Методичні поради до теоретичного вивчення теми

суть параметричних методів полягає в тому, що ціна виробу визначається з оцінки й співвідношення якісних і кількісних його параметрів.

Отже, параметричні методи використовуються для порівняльного оцінювання однотипних виробів різної якості або параметрів. При цьому необхідно дотримуватися низки умов:

– товари мають призначатися для задоволення однакових потреб;

– товари повинні мати однорідний технологічний процес виготовлення;

– вироби повинні мати ідентичність конструктивного виконання.

Найбільш відомі такі різновиди параметричних методів ціноутворення:

– баловий метод;

– методи питомих показників (за одним із головних параметрів, метод послідовного врахування в ціні числових значень відібраних параметрів);

– метод регресійного аналізу.

Розглянемо окремо вказані методи.

3.2.1.1. Баловий метод (метод експертних оцінок) використовують не тільки при визначенні ціни на конкретний товар чи послуги. баловий метод у повсякденному житті більш відомий, наприклад, при оцінюванні знань учнів у навчальних закладах за 5 чи 12 бальною системою, при оцінюванні виступів спортсменів у таких видах спорту, як гімнастика, фігурне ковзання, спортивні танці, стрибки у воду тощо. За відсутності таких показників досягнень спортсменів, як довжина чи висота стрибка, вага піднятої штанги (тобто якихось цифрових показників), для визначення переможця використовують глядацькі симпатії, видовищність чи майстерність виконання вправ.

Стосовно питань ціноутворення баловий метод дає змогу встановити рівень ціни якогось нового товару відносно існуючого аналога або прототипу на основі не кількісних показників їх параметрів, а суб’єктивної оцінки: новий товар кращий чи гірший на думку того, хто оцінює показники, тобто експерта. Приклад використання балового методу ціноутворення див. пп. 3.2.2.1.

3.2.1.2. Визначення ціни методами питомих показників розглянемо у двох варіантах.

Перший метод – визначення ціни за одним із головних параметрів. Цей метод базується на використанні такого цінового показника, як питома вартість. Стосовно таких товарів, як сировина, напівфабрикат, питома вартість як ціна товару відносно одиниці маси чи об’єму одночасно є просто ринковою ціною. Наприклад, ціна 1 т нафти чи 1 т зернових певного виду чи ґатунку і є питома вартість.

Для продукції машинобудування одиниця виміру товару інша. Це не вартість чи вага машини, а такі показники, як вартість 1 кВт потужності, 1 см³ об’єму двигуна, 1 Дж теплоти тощо. Коли продуктивність чи інший параметр міняється в невеликих межах, то і ціна змінюється мало й при розрахунках цими змінами нехтують. Якщо мають місце значні зміни параметра, то і ціна досить значно міняється, але не прямо пропорційно зміні параметра. В такому випадку використовують коефіцієнт гальмування ціни – відношення питомої вартості машини більшої потужності (продуктивності тощо) до питомої вартості однотипної машини меншої потужності (продуктивності) за умови, що інші технічні параметри машин одинакові. Тобто зміна параметра супроводжується зміною ціни з урахуванням коефіцієнта гальмування (К):

К=П_б/П_м , (3.1)

де П_б, П_м – більший та менший параметри.

Такий метод ураховує залежність ціни від зміни одного параметра, хоча і головного.

Крім такої пропорційної залежності ціни виробу від зміни головного параметра виробу, використовується непропорційний степеневий коефіцієнт гальмування, який визначається із формули Берима [8, С.116]:

, (3.2)

де Р_НОВ – ціна нового виробу;

Р_БАЗ – ціна конкурентного виробу (аналога), прийнятого за базу розрахунку;

П_БАЗ, П_НОВ – однойменні параметри;

К – степеневий коефіцієнт гальмування.

Для різних діапазонів зміни значень параметрів розраховуються відповідні коефіцієнти гальмування К шляхом логарифмування формули (3.2):

. (3.3)

На продукцію виробничо-технічного призначення існує багато прейскурантів, прайс-листів тощо з детальними техніко-економічними характеристиками, тому розрахунки коефіцієнтів гальмування не становлять труд-нощів.

