ІНФОРМАЦІЇ 1 страница

кіноустановок і радіоточок. Станом на 1940 р. в Україні налічувалось

6916 кіноустановок, працювало 10 радіостанцій, 1303 тис. радіоточок.

У республіці в 1939 р. було видано близько 73 млн примірників книг.

На початок 1941 р. виходило близько 2 тис. газет із разовим тиражем

7 млн примірників. У 1938 р. було започатковано нові газети Советс-

кая Украина, Комсомольское знамя, в 1939 р. Колгоспник Ук-

раїни, в 1940 р. Радянська освіта та ряд журналів.

Поліграфічна база України в 1941 р. мала 930 друкарень, з них 70

у районних центрах. Станом на 1940 р. в Україні працювало 14 рес-

публіканських видавництв, найбільшими з яких були Видавництво АН

УРСР, Держполітвидав, Державне видавництво колгоспної та радгосп-

ної літератури, Держфінвидав, Дитвидав, Комуніст, Молодий біль-

шовик, Радянська школа, Держмедвидав та ін.

З метою подальшого розвитку поліграфічної промисловості побудо-

вано книжкову фабрику ім. Фрунзе у Харкові, книжково-журнальну

фабрику в Києві, Донецький поліграфічний комбінат, реконструйовано

і розширено друкарні в Києві, Дніпропетровську, Одесі, Полтаві, по-

будовано друкарні в ряді обласних і районних центрів республіки.

Найбільшим видавничим центром Західної України у 30-х роках був

Львів. Тут працювала потужна спілка Діло, яка видавала часописи

Діло, Бібліотека діла. Іншим великим газетним осередком був кон-

церн відомого видавця І. Тиктора Українська преса. Тут виходили

щотижневики Наш прапор, Новий час, Народна справа, щомі-

сячник для дітей Дзвіночок. Періодично друкувалася Українська

бібліотека. М. Тараненко крім книжечок для дітей видавав добре ілю-

стрований і відредагований щомісячник Світ дитини. Б. Гошовський

редагував журнал для дітей Юні друзі. Крім Львова працювали не-

великі видавництва в Коломиї і Жовкві. Усього в Галичині виходило

143 назви газет і журналів.

Навіть в умовах політичного тиску ВКП(б) українська культура

зробила великий крок уперед. Зокрема, протягом 2030-х років ство-

рено систему народної освіти, що забезпечило доступ до знань широко-

му загалу трудящих, дало змогу ліквідувати масову неписьменність,

увести загальну семирічну освіту в селах і перейти до запровадження

середньої освіти в містах. Було розвязано проблему кадрів інженерно-

технічної і творчої інтелігенції. Розширювалася практична і теоретична

робота в усіх галузях науки й техніки. Українські літератори, живописці,

скульптори, кінематографісти, театральні діячі збагатили скарбницю

української культури високохудожніми творами.

За даними перепису населення, в 1939 р. істотно збільшилась чи-

сельність інтелігенції. Порівняно з 1926 р. чисельність сільської інте-

лігенції збільшилась у 5,5, а міської у 6,4 раза. Чисельність індус-

тріальних та аграрно-технічних кадрів збільшилась у 8,2 раза. За тем-

пами зростання до цієї групи наближалася наукова і науково-викладацька

інтелігенція, чисельність якої збільшилась у 6,2 раза, лікарів у 2,2,

вчителів у 3,5, працівників мистецтв у 4,4, юридичних праців-

ників у 1,3 раза.

Порівняно із серединою 20-х років національний склад інтелігенції

істотно змінився. Майже в усіх видах розумової праці (за винятком

нечисленних елітних сфер діяльності мистецтва і юриспруденції)

більшість становили українці. У цілому частка українців серед інтелі-

генції наблизилася до їх частки у складі всього населення.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Охарактеризуйте економічну і суспільно-політичну ситуацію в країні наприкінці

20 початку 30-х років.

2. До яких репресивних заходів вдавалася радянська влада для ліквідації україні-

зації?

3. Що було зроблено для розвитку освіти і науки в Україні в 30-х роках?

4. Зміни, що відбулися в театральному і музичному житті України в 30-х роках.

5. Яких успіхів у цей період досягнуто в культосвітній роботі і видавничій справі?