Екологія житла

Важливе місце у забезпеченні здоров’я людей належить умовам проживання. Функції житла пов’язані з широким спектром життєдіяльності людини (сон, особиста гігієна, харчування), а також забезпечують громадську й культурну функції. Здоровим помешканням вважається таке, у якому є необхідний набір раціонально розташованих приміщень з достатньою площею, комфортний мікроклімат, оптимальне природне та штучне освітлення. Визначення мінімально необхідної житлової площі міського помешкання в Україні здійснюється з урахуванням того, що на кожного мешканця квартири має припадати не менше 21 м² площі й, окрім того, надається додатково 10 м² на сім’ю. З гігієнічного погляду має бути врахований повітряний куб на одну людину, що становить близько 37 м³.

Нормативний рівень показників природного освітлення забезпечується ще на етапі проектування будівлі. При цьому береться до уваги орієнтація вікон за сторонами світу, розташування назовні об’єктів, що створюють тінь, а також глибина приміщення, тобто відстань від вікна до внутрішньої стіни. У житлових приміщеннях потрібно забезпечити пряму інсоляцію не менше ніж 3 години щоденно. Такий режим підтримує оптимальний психофізіологічний режим, забезпечує високу працездатність. Орієнтація кімнат суттєво впливає на стан здоров’я людей. Найвищий рівень захворюваності встановлений при північній орієнтації, найнижчий – при південній. Більш тривала інсоляція житла, передусім ультрафіолетовим спектром, забезпечує належний бактерицидний ефект. Недостатньо освітлене прямим сонячним спектром житло сприяє виникненню у дітей рахіту, хвороб дихальної системи (ангіна, бронхіт, пневмонія), може активізувати туберкульозний процес. Для зниження рівня інтенсивної інсоляції, яка зумовлює формування перегрівного мікроклімату у приміщенні, застосовуються жалюзі та портьєри, виготовлені із щільних тканин. У сучасному помешканні передбачається місцевий та загальний варіант штучного освітлення. Загальне освітлення створюється рівномірним розподілом світла від підвішених у центрі кімнати на стелі світильників. Такий тип освітлення є достатнім для діяльності, яка не вимагає напруження зорового аналізатора. Місцеве освітлення, яке потрібне для виконання точних робіт (вишивання, креслення тощо), передбачає використання настільних ламп, переносних світильників, облаштування локального підсвічування у зручних для мешканців зонах приміщення. Для штучного освітлення житлових приміщень використовують лампи розжарювання, люмінесцентні й енергозберігаючі. Лампи двох останніх видів характеризуються високою економічністю й світловіддачею, їхній спектр наближається до денного і полегшує розрізнення кольорів. Вони рівномірно освітлюють робочу поверхню, не створюють ефекту засліпнення і не нагрівають повітря у приміщенні. Недоліком люмінесцентних ламп є пульсація світла внаслідок живлення їх змінним струмом. Це явище дістало назву стробоскопічного ефекту і характеризується появою множинних зображень предметів, що рухаються або обертаються.

Для благоустрою внутрішнього житлового середовища інсталюється необхідне санітарно – технічне устаткування, яке генерує шум та вібрацію і створює дискомфорт для його мешканців. У житлових будинках рівень шуму залежить також від того на якій віддалі він знаходиться від міських шумових джерел. Рівень звуку, що проникає у житлові приміщення не повинен перевищувати 40 дБА вдень та 30 дБА уночі. Інтенсивний та тривалий комунальний шум є фактором ризику виникнення ранніх інфарктів, інсультів, прискорює процеси старіння людського організму. Шум стимулює різке погіршення якості навколишнього середовища, й умов проживання міського населення. Установлено, що у великих містах шум скорочує тривалість життя людей на 8 – 12 років. Під впливом шуму погіршується сон і здатність вчитися, діти стають більш агресивними та вередливими.

З метою оптимізації мікрокліматичних параметрів (температури, вологості, швидкості руху повітря) у сучасних житлових комплексах широко застосовується кондиціонування повітря. За типом експлуатації розрізняють центральні та місцеві кондиціонери, які призначені відповідно для усього будинку чи груп його приміщень, або виключно для квартир індивідуальних власників. Завдяки цьому створюються та підтримуються задані показники стану повітряного середовища у приміщеннях, а також здійснюється його іонізація, очищення, зволоження або підсушування, озонування й дезодорація. Відомі випадки інфікування мешканців на гострі вірусні інфекції, зокрема легіонельоз, у приміщеннях, обладнаних кондиціонерами. Збудник захворювання – Legionella pneumophilia є типовим представником сапронозів – природних мешканців довкілля. Унаслідок розвитку пневмонії легіонельоз має тяжкий клінічний перебіг та високу імовірність летальності. Через охолоджувальні системи кондиціонерів збудники хвороби проникають з крапельками води й під час дихання потрапляють до організму людей. Це зумовлює необхідність систематичної очистки та дезінфекції системи кондиціонування повітря.

