Тема 4.6. Допоміжне обладнання компресорів

План:

4.6.1. Вимоги до фільтрів.

4.6.2. Комірковий фільтр.

4.6.3. Самоочисний фільтр.

4.6.4. Глушники шуму.

4.6.5.Кінцеві охолоджувачі і повітрозбірники.

4.6.1. Частинки пилюки, що міститься в повітрі, попадаючи в циліндри поршневих компресорів, викликають передчасне зношування поверхонь тертя, утворення нагару, зниження продуктивності і К. К. Д.

Повітря всмоктується в компресор з сторони найменш освітленої і запиленої, на висоті не менш 3 м. Гранично допустима запиленість 0,5 мг/м .Швидкість повітря повинна бути рівномірною по всій поверхні фільтра і не перевищувати 3 м/с. Фільтри можуть бути індивідуальними для кожного компресора і спільними для всієї станції. По будові розрізняють коміркові і самоочисні фільтри.

4.6.2. Комірковий фільтр (рис. 71, а) складається з каркаса 1 з вмонтованими в нього комірками 2, які заповнені пакетами гофрованих металічних сіток, змочених вісциновим маслом. Перед фільтром розміщені шторки 3. З компресором фільтр з’єднаний фланцем 4. Пилюка осідає на гофрованих сітках. Очистка фільтра проводиться не рідше одного разу в два місяці. При цьому вони обдуваються стисненим повітря і промиваються в 10% содовому розчині при температурі 70...80 С і потім в воді. Після цього занурюються в масло.

Рис. 71. Фільтри: а – комірковий; б – самоочисний

4.6.3. Самоочисні фільтри бувають різних конструкцій. Самоочисний шторний фільтр (рис. 71, б). На валах розміщені чотири зірочки 3 з двома ланцюгами 4, до яких прикріплені шторки 5. Швидкість ланцюга 1,5...3,6 мм/хв. Повітря проходячи через шторки, повітря очищається від пилюки, а шторки промиваються в масляній ванні.

4.6.4. Глушіння шуму при виході стисненого повітря в атмосферу (пуск, зупинка, ремонтно-наладочні роботи) проводиться бутово-камерним глушником. В бетонній камері на металічну сітку вкладають два шари каменя, а зверху насипають щебінь. Повітря з компресора проходить по гофрованій трубі в глушник і далі через його вікно в атмосферу.

Рис. 72. Кінцевий охолоджувач

4.6.5. Кінцеві охолоджувачі (рис. 72) встановлюють на стаціонарних поршневих компресорах продуктивністю понад 10 м³/хв. Вони розміщені на виході з компресора і призначені для охолодження повітря і відділення конденсату. Завдяки цьому зменшується можливість утворення і загоряння масляних відкладень у трубах.

Кінцевий охолоджувач складається з циліндричного корпуса 1, системи труб 2 і масловідді-лювача 3. Вода до труб системи подається через патрубок 4 і відводиться через патрубок 5. Стиснене повітря в охолоджувач подається через патрубок 6 і виходить через патрубок 7. Для покращення тепловіддачі приварені перегородки 8, які направляють повітря перпендикулярно до труб. Через кожні 2 години випускають конденсат через вентиль 9. Вентиль 10 потрібен для випускання води під час ремонту. На охолоджувачі встановлено манометр 11 і запобіжний клапан 12.

Повітрозбірники виготовляють у вигляді зварених циліндричних вертикальних ємкостей, які розміщені за компресором. Повітрозбірник, окрім патрубків для під’єднання повітропроводів, має запобіжний клапан, манометр, вентиль для випускання конденсату, люки для чищення, гнізда для встановлення термометрів і запобіжну пробку.

Місткість повітрозбірника визначається співвідношенням: ,

де V_хв – продуктивність компресора, м³/хв.

Запобіжні клапани повинні бути відрегульовані на запобіжний тиск, який є більшим від максимального робочого не більше ніж на 10%. Застосовують вантажні і пружинні запобіжні клапани. Прохідний переріз клапана згідно норм повинен бути ,

де т – масова продуктивність компресора, кг/год, Т – абсолютна температура повітря, ⁰К,

р – абсолютний тиск повітря, МПа.

Контрольні запитання до теми 4.5 і 4.6:

4.5.1. Прилади для вимірювання тиску компресорів.

4.5.2. Прилади для вимірювання температури.

4.5.3. Прилади для вимірювання витрати повітря.

4.6.1. Будова коміркового фільтру.

4.6.2. Будова самоочисного фільтру.

4.6.3. Будова кінцевого охолоджувача.