Категорії та види стандартів

Комплекс нормативних документів (НД) України включає різноманітні стандарти, в яких встановлені вимоги до конкретних об’єктів стандартизації. Залежно від об’єкта стандартизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення НД поділяються на категорії та види.

Нормативний документ – документ, який встановлює правила, загальні принципи, характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як «стандарт», «кодекс усталеної практики» та «технічні умови».

Стандарт – документ, що встановлює правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів для загального й багаторазового застосування, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній галузі та розроблений у встановленому порядку.

Категорії нормативних документів. Залежно від об’єкта стандартизації та сфери діяльності нормативні документи зі стандартизації поділяються за такими категоріями:

- державні стандарти України – ДСТУ;

- галузеві стандарти України – ГСТУ;

- стандарти науково-технічних та інженерних підприємств і спілок України – СТТУ;

- технічні умови України – ТУУ;

- стандарти підприємств – СТП.

ДСТУ – це нормативні документи, які діють на території України й застосовуються всіма підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування, громадянами-суб’єктами підприємницької діяльності, міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів. ДСТУ для України, як і для будь-якої держави світу, є національним стандартом, який затверджується Держспоживстандартом України, в галузі будівництва – Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. ДСТУ мають міжгалузеве використання і запроваджуються переважно на «Продукт» масового чи серійного виробництва, на норми, правила, вимоги, терміни та поняття, позначення й інші об’єкти, потребує регламентування для забезпечення оптимальної якості «Продукту», а також для єдності та взаємозв’язку різних галузей науки, техніки, виробництва та культури.

До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми та правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Республіканські стандарти колишнього УРСР застосовуються як державні стандарти України до часу їхньої заміни або скасування.

ДСТУ містять обов’язкові та рекомендовані вимоги. До обов’язкових належать:

- вимоги, що забезпечують безпечність «Продукту» для життя, здоров’я, майна громадян, його сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища та вимоги методів випробувань цих показників;

- вимоги техніки безпеки та гігієни праці з посиланням на відповідні норми й правила;

- метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

- положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) «Продукту».

Обов’язкові вимоги ДСТУ підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами та громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги ДСТУ є обов’язковими для виконання, якщо:

- це передбачено чинними актами законодавства;

- ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку «Продукту»;

- виробником (постачальником) «Продукту» документально заявлено про відповідність «Продукту» цим стандартам.

ГСТУ розробляють на «Продукт», послуги в разі відсутності ДСТУ, чи за потребою встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Вимоги ГСТУ мають не протистояти обов’язковим вимогам ДСТУ. ГСТУ є обов’язковими для всіх підприємств і організацій даної галузі, а також для підприємств і організацій інших галузей (замовників), які використовують чи застосовують «Продукт» цієї галузі.

СТТУ розробляють за потребою розповсюдження та впровадження систематизованих, узагальнених результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних у певних галузях знань чи сферах професійних інтересів. Вимоги СТТУ мають не можуть суперечити обов’язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ.

Підприємства застосовують СТТУ добровільно, а окремі громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, якщо вважають доцільним використовувати нові передові засоби, технології, методи та інші вимоги, які є в цих стандартах. Використання СТТУ для виготовлення «Продукту» можливе лише за згодою замовника або споживача цього «Продукту», що закріплено договором або іншою угодою.

ТУУ – документ, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати «Продукти», процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом. Цей нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальниками (розробником, виробником) і споживачем (замовником) «Продукту», для якого відсутні державні чи галузеві стандарти (або за потребою конкретизації вимог зазначених документів), їх затверджують на «Продукт», який знаходиться в стадії освоєння і виробляється невеликими партіями. ТУУ розробляються на один чи декілька конкретних виробів, матеріалів, речовин, послугу чи групу послуг. Запроваджують ТУУ в дію на короткі строки, термін їхньої дії обмежений або встановлюється за погодженням із замовником. Підприємства використовують ТУУ незалежно від форми власності та підлеглості, громадяни – субєкти підприємницької діяльності – за договірними зобов’язаннями або ліцензіями на право виготовлення та реалізацію «Продукту» (надання послуг).

СТП розробляються на «Продукт» (процес, послугу), який виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП повинні не суперечити обов’язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ. Об’єктами СТП є складові частини «Продукту», технологічне оснащення та інструмент; технологічні процеси; послуги, які надають на даному підприємстві; процеси організації та керування виробництвом. СТП – основний організаційно-методичний документ у діючих на підприємствах системах керування якістю «Продукту». Як СТП можуть використовуватися міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн на підставі міжнародних угод про співробітництво.

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загальнотехнічні вимоги, норми та правила, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв’язок та взаємопогодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації «Продукту», безпечність «Продукту», охорону навколишнього середовища.

Стандарти на «Продукт», послуги встановлюють вимоги до груп однорідного або певного «Продукту», послуги, які забезпечують його відповідність своєму призначенню. У них наводяться технічні вимоги до якості «Продукту» (послуг) при його виготовленні, постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання «Продукту» або якості послуг, що надаються.