промисловим зразком є нове придатне до здійснення промисловим способом, художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних та естетичних властивостей. Він може бути об¢ємним (модель), плоским (малюнок), комбінованим.

Корисні моделі – нові за формою, виразом, розміром частин або побудовою моделі.

Товарними знаками вважаються оригінальні позначки (ім’я, термін, малюнок, їх сполучення), які мають правовий перепис та призначення для виділення даного товару серед інших подібних товарів. Якщо під товарним знаком надаються послуги, то він називається знаком обслуговування.

Інтелектуальна власність пов’язана з його інформаційною системою.

Інформаційна діяльність – сукупність процесів одержання інформації, матеріалів їх обробки, зберігання, використання та поширення.

Інформаційна технологія – це процес створення, збору, зберігання, обробки та передачі інформації за допомогою сучасної обчислювальної техніки і систем комунікації.

Програмне забезпечення – сукупність програм, які використовуються у програмі ЕОМ.

Ноу-хау – незахищені повністю або частково знання чи досвід науково-технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані у наукових дослідженнях та розробках при виготовленні, реалізації та експлуатації конкурентноздатної продукції.

Раціоналізаторська пропозиція – технічне рішення, яке є новим і корисним для підприємства, організації або установи, до яких воно подано.

Найменування місця походження товару - відображає назву країни, яке використовується для позначення товару, особливі властивості якого головним чином визначаються природними умовами.

Гудвіл – одночасний вплив таких чинників, як імідж, досвід, ділові якості.

Нематеріальні активи – це права на використання об’єктів промислової і інтелектуальної власності та інші майнові права. Вони включають:

- права на об’єкти промислової власності;

- авторське право;

- право на користування іншими нематеріальний ресурсами;

- право на використання землі і інших природних ресурсів;

- організаційні витрати на створення підприємства.

Власники об’єктів промислової власності отримують виключні права на їх використання за допомогою патентів, промислового зразка, корисних моделей, а також свідоцтва на товарний знак.

Патент – документ, який виданий державним органом (патентним відомством), який дає суб’єкту підприємницької діяльності виключне право на використання зазначеного в патенті технічного рішення. Патент складається з двох частин: патентної грамоти і патентного опису.

Патентна грамота складається з обмеженої кількості примірників і передається патентовласникові. Вона містить: ім’я патентовласника, найменування технічного вирішення, що є об’єктом патенту, та інші відомості, які визначають характер і обсяг виключного права. В патентному описі наводиться характеристика технічного вирішення.

Авторське право – система правових норм, що визначають положення авторів наукових публікацій, літературних та художніх творів, програмного забезпечення для ЕОМ та їх взаємовідносини з іншими контрагентами.

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або шляхом їх використання самим власником або з його дозволу.

Ліцензійна угода – це договір, у відповідності з яким власник винаходу, промислового зразка, товарного знаку, комерційної таємниці передає іншій стороні ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки.

Ліцензією називають дозвіл використовувати технічне досягнення або інші нематеріальні ресурси, протягом певного строку за обумовлену винагороду.