Повітря житлових приміщеннях може забруднюватись продуктами життєдіяльності людини. Критерієм ступеня чистоти повітряного середовища закритих приміщень є вміст у ньому діоксиду вуглецю (СО₂). Вуглекислий газ у концентрації 0,1 % не викликає патологічних реакцій в організмі й виконує свою фізіологічну функцію стимулятора дихального центра. Це чутливий непрямий показник антропогенного забруднення кімнатного повітря, оскільки паралельно зі збільшенням його концентрації у повітрі спостерігається нагромадження низки антропотоксинів (індол, скатол, меркаптан тощо). За вмістом діоксиду вуглецю можна зробити висновок про загальний санітарний стан повітряного середовища помешкання. Вуглекислий газ у концентраціях 2 – 3 % викликає прискорення та поглиблення дихання; у межах 4 – 5 % спричинює біль голови, тахікардію, зниження працездатності. За його вмісту у повітрі 10 – 12 % можлива смерть, унаслідок паралічу дихального центра.

Самопочуття людини у закритих приміщеннях визначається концентрацією аероіонів. Аероіони мають позитивний і негативний заряди і знаходяться у повітрі у співвідношенні 5:4. Мінімально необхідний рівень позитивних аероіонів на 1 см³ повітря має становити не менше 400, оптимальний та максимально допустимий 1500 – 3000 й 50 000 відповідно. Позитивний фізіологічний ефект зумовлюють іони з негативним зарядом (легкі іони), це передусім іони озону. Важкі іони – це молекули, які адсорбувались на дрібних частинках (іони окису азоту). За умови неефективної роботи вентиляції нагромаджується значна кількість важких іонів, що є однією з причин погіршення самопочуття людини при перебуванні у закритих приміщеннях. У світі навіть прийнятий спеціальний термін: «синдром хворої будівлі», що свідчить про наявність у людей симптомокомплексу патологічних проявів, зумовлених неякісним внутрішнім житловим або офісним середовищем. Однією зі складових цієї проблеми є «супергерметизація житла». При усіх очевидних перевагах використання у житлових приміщеннях металопластикових вікон (захист від шуму, пилу, втрат тепла тощо) користувачі повинні знати, що без належного провітрювання система ущільнення вікон і дверей перетворює квартири і будинки на герметично замкнені простори, де насичення хімічними забруднювачами та продуктами життєдіяльності людини сягає критичних значень.

Надзвичайно небезпечним забруднювачем повітря житлових приміщень є тютюновий дим, у складі якого міститься майже 200 компонентів, у т.ч. канцерогени, зокрема бенз(а)пірен. Доведено, що пасивне паління загрожує здоров’ю дітей, які мешкають в оточенні дорослих – курців. Пасивне паління здатне викликати бронхіт, бронхіальну астму, серцево-судинні розлади та порушення психічного розвитку. У хронічних пасивних курців є значний ступінь ризику формування онкологічної патології. Куріння матері під час вагітності вважається однією з імовірних причин синдрому раптової смерті новонародженої дитини. Перелік токсичних речовин, що потрапляють у легені активних (20 сигарет на добу) та пасивних курців (8 годин на добу) наведено у таблиці 15.

У м. Львові ще у 50-х роках минулого століття проводились дослідження, які передбачали визначення хімічного складу повітря житлових приміщень після трьох та шести годин горіння газу. Це дозволило встановити, що знайдені концентрації чадного газу на кухні у більшості випадків перевищували гранично допустимий рівень. Проявами гострої інтоксикації оксиду вуглецю є загальна слабкість, шум у вухах, головокружіння, біль голови й у ділянці серця, нудота. Людина не орієнтується у навколишньому просторі, спостерігається сонливість, втрата свідомості, інколи навпаки перезбудження. Смерть може наступити за дуже короткий проміжок часу або через декілька годин чи днів. Механізм розвитку хронічної інтоксикації чадним газом полягає у тому, що еритроцити втрачають здатність постачати тканини і органи киснем. У крові у високих концентраціях визначається карбоксигемоглобін, знижується артеріальний кров’яний тиск, температура тіла, рівень чутливості шкіри, пульс стає лабільним. Часто людина стає роздратованою, погіршується загальне самопочуття, нічний сон, настрій швидко змінюється, що свідчить про порушення функції центральної нервової системи.

Таблиця 15