Класифікація відходів за класами небезпеки

Клас небезпеки	Характеристика морфологічного складу
Клас А (епідеміологічно безпечні відходи, за складом наближені до твердих побутових відходів)	Відходи, що не мають контакту з біологічними рідинами пацієнтів, інфекційними хворими. Канцелярське приладдя, упаковка, меблі, інвентар, що втратили споживчі властивості. Сміття від прибирання території тощо. Харчові відходи центральних харчоблоків, а також всіх підрозділів закладу, що здійснює медичну і/або фармацевтичну діяльність, окрім інфекційних, зокрема фтизіатричних.

Продовження таблиці
Клас Б (епідеміологічно небезпечні відходи)	Інфіковані і потенційно інфіковані відходи. Матеріали і інструменти, предмети, забруднені кров’ю і/або іншими біологічними рідинами. Патологоанатомічні відходи. Органічні операційні відходи (органи, тканини тощо). Харчові відходи з інфекційних відділень. Відходи з мікробіологічних, клініко-діагностичних лабораторій, фармацевтичних, імунобіологічних виробництв, що працюють з мікроорганізмами 3-4 груп патогенності. Біологічні відходи віваріїв. Вакцини, непридатні до використання.
Клас В (надзвичайно епідеміологічно небезпечні відходи)	Матеріали, що контактували з хворими інфекційними хворобами, які можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, погіршення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення. Відходи лабораторій, фармацевтичних і імунобіологічних виробництв, що працюють з мікроорганізмами 1 - 2 груп патогенності. Відходи лікувально-діагностичних підрозділів фтизіатричних стаціонарів (диспансерів), забруднені мокротою пацієнтів, відходи мікробіологічних лабораторій, де проводяться дослідження із збудниками туберкульозу. Непридатні до використання живі вакцини, що містять збудників 1 - 2 груп патогенності або збудник туберкульозу.
Клас Г (токсикологічно небезпечні відходи 1-4* класів небезпеки)	Лікарські (зокрема цитостатики), діагностичні, дезінфікуючі засоби, що не підлягають використанню. Предмети, прилади і устаткування, що вміщують ртуть. Відходи сировини і продукції фармацевтичних виробництв. Відходи від ремонту будівель і споруд. Відходи від експлуатації устаткування, транспорту, систем освітлення тощо.
Клас Д Радіоактивні відходи	Усі види відходів, у будь-якому агрегатному стані, в яких концентрація радіонуклідів перевищує допустимі рівні за нормами радіаційної безпеки.

5.6. Військова діяльність як фактор забруднення довкілля

Військова діяльність належить до екологічно небезпечних видів діяльності. Вже сама присутність військових формувань створює численні екологічні проблеми, пов’язані з випробуваннями, експлуатацією та утилізацією озброєнь і військової техніки. Існують екологічно небезпечні військові об’єкти, до яких належать, зокрема, сховища та склади боєприпасів, військової техніки, бойових хімічних речовин, сховища радіоактивних відходів, ядерні установки тощо. До джерел забруднення довкілля на військових об’єктах належать об’єкти комунально-побутового призначення і забезпечення життєдіяльності військовослужбовців (котельні, лазні, пральне господарство, житлова зона, каналізації і очисні споруди, підсобне господарство, будівельні майданчики, транспортні засоби, складські приміщення), місця бойової підготовки, озброєння і військова техніка, системи енерго-радіотехнічного забезпечення.

Атмосферне повітря забруднюється внаслідок викидів забруднювальних хімічних речовин (оксиди азоту та сірки, сажа, свинець тощо) від автобронетанкової техніки, кораблів, суден, літаків тощо. До ґрунту і води водойм потрапляють нафтопродукти (складові бензину, авіаційного палива, дизельного палива, змащувальних масел, мазут тощо), хімічні речовини (розчинники, аміак, фарби, антифриз, хлорпікрин тощо), оксидатори (меланж, аміл, перекис водню). Під час проведення військових навчань не лише забруднюється ґрунт, водойми, рослинність, але й може бути знищено все живе на місці виконання навчально-бойових завдань унаслідок застосування вогнеметно-запальних боєприпасів, дегазувальних і дезактивувальних засобів, а також механічної дії техніки, вибухів тощо. Різноманітні військово-інженерні роботи та дислокації Збройних сил призводять до руйнування грунтово-рослинного покриву, зміни рельєфу, вирубки лісів, забруднення ґрунтів і поверхневих вод, зміни водно-повітряного режиму та ерозії ґрунтів тощо. Наслідками військової дії зі знищенням чи руйнуванням господарських і природних об’єктів, військової техніки, складів є знищення лісів, забруднення повітря, води, ґрунту, загибель фауни, втрата біорізноманітності, виснаження і запустелювання ґрунтів.

