Ліміти доз опромінення, мЗв/рік

Ліміт дози	Категорія опромінюваних осіб
А*	Б*	В*
Ліміт ефективної дози	20 **
Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення для кришталика ока шкіри кистей та стоп

Примітки.

* - розподіл дози опромінення упродовж календарного року не регламентується;

* *- у середньому за будь - які послідовні п’ять років, але не більше 50 мЗв за рік

Для зниження рівнів опромінення населення " Основними санітарними правилами забезпечення радіаційної безпеки України " (2005) встановлено рекомендовані граничні рівні медичного опромінення при променевій діагностиці для відповідних категорій пацієнтів. При проведенні профілактичних медичних рентгенологічних досліджень населення річна ефективна доза опромінення не повинна перевищувати 1 мЗв. Проведення профілактичних обстежень методом флюороскопії заборонено.

Принцип оптимізації – принцип протирадіаційного захисту, який вимагає, щоб користь від вибраної людської діяльності не тільки перевищувала пов’язаний з нею збиток, але й була максимальною.

Дозу опромінення визначають такі основні фактори: час, відстань, кількість, екран. Захист часом полягає у скороченні тривалості опромінення. На радіаційно небезпечних роботах доцільно частіше змінювати персонал з метою зменшення індивідуальної дози. Захист відстанню ґрунтується на тому, що доза опромінення обернено пропорційна квадрату відстані. При виконанні робіт (операцій) з джерелами іонізуючих випромінювань необхідно користуватися дистанційними інструментами. При захисті кількістю рівень випромінювання від радіоактивного матеріалу знаходиться у прямій залежності від маси, активності чи g- еквівалента. Захист екраном – це здатність матеріалів ослаблювати випромінювання. За своїм призначенням захисні екрани можуть бути умовно розподілені на 5 груп. Екрани 1-ої групи використовують при транспортуванні радіоактивних препаратів і зберіганні їх в неробочому стані. У залежно від виду випромінювання використовують контейнери з різних матеріалів – для a- і b - випромінювачів з алюмінію і пластмаси; для g - із свинцю, чавуну, сталі; для нейтронних джерел – перший шар – з парафіну (бору), другий шар – із свинцю, чавуну, сталі. Екрани 2-ої групи – це захисні екрани для обладнання. Екранами повністю закривають робоче обладнання при положенні радіоактивного препарату у робочому стані або при включенні високої напруги на джерела іонізуючих випромінювань. До екранів 3-ої групи належать пересувні захисні екрани для захисту робочого місця на різних ділянках робочої зони. Застосовують у рентгенодіагностичних кабінетах для захисту робочого місця техніка від розсіяного випромінювання, у радіологічних відділеннях для захисту робочого місця лікаря, медичної сестри при введенні радіоактивних препаратів в організм хворого. При рентгенологічному дослідженні обов'язковим є екранування ділянки таза, щитоподібної залози, очей та інших частин тіла, особливо в осіб репродуктивного віку. У дітей раннього віку має бути забезпечено екранування всього тіла за межами досліджуваної ділянки. Захисні екрани 4-ої групи монтують як частини будівельних конструкцій (стіни, перекриття, підлог і стель, спеціальні двері, тощо). До 5-ої групи відносять екрани індивідуальних засобів захисту (щиток із органічного скла, оглядове скло пневмокостюмів, просвинцьовані рукавички, тощо).

З 1979 р. в Україні проводиться централізований індивідуальний дозиметричний контроль медичних працівників. Цю роботу виконує Центральна лабораторія індивідуальної дозиметрії та радіаційної безпеки за участю рентгенорадіологічних відділень обласних та міських лікарень, відділів та відділень радіаційної гігієни обласних та міських СЕС і медичних установ. Радіаційний контроль обов'язково проводиться у рентгенівських відділеннях (кабінетах) на робочих місцях персоналу, у суміжних (по горизонталі і вертикалі) приміщеннях та на оточуючій території (не менше 1 разу у 2 роки, а також після ремонту) з визначенням потужності дози рентгенівського випромінювання, а також при контролі захисних властивостей стаціонарних, нестаціонарних, індивідуальних засобів захисту (не менше 1 разу у 2 роки).

Індивідуальний дозиметричний контроль зовнішнього опромінення персоналу та осіб, які беруть участь у проведенні досліджень, передбачає облік доз опромінення у відповідних журналах та індивідуальних картках персоналу. Для контролю променевих навантажень на пацієнтів, за рахунок рентгенодіагностичних процедур, здійснюється реєстрацію доз опромінення у вкладних листках в історії хвороби та амбулаторних картках.

При виникненні комунальної радіаційної аварії окрім термінових робіт щодо стабілізації радіаційної ситуації мають бути одночасно здійснені заходи, спрямовані на: зведення до мінімуму чисельності населення, що зазнають аварійного опромінення; запобігання чи зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населення; запобігання чи зниження рівнів радіоактивного забруднення продуктів харчування, питної води, сільськогосподарської сировини і сільгоспугідь, об'єктів довкілля (повітря, води, грунту, рослин тощо), а також будівель і споруд.

Охорона довкілля від радіоактивного забруднення передбачає проведення наступних заходів:

1. Використання нових виробничих технологій, за яких утворюється мінімальна кількість відходів й попереджається витік радіоактивних речовин у довкілля (герметизація процесів, пов’язаних з утворенням радіоактивних газів та аерозолів, використання зворотного циклу водопостачання тощо).

2. Централізований збір, знезараження і захоронення радіоактивних відходів.

3. Організацію санітарно-захисних зон і проведення планувальних заходів.

4. Проведення санітарно-дозиметричного контролю стану навколишнього середовища (облік та паспортизація джерел забруднення довкілля радіоактивними речовинами, визначення місць утворення радіоактивних відходів, способів їх зберігання та методів знешкодження, оцінку меж розповсюдження радіоактивних речовин, заміри рівня радіоактивного забруднення).