А.О.Капелюшний. Думка Дорошенка була: зібрати всю Україну докупи, а як пощастить, то й самостійною зробити

Думка Дорошенка була: зібрати всю Україну докупи, а як пощастить, то й самостійною зробити. Розуміючи заміри Москви і добре знаючи порядки та становище Польщі, він вирішив знайти захист десь окрім них. Дорошенко на початку 1779 року піддався Туреччині. Він намовив султана Магомеда У11, і той року 1672 у травні рушив на Польщу Разом з Дорошенком побили вони поляків, узяли Кам'янець, Львів, і Польща змушена була підписати ганебну для себе Буджацьку угоду. За нею вона зрікалася України і визнавала її власністю козаків, а Турції мала платити данину Тепер Московській державі ніщо вже не загрожувало єднати до себе знову всю Україну І Дорошенко дуже добре допоміг цим Москві і тепер мріяв, що вдячна Москва настановить його Гетьма­ном усієї України. Але Москві такий Гетьман, як Дорошенко, не підхо­див, бо він боровся за незалежність України. Тим-то вона постійно підтримувала його суперників - Степана Брюховецького, Дем. Много­грішного та І.Самойловича, аби в такий спосіб знесилити Україну А тут іще Суховій.

Після того, як Петро Брюховецький був убитий і І.Дорошенко на деякий час став Гетьманом України по обидві боки Дніпра. Але замість Брюховецького вибрали Гетьманом лівобічної України Дмитра Много­грішного. Дорошенко залишив його наказним Гетьманом тимчасово, а сам поїхав додому в особистих справах. Знову почалася між гетьма­нами війна, і тривала вона аж два роки. Весною 1669 р. Суховій знову показується на Україні; до нього пристає п'ять полків; із собою він привів знову татар. На річці Росі біля Канева вони облягли табір В.До­рошенка, але турецький султан звелів татарам зняти облогу і не зачіпа­ти П.Дорошенка, бо він підлеглий Туреччини. Татари пішли додому, а козаки одні відсахнулися від Суховія і знову перейшли на бік В.Доро­шенка, а другі пристали до правобічних полків і з ними на раді в Умані вибрали Гетьманом Уманського полковника Михайла Ханенка. Ханен-ко ще був у партії невдоволених Переяславською угодою і тепер став Гетьманом під зверхністю Польші. Ханенко ще два роки боровся з Дорошенком, але втратив будь-яку надію, що з того щось вийде. Навес­ні 1774 р. прийшов у Переяслав до лівобічного Гетьмана Я.Самойлови-ча, поклав перед ним булаву та клейноди і зрікся гетьманства. Більше про Петра Суховія нічого невідомо. Відтоді говорять, що де два україн­ці, там три гетьмани. Чи не нагадує це сучасні президентські перегони?

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

Зокрема, запобігання ласки перед Москвою, поділ України на дві части­ни, одна з яких дивиться в бік Москви, орієнтується на неї, а ті донечча­ни, які добилися постійної прописки в Москві, стають місцевими знаме­нитостями, донецькими національними героями. Хоча, коли Л.Кучма ставав президентом, перемігши в 14 адміністративно-територіальних одиницях, а не як В.А.Ющенко в 17, ніхто не говорив ні про розкол України, ні про її поділ на дві частини. Шукай, кому це вигідно.

ПАВЛОВ-ПЕТРЕНКО, комерсант, історик-аматор.