А) Інтерферони

До цієї групи належать препарати природних альфа, бета та гама інтерферонів та їх рекомбінантних аналогів. Природні майже не використовуються через дуже високу вартість та значні труднощі із синтезом і недостатній ступінь очистки.

Показання до застосування a-ІФН:

• гострі і хронічні вірусні захворювання — як етіотропний (гепа­тити В, С і D, герпетичні інфекції, респіраторні вірусні інфекції) або переважно патогенетичний (ВІЛ-інфекція) засіб;

• злоякісні новоутвори (меланома, остеосаркома, рак молочної за­лози, гліоми);

• гемобластози (гострі лейкози, мієломи, лімфоми);

• доброякісні новоутвори (папіломи, бородавки);

• респіраторні вірусні інфекції (здебільшого з метою профілакти­ки).

Препара­ти b-ІФН мають здатність пригнічувати синтез колагену у фіброблас­тах, що часто використовують для лікування ряду автоімунних захво­рювань, зокрема розсіяного склерозу.

гама-ІФН (імунний) є значно сильнішим імуномодулятором, порівняно з іншими інтерферонами. Основний ефект цього лімфокіну — імунорегуляторний (пришвидшення розпізнавання антигенів, їх презентації, посилення функції Т- і В-лімфоцитів, фагоцитозу). Показання для застосування:

• автоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, псоріатична артропатія);

• вірусні інфекції (як правило, гама-ІФН у цих випадках менш ефективний за інші ІФН).