Провідні міжнародні організації зі стандартизації

Міжнародна організація ISO заснована в 1947 році двадцятьма п’ятьма національними організаціями зі стандартизації як координуючий орган. СРСР був одним із засновників організації, постійним членом керівних органів, двічі представник Держстандарту обирався головою організації. Україна стала членом ISO після розпаду СРСР.

Сфера діяльності ISO стосується стандартизації в усіх сферах, крім електротехніки й електроніки, що відносяться до компетенції Міжнародної електротехнічної комісії (IEC). Деякі види робіт виконуються спільними зусиллями цих організацій. Крім стандартизації, ISO займається і проблемами сертифікації.

Загальновизнаним завданням ISO є сприяння розвиткові стандартизації і суміжних видів діяльності в світі з метою забезпечення міжнародного обміну товарами й послугами, а також розвитку співробітництва в інтелектуальній, науково-технічній і економічній сферах.

Значну діяльність зі стандартизації ISO здійснює в сфері охорони здоров’я, медицини, навколишнього середовища, інформаційної технології, мікропроцесорної техніки, якості продукції.

Членами ISO є національні організації зі стандартизації. Україна представлена Центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації. Промислово розвинені країни представлені в ISO як її члени-комітети, а країни, що розвиваються, – як члени-кореспонденти або члени-абоненти.

Раді ISO підпорядковані такі комітети:

- ПЛАКО (технічне бюро);

- СТАКО (вивчення наукових принципів стандартизації);

- КАСКО (перевірка відповідності);

- ІНФКО (науково-технічна інформація);

- ДЕВКО (надання допомоги країнам, що розвиваються);

- КОПОЛКО (захист інтересів споживачів);

- РЕМКО (стандартні зразки).

Міжнародні стандарти ISO не мають статусу обов’язкових для всіх країн-учасниць. Будь-яка країна в праві застосовувати або не застосовувати їх. Вони можуть входити в національну систему стандартизації, використовуватися на підставі двох- і багатосторонніх угод.

IEC створена в 1906 році 13 країнами, хоча таке співробітництво почалося з 1881 року, коли відбувся перший Міжнародний конгрес з електрики. Після Другої світової війни і створення ISO IEC стала автономною організацією в її складі.

IEC здійснює стандартизацію в сфері електричних, електронних і суміжних тенологій. На початок 2013 року ІЕС об’єднувала 60 членів і 22 асоційованих члени. Основною метою IEC є сприяння міжнародному співробітництву зі стандартизації і суміжних з нею проблем.

Стандарти IEC поділяють на два види: загальнотехнічні та стандарти на конкретну продукцію. Зараз прийнято понад 2000 стандартів. Стандарти IEC аналогічні стандартам ISO. Тому обидві міжнародні організації об’єднали свої зусилля в розробці й прийнятті стандартів по безпеці продукції, сертифікації, рівневі радіоперешкод.

Як і в ISO процес розробки і прийняття стандартів триває 3-4 року, тому що узгодження здійснюється переважно за допомогою листування між сторонами.

В ISO та IEC Держспоживстандарт представляє Україну з 1993 року.

У 2004 році Україна ввійшла до Ради ISO на період 2005-2006 років та стала членом Постійного Комітету Ради ISO зі стратегії. Держспоживстандарт є активним членом Комітету ISO з оцінки відповідності та спостерігачем у Комітеті ISO з питань країн, що розвиваються, Комітеті ISO з політики у справах споживачів, Комітеті зі зразкових матеріалів.