До енергетичного забруднення у військах належить шум, вібрація, неіонізуюче та іонізуюче випромінювання. Джерелом шуму у військах є літаки, зброя, підривні пристрої, кораблі, військова техніка, транспорт тощо. До основних джерел неіонізуючого електромагнітного випромінювання належать радіолокаційні пости, пристрої радіаційного прикриття аеродромів, радіопередавачі великої потужності.

Унаслідок військової діяльності на забруднення довкілля припадає 6‑10 % від загального забруднення. Будь-які воєнні конфлікти завдають моральних, економічних та екологічних збитків. Глобальні воєнні дії з використанням ядерної, хімічної та біологічної зброї можуть призвести до руйнування біосфери і навіть загибелі людської цивілізації. Наприкінці ХХ століття на воєнні потреби у світі використовувалося близько 1 % території землі. Перша світова війна (1914-1918 рр.) велася на території близько 4 млн. км² і забрала життя 30 млн. чоловік. Воєнні дії під час другої світової війни (1949-1945 рр.) охопили територію близько 20 млн. км². Тоді загинуло понад 50 млн. осіб. Окрім людських втрат на рахунку наслідків цієї війни радіоактивне забруднення міст Нагасакі та Хіросіми, зруйновані промислові підприємства, шахти, житлові будинки, знищені сільськогосподарські угіддя.

Унаслідок цієї війни залишилося понад 250 тисяч тонн отруйних речовин – фосгену, іприту та люізиту. Вони були частково захоронені у залишених шахтах і бурових свердловинах, а частково – у Чорному та Балтійського морях. США та Великобританія затопили в Балтійському морі та Атлантиці 120 тис. бомб та снарядів з отруйними речовинами власного виробництва. Навколишньому середовищу завдали збитків воєнні дії, що відбувалися в середині та наприкінці ХХ століття: в Афганістані, війни у В’єтнамі, Руанді, вторгнення Іраку в Кувейт та ряд інших «малих» війн.

Під час війни у Кувейті були підпалені 700 потужних нафтових свердловин, унаслідок цього близько 1 млн. т. нафти згоряло щоденно упродовж півроку. В атмосферне повітря щодня надходили сотні тис. т. сажі, діоксиду сірки, вуглекислого газу. Це спричинило випадання чорних і кислотних дощів, утворення озер нафти, загибель безлічі птахів, морських тварин, масові отруєння і захворювання людей.

Воєнна промисловість є однією з найбільш екологічно шкідливих. Для потреб воєнної промисловості постійно проводиться видобувння та виплавлення значної кількості алюмінію, заліза, платини, нікелю та інших металів. Постійно видобуваються та переробляються радіоактивні речовини. Воєнна промисловість продукує багато відходів. До прикладу, за рахунок лише одного воєнно-промислового комплексу США на рік накопичується понад 500 тисяч тонн токсичних відходів. У світі безперервно знищується застаріле воєнне обладнання, що також є джерелом забруднення довкілля.

Води Чорного і Азовського морів на території України характеризуються значним рівнем їх забруднення нафтовими вуглеводнями, фенолами, синтетичними поверхнево-активними речовинами, хлорорганічними пестицидами, важкими металами, сполуками азоту, фосфору. Значний обсяг цих сполук надходить з кораблів та об’єктів берегового базування Чорноморського флоту та військ, які дислоковані на морському узбережжі.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя, зокрема, численні її випробування. На її небезпеку вперше у 1908 році вказав англійський вчений Ф. Содді. Ідею заборони ядерної зброї у різні роки підтримували В.І. Вернадський, Н. Бор, П. Кюрі, Е. Фермі, Ф. Жюліо-Кюрі та багато інших видатних вчених і громадських діячів. Незважаючи на це, гонка ядерного озброєння йшла надто високими темпами. На сьогодні до виробництва ядерної зброї готові понад 40 держав світу.

Застосування ядерної зброї у військових цілях є передумовою глобальної катастрофи. Ядерна зброя – це шлях самогубства людства та руйнування біосфери планети. Згідно з розробленою під керівництвом акад. Н. Мойсеєва математичною моделлю «Гея» ядерні вибухи призведуть до утворення такої кількості пилу та диму, що сонячне світло не буде доходити до поверхні Землі. У цей час на 1,5-2,0 місяці настане «ядерна ніч», яка надалі перейде в «ядерну зиму». Під час цього температура повітря значно знизиться. Значні від’ємні температури на континентах при збереженні температури Світового океану призведуть до сильних штормів і загибелі всього врожаю сільськогосподарських культур, будуть знищені ліси, розпочнеться масова загибель населення від голоду. Зрозуміло, що ядерна війна принесе невиправні збитки рослинному та тваринному світу. Якщо збережеться біосфера, то це вже буде якісно інша біосфера, у якій існування людини буде сумнівним.

