Будова деревини. 5 страница

v розточування (отримання отворів заданого діаметра та забезпечення спів падіння його вісі з віссю обертання виробу чи інструменту)

v зенкерування (обробка отвору зенкером для підвищення точності та якості поверхні)

v розгортання (отримання отворів d до 100мм розгорткою для зміцнення поверхневого шару)

v протягування (обробка різанням та поверхневим пластичним деформуванням внутрішніх і зовнішніх поверхонь протяжками)

НАРІЗАННЯ РІЗІ утворення різі за допомогою:

v різців

v плашок

v фрез

v мітчиків

v гребінок

ФРЕЗЕРУВАННЯ - обробка матеріалів різальним інструментом (фрезою), який обертається навколо заготовки, що рухається поступально.

ФРЕЗИ:

· циліндричні

· торцеві

РУБКА -слюсарна обробка за допомогою якої із заготовки знімають зайвий шар матеріалу або розрубують його на частини за допомогою інструментів різальних (зубило, крейцмейсель), ударних(молотки).

8.3.З’ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ І ВУЗЛІВ У ВИРОБИ

З’ЄДНАННЯ:

· роз’ємні

· нероз’ємні

РОЗ’ЄМНІ З’ЄДНАННЯ:

· гвинтове

· за допомогою болтів

· шпонкове

НЕРОЗ’ЄМНІ З’ЄДНАННЯ:

· шпилькове

· зварне

· клепане

· за допомогою шурупів

З’ЄДНАННЯ НЕРОЗ’ЄМНІ:

q клепання

q спаювання

q зварювання

q зшивання

q склеювання

КЛЕПАННЯ:

· утворення отворів

· вставка заклепок

· отримання замикаючої головки

СПАЮВАННЯ -процес отримання нероз’ємних з’єднань матеріалів (металів, скла, графіту, кераміки тощо),що знаходяться в твердому стані, розплавленим припоєм:

· нагрівання заготовки;

· обробка флюсами (розчинення та видалення оксидів, зменшення поверхневого натягу);

· використання припої.

ЗВАРЮВАННЯ:

q за ступінню нагрівання:

ü плавленням

ü тиском

q за джерелом енергії:

Ø термічне (дугове, електрошлакове, електропроменеве, іонопроменеве, світлове, індукційне, газове тощо);

Ø механічне(холодне, вибухом, ультразвуком, тертям, магнітоімпульсне);

Ø термомеханічне (контактне, дифузне, газопресоване, індукційнопресове, термопресове, пічне).

ЗШИВАННЯ -процес з’єднання шляхом обробки країв листових деталей та їх ущільнення

СКЛЕЮВАННЯ –

· підготовка поверхні

· нанесення клею

· склеювання при певній температурі, тиску та витримці

ПЕРЕВАГИ СКЛЕЮВАННЯ:

Ø зниження трудомісткості

Ø відсутність виступів на зовнішніх поверхнях

Ø економія матеріалу

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ, ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ ТА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Див. НМКД с.120 (лабораторна робота 23) та “Робочий зошит для виконання лабораторних робіт з курсу “Матеріалознавство та основи технології виробництва товарів народного споживання ” (ч.ІІ).

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

МЕХАНІЧНА ОБРОБКА ВИРОБІВ - процес обробки поверхні, який полягає у зніманні поверхневого шару матеріалу різними інструментами (абразивними або ріжучими) з метою досягнення певної точності обробки і чистоти поверхні

ОПОРЯДЖЕННЯ -процес обробки поверхонь з метою покращення їх якості і забезпечення високої точності розмірів готових деталей та виробів

ШЛІФУВАННЯ -обробка поверхні за допомогою шліфувальних кіл (клас точності 1-2, чистота поверхні – 10 класу шорохуватості).

ХОНІНГУВАННЯ -обробка абразивними брусками, які здійснюють складний рух по відношенню до поверхні, що обробляється, з охолодженням гасом. Шорохуватість 12-13 класу

ПРИТИРАННЯ -обробка поверхонь спеціальними притирками, які повторюють контури поверхні і виготовляються із сірого чавуну, міді або оптичного скла. Поверхню змащують суспензією: масло + гас + вазелін + абразив (корунд, оксид Cr, синтетичний алмаз).

КРАЦУВАННЯ -обробка поверхонь металевими щітками, що обертаються зі швидкістю 3000-4000 об/хв.

ГАЛТУВАННЯ -процес очищення поверхні невеликих заготовок від окалин, іржі, задирок на шестигранних барабанах, в які завантажуються деталі та абразивний матеріал (пісок, корунд, наждачний пил).

ТОЧІННЯ (токарна обробка) -обробка за допомогою різців зовнішніх (обточування) і внутрішніх (розточування) поверхонь тіл обертання (циліндричних, конічних чи фасонних), а також спіральних і гвинтових поверхонь

СТРУГАННЯ -процес обробки пласких і фасонних поверхонь, пазів, канавок, виїмок, різноманітних профілів під час прямолінійного обернено-поступального руху заготовок або інструмента

ДОВБАННЯ -різновид стругання, головний рух при якому здійснюється у вертикальній площині для отримання шпонкових пазів, канавок на зовнішніх поверхнях або у отворах, а також на фасонних поверхнях

СВЕРДЛІННЯ - утворення наскрізних або глухих циліндричних отворів у суцільному матеріалі за допомогою свердла, яке здійснює обертальний та поступальний рух відносно своєї вісі

ФРЕЗЕРУВАННЯ - обробка матеріалів різальним інструментом (фрезою), який обертається навколо заготовки, що рухається поступально.

