Правила написання абревіатур

1. Складноскорочені назви, утворені з початкових літер, влас­них і загальних імен, пишуть великими літерами, крапка між ними не ставиться, наприклад: АТС; УТН; ДПА; МЗС; МОН; ВАК; ТЮГ тощо.

2. З великої літери пишуть ті абревіатури, які є власними назвами, наприклад: Київміськрада, Укртелефон, Київводоканал; Укрінформ; Укрпрофрада тощо.

3. Абревіатури пишуть з малої літери, якщо вони є родовими назвами, наприклад: облспоживспілка; облвиконком; облвно; педінститут; райвно; райрада; сільрада тощо.

4. У складних абревіатурах, утворених від назв літер іншомовного алфавіту, з великої літери пишуть лише першу части­ну слова, наприклад: Бі-бі-сі; Сі-ен-ен, Еф-бі-ай тощо.

Усі абревіатури, крім іншомовних та тих, що закінчу­ються на голосний, можуть відмінюватися, наприклад: ЖЕК – ЖЕКу; ЖЕКом; ВАК – БАКу, ВАКом, але ООН, МП, ПП тощо.

Виноски, посилання

Посилання – це додатковий інформаційний текст, який роз­міщують поза основним текстом або посторінково й відмежову­ють від нього горизонтальною рискою. Біля слова чи одиниці тексту, що вимагає пояснення, коментаря, ставиться знак по­силання (часто цей знак називають виноскою) – арабська цифра з дужкою чи крапкою або астериск (так звана зірочка), який, відповідно, повторюють перед текстом посилання.