Небезпечною є хімічна та біологічна зброя. США лише у 1986 році загальмували її виробництво, а у 1987 році знову прискорили. До 1990 року лише у США було вісім великих сховищ хімічної зброї, які вміщували в контейнерах 40 тис. т. нервово-паралітичного, гірчичного та бінарного газів (А.Chepesiuk, 1989). Сила дії біологічної зброї могутня: одного грама ботулотоксину достатньо для смертельного ураження 8 млн. людей. Окремі віруси та бактерії (чуми, сибірки) ще небезпечніші. Сучасні війни унаслідок застосування надпотужних видів озброєння справедливо оцінюють як одну із форм екологічного тероризму. Наслідком будь-якої війни неминуче є дострокове вилучення земельних угідь із господарського використання. Екологічні катастрофи воєнного характеру мають негативні наслідки не тільки для країни, яка зазнала нападу, а також для країн, що не беруть участі у конфлікті і зрештою, для самого агресора.

Особливу ж тривогу в останні роки викликає розроблення так званої екосистемної екологічної зброї, спеціально зорієнтованої на винищення навколишнього середовища під час збройних конфліктів. Екологічна зброя може бути прямої дії (хімічна, біологічна, бактеріологічна, ядерна тощо) і непрямої дії (звичайні озброєння).

Під час війни в Індокитаї (1964-1975 рр.) широко застосовували екоцидні методи ведення війни. При цьому постраждали території В’єтнаму, Лаосу та Камбоджі. Екоцид – це знищення живого різними засобами з метою позбавлення супротивника свободи пересування, укриття, місцевих джерел їжі й інших життєво важливих ресурсів. Поняття екоцид передбачає різні руйнівні для навколишнього середовища тактичні прийоми, у тому числі використання хімічних речовин для знищення рослинності. Для екологічної війни у В’єтнамі американці використовували як екологічну зброю гербіциди – 2,4-дихлорфеноксиоцтову кислоту; 2,4,5-трихлорфеноксиоцтову кислоту; 4-аміно-3,5,6-трихлорпікринову кислоту і диметилмиш’кову кислоту. Розчини цих речовин у різних комбінаціях були позначені колірними кодами (“Orange”, “White”, “Blue”). Ці суміші розпилювали над територіями з транспортних літаків. Концентрації розчинів перевищували агрохімічні у 10 і більше разів. Знищені були не лише ліси, але й водна фауна. Суміш “Orange” містила також у значній кількості домішки діоксину. Від дії діоксину потерпіло близько 2 млн. в’єтнамців, з них 3,5 тис. загинули від прямого токсичного впливу під час хімічних атак. Пілоти, що розпилювали “Orange”, зазнали також отруєння діоксином, потерпіло близько 6 тис. військовослужбовців США.

Під час воєнного конфлікту на території Югославії було зруйновано біля 1000 об’єктів, зокрема 20 заводів і фабрик, що використовували сильнодійні хімічні речовини. На кожному з підприємств знаходилося від 10 до 50 тис. т. продуктів виробництва. Авіаудари призвели до масових викидів токсикантів широкого спектра дії та тривалих пожеж. Наслідком пожеж стало значне забруднення та порушення структури ґрунту, забруднення підземних вод, руйнування озонового шару. Румунські екологи вважають, що й екологічна криза Дунаю є наслідком бомбардувань Югославії.

Нині забруднені території внаслідок військової діяльності потребують проведення реабілітаційних заходів. Для збереження довкілля необхідно проводити моніторинг та природоохоронні заходи в облості ­­­­­­­­­­­­діяльності Збройних сил.

Контрольні питання.

1. Дайте визначення понять “забрудення” і “забруднювальні чинники”, “хімічне забрудення” та “хімічні забруднювальні речовини”.

2. Назвіть основні джерела та шляхи хімічного забруднення навколишнього середовища.

3. Чим небезпечні для довкілля тверді відходи?

4. Перелічіть глобальні ксенобіотики та основні техногенні хімічні забруднювальні речовини довкілля.

5. Назвіть основні джерела та шляхи надходження важких металів в організм людини.

6. Дайте визначення поняття пестициди, основні вимоги до пестицидів.

7. Охарактеризуйте забруднення довкілля мінеральними добривами, ПХБ і діоксинами.

8. У яких регіонах України відмічається найбільш напружена і гостра кризова екологічна ситуація?

9. Руйнування озонового шару, причини, екологічні наслідки.

10. “Парниковий ефект”, причина виникнення, екологічні наслідки.

11. Дайте визначення поняття “смог”, умови виникнення лондонського смогу, екологічні наслідки.

12. Фотохімічний туман, причина виникнення, екологічні наслідки.

13. “Кислотні дощі”, причина виникнення, екологічні наслідки.

14. Актуальність проблеми забруднення атмосферного повітря відпрацьованими газами автотранспорту.

15. Джерела забруднення в медицині, небезпечність для довкілля і людини.

16. Шляхи знешкодження медичних та фармацевтичних відходів.

17. Лікарські препарати як забруднювальні речовини для довкілля, їхня утилізація.

18. Вплив військової діяльності на довкілля.