Розроблення та застосування стандартів

Наслідком діяльності в галузі стандартизації є створення нормативних документів. Через нормативні документи стандартизація впливає на сфери трудової діяльності людини, на розвиток народного господарства країни, прискорення науково-технічного прогресу, економію та раціональне використання сировини, матеріалів, енергетичних ресурсів, підвищення якості продукції (процесів, робіт, послуг).

Нормативний документ (НД) – документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їхніх результатів. Нормативні документи розробляються на об’єкти стандартизації, які обов’язкові для використання в певних галузях діяльності, в установленому порядку і затверджуються компетентними органами. До НД належать стандарти, технічні умови, зводи правил, регламенти, керівні документи, державні класифікатори тощо.

Слово «стандарт» у буквальному розумінні означає норму, зразок, мірило, а в широкому – це зразок або еталон якості, через який держава здійснює наукове обґрунтоване керування якістю. Стандарт є основним нормативним документом у галузі стандартизації. Правильне визначення цього терміну має важливе значення. Цей термін має таке визначення: стандарт – нормативний документ, розроблений на засадах відсутності протиріч з істотних питань з боку більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом, в якому встановлені для загального та багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їхніх результатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. Стандарти можуть бути розроблені як на матеріальні предмети («продукт», еталони, зразки тощо), так і на норми, правила, вимоги до об’єктів організаційно-методичного та загальнотехнічного характеру.

Стандарти мають відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції залежно від місця її виготовлення.

Об’єктами стандартизації можуть бути об’єкти інтелектуальної чи промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому законодавством порядку отримав дозвіл у власника на цей об’єкт.

Центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації з урахуванням суспільної потреби в стандартах, державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів стандартизації та інших суб’єктів стандартизації щороку формує програму робіт із стандартизації, яка включає перелік національних стандартів, прийнятих до розроблення. Програма публікується один раз на шість місяців в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації та розміщується в інформаційних мережах.

Правила та порядок розроблення, схвалення, прийняття, перегляд, зміни та припинення дії національних стандартів, які встановлюються центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації, мають передбачати:

- критерії врахування чи відхилення пропозицій щодо розроблення національних стандартів;

- критерії визначення розробників національних стандартів;

- визначення пріоритетів щодо застосування міжнародних (регіональних) стандартів;

- механізм апеляції;

- інформування зацікавлених сторін про стан робіт у сфері національної стандартизації.Строк розгляду проекту національного стандарту та подання відгуків не може бути меншим, ніж 60 днів від дня його опублікування;

- ознайомлення за рівних умов з проектами національних стандартів усіх зацікавлених сторін.

Під час схвалення або прийняття національного стандарту центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації визначає дату надання стандарту чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.

Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, публікується наступного місяця в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації.

Міжнародні (регіональні) стандарти запроваджуються як національні стандарти за умови їхнього прийняття центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації.

Прийняття міжнародного (регіонального) стандарту – це опублікування національного стандарту, що ґрунтується на відповідному міжнародному (регіональному) стандарті, чи підтвердження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має той самий статус, що й національний стандарт, із зазначенням будь-яких відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту.

Перевірку чинних національних стандартів на відповідність законодавству, інтересам держави, потребам споживачів, рівню розвитку науки й техніки, вимогам міжнародних (регіональних) стандартів здійснюють відповідні технічні комітети або інші суб’єкти стандартизації. Стандарти на продукцію перевіряються не рідше одного разу на п’ять років. За результатами перевірки відповідні технічні комітети або інші суб’єкти стандартизації подають пропозиції про перегляд, зміни чи скасування стандартів до центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації.

Перегляд, у результаті якого розроблюється новий національний стандарт або вносяться зміни до чинного стандарту, здійснюється у порядку, встановленому для розроблення стандартів.

Припинення дії національного стандарту здійснює центральний орган виконавчої влади в сфері стандартизації у разі припинення випуску продукції, регламентованої цим стандартом, а також у разі розроблення, схвалення або прийняття замість нього іншого стандарту за поданням відповідного технічного комітету стандартизації або іншого суб’єкта стандартизації.

Інформація про зміни, текст змін національних стандартів публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади в сфері стандартизації не пізніше, ніж за 90 днів до терміну надання їм чинності.