Негативні наслідки для біосфери широкого впровадження комп’ютерної техніки та мобільного телефонного зв’язку

Нині у нашому повсякденному житті одним з найбільш поширених джерел електромагнітного випромінювання є стільниковий мобільний зв’язок. Назва походить від стільникового принципу організації зв’язку, відповідно до якого зона обслуговування (територія міста або регіону) ділиться на велике число малих робочих зон або “cтільників” у вигляді шестикутників. У центрі кожної робочої зони розташована базова станція, що здійснює зв’язок за допомогою радіоканалів з багатьма абонентськими станціями. Своєю чергою базові станції сполучені телефонними лініями зв’язку з місцевими АТС, котрі забезпечують з’єднання рухомих абонентів з будь-якими абонентами телефонної мережі загального користування за допомогою комутаційних засобів.

Мережа стільникового зв’язку в Україні з кожним роком все більше поширюється у територіальному та кількісному плані. Зокрема, у місті Києві (2010) функціонує близько 1000 базових станцій, в Одесі – 600, Львові – 700. Ці станції призначені для використання у мережі загального телефонного зв’язку і тому максимально наближені до користувачів радіотелефонів. Ще 5 - 6 років тому радіус робочої зони у стільниковій системі зв’язку на території України становив 5 - 15 км, тепер він складає 350 – 500 м, а інколи й навіть того менше. Дослідження, проведені фахівцями ДУ “Інститут гігієни та медичної екології ім. О. О. Марзєєва НАМУ”, показали, що на прилеглих до базових станцій територіях (на віддалі 2 - 200 м й висоті 2 м від поверхні землі), реєструються рівні ЕМП у межах 0,0033 - 0,0145 мкВт/см² (гігієнічний норматив для населення 2,5 мкВт/см²). Зазначені рівні не створюють загрози для населення. На висоті 5 м та вище від поверхні землі рівні електромагнітного випромінювання від базових станцій можуть перевищувати гранично допустимий рівень. У таких випадках, для захисту населення від негативного впливу електромагнітного випромінювання, визначається зона обмеженої забудови. Її наносять на топографічну карту міста й обов’язково беруть до уваги при перспективному плануванні розбудови міста.

Значну індивідуальну небезпеку для здоров’я користувачів систем мобільного зв’язку, спричинює безпосередня близькість джерела випромінювання (трубки мобільного телефону) до голови та мозку людини. Уперше потенційну небезпеку випромінювання мобільних телефонів засвідчила серія епідеміологічних досліджень шведських онкологів під керівництвом професора Л. Харделла (2005). Дослідниками було встановлено, що серед обстежених пацієнтів, котрі активно використовували мобільний зв’язок упродовж 10 років, ризик розвитку невриноми слухового нерву та гліом зростає майже утричі порівняно з іншими групами осіб. За умови тривалого користування мобільним телефоном тільки з одного боку голови, ризик розвитку гліом зростав більше ніж у 5 разів. Якщо користуватись мобільним телефоном понад годину щодня протягом чотирьох років, загроза розвитку гліоми та менінгіоми зростає у 3, 7 й 4, 8 разів відповідно. Випромінювання мобільних телефонів може призвести до зростання в’язкості крові, що негативно позначається на функціональному стані серцево-судинної системи. У у чоловіків спостерігається зменшення кількості сперматозоїдів й знижується їхня рухливість.

Найвразливішими групами, щодо впливу мікрохвильового випромінювання мобільних телефонів, виявились користувачі віком до 21 року. Саме тому, у деяких країнах світу законодавчо заборонено користуватися мобільними телефонами школярам та студентам, а також усім неповнолітнім особам без захисних засобів. Результати анонімного анкетування студентів у м. Києві віком від 17 до 19 років свідчать, що у 20,0 – 63,3 % респондентів виникають суб’єктивні відчуття фізичного дискомфорту або болю у голові чи вусі під час тривалих розмов з мобільного телефону й тісно корелюють з інтенсивністю щоденного користування цим засобом зв’язку.