У різних діапазонах ряду значень головного параметра коефіцієнт гальмування може бути в межах 0,4–0,7, 0,7–0,9 або й більше 1,0 (залежно від того, чи залежність пряма або зворотна).

Другий метод – визначення ціни методами комплексного параметричного ціноутворення, або метод послідовного врахування в ціні числових значень параметрів.

При визначенні ціни використовуються декілька параметрів, розмір яких впливає на ціну. При цьому враховується вплив кожного з відібраних параметрів на рівень ціни виробу. Для таких товарів, як продукція машинобудування, параметрами можуть бути потужність, продуктивність, коефіцієнт корисної дії, витрати енергоносіїв тощо.

Які параметри і скільки їх необхідно використовувати, визначається на першому етапі ціноутворення шляхом експертної оцінки або логічним аналізом.

Суть методу полягає в приведенні цін кожного із конкурентних виробів до ціни виробу, для якого вона (ціна) визначається.

Суть методу полягає в тому, що ціна нового товару визначається як середнє арифметичне приведених цін кожного конкурентного товару:

, (3.4)

де Р_нов – ціна нового товару;

– приведені ціни існуючих конкурентних виробів;

N– кількість конкурентних виробів.

Приведені ціни кожного i-го конкурентного виробу визначаються за формулою

, (3.5)

де Р_i – ціна i-го конкурентного виробу;

– поправки (поправкові коефіцієнти) по кожному параметру i-го конкурентного виробу.

Окремо взята поправка для i-го конкурентного виробу за кожним параметром визначається за формулою

, (3.6)

де П_нов – параметр виробу (нового), для якого визначається ціна;

П_i – параметр i-го конкурентного виробу;

К – степеневий коефіцієнт гальмування для i-го параметра.

Таким чином, визначивши для кожного конкурентного виробу по-правки для вибраних параметрів, визначаються і приведені ціни (формула 3.6) і шукана ціна (формула 3.4).

Приклад розв’язання задачі див. пп. 3.2.2.1.

3.2.1.3. Метод використання рівнянь регресіїпередбачає, що функцією є ціна виробу, а показниками-аргументами виступають відповідні параметри.

На першому етапі з параметричних рядів відбираються найбільш вагомі відносно впливу на ціну параметри (шляхом експертних оцінок або розрахунку коефіцієнтів кореляції між цінами і техніко-економічними параметрами).

На другому етапі вибирається вид рівняння регресії. Найчастіше використовуються лінійні або степеневі форми залежності в рівняннях типу:

;

,

де y – ціна;

x₁, x₂, …x_n – техніко-економічні параметри;

b₁, b₂, …b_n – коефіцієнти регресії, що визначають величину залежності ціни від кожного із включених до рівняння регресії параметра;

а – коефіцієнт регресії, що враховує вплив на ціну інших параметрів, не включених в це рівняння.

3.2.1.4. В останні роки швидкими темпами зростають обсяги продажів новітньої наукоємної продукції (комп’ютери, промислові роботи, космічні технології тощо). Для такої продукції враховувати економічну ефективність її використання традиційними методами досить складно, тому вони доповнюються і замінюються економічним аналізом умов виробництва й експлуатації. Використання з цією метою відповідних розрахункових показників (експлуатаційні витрати, норми рентабельності, термін окупності тощо) дозволяє визначати ціну товару з урахуванням покупцем їх споживчої вартості.

Методи економічного аналізу дають можливість на основі експлу-атаційних економічних показників визначити ціни різних видів машин і устаткування, включаючи ліцензії, патенти, технологічні процеси та інженерно-консультаційні послуги. За допомогою економічного аналізу можна довести, що продукція з більш високою ціною порівняно з цінами конкурентів більш конкурентоспроможна завдяки, наприклад, терміну окупності чи економічності в експлуатації.

Цінові розрахунки в угодах про продаж ліцензії є найбільш складними. Оскільки реальна цінність патентів та ноу-хау, які передаються за ліцензійними угодами, може бути визначена тільки у процесі безпосередньої експлуатації технології покупцем. Сам продаж науково-технічної продукції здійснюється за розрахунковими цінами, які базуються на припущенні про ефективність науково-технічної продукції у майбутньому.