РУБКА -слюсарна обробка за допомогою якої із заготовки знімають зайвий шар матеріалу або розрубують його на частини за допомогою інструментів різальних (зубило, крейцмейсель), ударних(молотки).

ЛІТЕРАТУРА

1.Алексеев Н.С., Ганцов Ш.К., Кутянин Г.И. Теоретические основы товароведения непродовольственных товаров.М.Эконо-мика.1988.- 109 с.

2.Закусілов А.П., Полікарпов І.С., Стадник Б.Я. Матеріалознавство і технологія виробництва товарів народного споживання. - К.: 1994. - 292с

3.Зіміна Н.К., Андрієнко В.М., Савчук Н.В. Матеріалознавство та технологія непродовольчих товарів:Навч. посібник.-К.: ІЗМН, 1998 р. с.114.

4.Федаева Н.И.Основы технологии производства товаров важнейших отраслей промышленности.- Гомель.-1995г.-152 с.

5. Гинберг А.М., Хохлова Б.А. Технология важнейших отраслей промышленности. - М.: Высша школа, 1985.- 246с.

ТЕМА 9. НЕОРГАНІЧНІ МАТЕРІАЛИ ТА ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ЇХ ВИРОБНИЦТВА

9.1. СКЛО, СИРОВИНА, ОСНОВНІ ВИДИ.

Нагадаємо, що силікатні матеріали відносяться до неорганічних, це матеріали і вироби, що складаються з суміші або сплавів силікатів, полісилікатів, аміносилікатів.

Силікатні матеріали діляться на:

природніштучні

гірські породиотримані у заводських умовах

граніт скляні

глина керамічні

каолін цементи та вироби на їх основі

пісок

За призначенням силікати:

побутові архітектурно-будівельні технічні

- скляний посуд матеріали для будівництва - лабораторний і хімічно-

- керамічний посуд обробки і спрощення виробів стійкий посуд

- художньо-декоративні цементи і вироби - оптичне скло

вироби на їх основі - електрофарфор

- дзеркала керамічні - склотканина

- лампове скло і др будівельне скло - скловата

керамічна плитка - матеріал для

ситали - технологічних

процесів і

устаткування.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА СКЛЯНОГО ВИРОБНИЦТВА.

Історія скловиробництва налічує декілька тисячоліть. Перші згадки про скло відносяться до періоду більш ніж 6 тисяч років до нашої ери.

СКЛО

ПриродніШтучні

утворені в процесі створюються людиною

діяльності вулканів

(виверження магми)

органічні неорганічні

- поліметил на основі стекло

метакрилат утворюючих оксидів:

- силікатні

- борні

- фосфатні тощо.

СКЛО, СКЛАД, ОСНОВНІ ВИДИ.

Скло це речовина аморфно - кристалічної структури, яка одержується шляхом переохолодження розплаву, що складається з різних оксидів, яким притаманні незалежно від їх хімічного складу і температурної області затвердіння поступове підвищення в'язкості та механічні властивості твердих тіл. Перехід із рідкого стану в склоподібний є оберненим. Склад скла може бути виражений загальною формулою трисилікату – R ₂O RO 6SiO ₂.

Для отримання скла використовують різноманітні комбінації оксидів, які за призначенням поділяються на:

- склоутворюючі;

- модификуючі;

- проміжні.

До склоутворюючих відносять – оксиди кремнію, бору, фосфору, германію, миш’яку.

До модифікуючих – оксиди лужних та лужноземельних металів для зміни фізико-хімічних властивостей.

До проміжних - оксиди Al, Pb, Fe, Ti, які можуть заміщувати склоутворюючі та змінювати властивості.

Хімічний склад скла можна змінювати у широких межах, тому і властивості скла можуть бути досить різноманітними. Промислові стекла містять не менше 5 компонентів, а спеціальні – значно більше.

З одновалентних оксидів використовують Na2O K2O Li2O

- з двовалентних CaO, MgO, ZnO

- а також оксиди Al2O3 і B2O3

В даний час у скляному виробництві використовують приблизно 80 елементів таблиці Менделєєва. Скло - це складні системи, що містять не менше 5 оксидів. Основними є SiO2 72-75%, CaO – 8,5 – 9,5% і Na2O – 13 – 15%, а також оксиди алюмінію, фосфору, бору. Назва с кла залежить від вмісту в них тих чи інших оксидів: натрієвого – вапняного, калієвий – вапняного, фосфатні, борні, калієвий – свинцеві і ін.

ОСНОВНІ ВИДИ СКЛА ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

Кварцове – практично з чистого кремнезему, висока температура і хімічна стійкість

Безосколкове скло – комбіноване, що складається з двох або декількох шарів звичайного скла зклеєного прозорим пружним шаром органічного полімеру.

Піноскло одержують спінюванням розплавленого скла при 700 – 900 ⁰С різними газоутворюючими речовинами (крейда, вугілля, кокс)

Скловолокно – одержують з розплавленого скла витягуванням скломаси через філ’єри або іншим способом.

Термопан – тришарове скло, що складається з двох, і повітряного прошарку між ними. Використовується як термоізоляційний матеріал.

9.2.ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА СКЛЯНИХ ВИРОБІВ

Виробництво скловиробів складається з етапів:

· отримання скломаси (підготовка сировини і варка скла)

· формування виробів.

· обробка

Всі операції здійснюються за наперед розробленою технологією, при порушенні якої може погіршиться якість готових виробів.