Радіосигнал мобільного телефону – це імпульс “oцифрованих” електромагнітних хвиль з несучою частотою 900 МГц або 1800 МГц та частотою надходження 217 Гц. Електромагнітні випромінювання цих частот належать до мікрохвильового піддіапазону радіочастотного випромінювання. Навіть у режимі очікування мобільний телефон випромінює мінімальний рівень ЕМВ (десяті частки мкВт/см² ), що вказує на його присутність у мережі. Під час телефонної розмови рівень ЕМВ телефону різко зростає і для сучасних моделей інтенсивність ЕМВ становить від одиниць до сотень мкВт/см². Відповідно до рекомендацій Міжнародної комісії з захисту від неіонізуючих випромінювань для ЕМВ мікрохвильового діапазону основним нормованим показником є питома потужність випромінювання (SAR, Specific Absorption Rate). За безпечний рівень рівень SAR для населення було визнано 2 Вт/кг при локальному опромінення голови або тулуба людини упродовж 30 хвилин на добу й з урахуванням того, що зазначені рівні ЕМВ викликатимуть нагрівання тканин не більше ніж на 1˚С.

Норми електромагнітної безпеки у різних країнах світу встановлено відповідно до чинних національних стандартів й коливаються у найширшому діапазоні. У США дозволена інтенсивність ЕМВ мікрохвильового діапазону становить 580 мкВт/см², у Швеції - 100 мкВт/см², Італії, Росії, Китаї - 10 мкВт/см², Швейцарії – 4 мкВт/см², Україні – 2,5 мкВт/см², тобто є найнижчою у світі.

Сьогодні дедалі активніше у всіх сферах діяльності людини застосовується комп’ютерна техніка. Електромагнітне випромінювання, що створюється персональним комп’ютером, має складний спектральний склад у діапазоні від 0 Гц до 1000 МГц. Матеріали численних досліджень впливу електромагнітного випромінювання на організм людини, які упродовж останніх років проводились у Росії, Україні, США, Японії та багатьох країнах Євросоюзу, свідчать про його негативний біологічний ефект, що за умови тривалої дії має здатність нагромаджуватися. Це, своєю чергою, може зумовити виникнення дегенеративних процесів у ЦНС, лейкозів, пухлин мозку, гормональних захворювань. За результатами медико-біологічних та медико-клінічних досліджень установлено, що під час роботи перед монітором персонального комп’ютера вже через 15 – 30 хвилин в організмі користувача відбуваються зміни показників крові, погіршуються нейродинамічні функції, оскільки ЕМВ впливає на біоструми мозку. У жінок, які професійно працюють на комп’ютері у 1,3 рази зростає ризик ускладненого перебігу вагітності, імовірність викидня збільшується у 2,7 разів, кількість народжених дітей з вадами розвитку у 2,3 рази перевищує показники у представниць інших професій. Група дослідників з Колумбійського університету встановила, що внаслідок дії ЕМВ комп’ютера пригнічується секреція серотоніну, однією з функцій якого є самоконтроль поведінки людини. Імовірно саме ця закономірність й призводить до того, що професія програміста найчастіше фігурує у списках самогубців. Статистичні дані свідчать, що близько 60 % користувачів персональних комп’ютерів мають хвороби серцево-судинної системи, 40 % - хвороби органів травлення й у 10 % реєструються захворювання шкіри. Вагоме місце посідають захворювання очей та порушення імунної системи.

Низка наукових досліджень показала, що шкоду для здоров’я становлять не тільки стаціонарні, але й найсучасніші портативні комп’ютери з рідкокристалічними екранами. Рівень їхнього випромінювання може навіть перевищувати нормативні параметри для комп’ютерів попередніх модифікацій з електронно-променевою трубкою. Електромагнітні хвилі випромінюють усі складові частини комп’ютера (монітор, системний блок, клавіатура тощо). Найвищий рівень випромінювання зафіксований на задній стінці системного блоку. Заземлення процесора та монітора зумовлює зниження рівня випромінювання у 5 – 10 разів.

З метою створення безпечних умов при експлуатації комп’ютерів в Україні запроваджена система обов’язкової сертифікації та стандартизації персональних комп’ютерів вітчизняного та закордонного виробництва, а також відеоігрових автоматів. Перспективу подальших наукових досліджень у галузі електромагнітної екології необхідно спрямувати на дослідження впливу електромагнітного випромінювання за умови тривалої експозиції та створення безпечних умов життєдіяльності людини.