Забруднення діоксидом азоту, діоксидом сірки, вуглекислим газом

Діоксид азоту. Оксиди азоту звичайно представлені кількома хімічними сполуками. Найбільше екологічне значення мають оксид і діоксид азоту. Основним антропогенним джерелом викидів оксидів азоту є спалювання палива стаціонарними установками (опалювання, виробництво електроенергії) і автотранспортом (двигуни внутрішнього згоряння), виробництво азотної кислоти, вибухових речовин. У приміщеннях джерелами забруднення повітря оксидами азоту є газові прилади, пічки на рідкому паливі, а також тютюнопаління. Природна фонова концентрація діоксиду азоту над континентами коливається у межах 0,4 – 9,4 мкг/м³. Така концентрація звичайно є на 1 - 2 порядки нижчою, ніж в індустріально розвинених містах. Діоксид азоту подразнює слизові оболонки і органи дихання, підвищує захворювання органів дихання.

Діоксид сірки (сірчистий ангідрид) – безбарвний газ із різким запахом зустрічається у вулканічних і природних газах. У промисловості діоксид сірки використовується головно при виробництві сірчаної кислоти. Значна кількість сірчистого газу утворюється також як побічний продукт при обпалюванні сульфідних руд (цинкових, свинцевих, поліметалічних), потрапляє в атмосферу при горінні териконів, палива з домішками сірки (вугілля, нафта), з викидами теплоелектростанцій та автомобільних двигунів. В атмосфері внаслідок фотохімічних та каталітичних реакцій сірчистій ангідрид окиснюється до сірчаного ангідриду. Оксиди сірки розчиняються у дощовій воді і можуть переноситись вітрами у вигляді кислотного туману або випадати на землю кислотними дощами. Забруднення повітря діоксидом сірки збільшує ризик респіраторних захворювань у дітей, частоту загострень бронхіальної астми, ускладнює перебіг хронічних респіраторних і серцево-судинних захворювань.

Діоксид вуглецю (вуглекислий газ, СО₂) – газ без кольору і запаху, утворюється внаслідок життєдіяльності організмів, процесів горіння, гниття і бродіння. Цей газ у 1,5 рази важчий за повітря, тому може накопичуватись у нижній частині замкнених просторів. Діоксид вуглецюне подразнює слизові оболонки і навіть при великій концентрації у повітрі не відчувається людиною. Описані випадки важких отруєнь вуглекислим газом у шахтах, рудниках, на підводних човнах, в обмежених просторах, де інтенсивно проходить розкладання органічних речовин та накопичення його у значних концентраціях. Діоксид вуглецю відіграє неабияку роль у зміні клімату Землі.

Діоксид азоту, діоксид сірки, вуглекислий газ є одними з основних забруднювальних речовин сучасних міст. Рівень забруднення навколишнього середовища цими газами в різних країнах різний. Середня річна концентрація двоокису сірки в атмосферному повітрі в Нідерландах становить 3,1 мкг/м³, у Норвегії та Австрії не перевищує 5 мкг/м³ (рекомендований показник становить 20 мкг/м³). У столицях країн СНД зареєстровано нижчі рівні концентрації двоокису сірки у повітрі (2,5 мкг/м³) у порівнянні з країнами Європейського Союзу. Середня річна концентрація двоокису азоту, наприклад, у Франції становить 44 мкг/м³, Норвегії – 43 мкг/м³, Бельгії – 42 мкг/м³, водночас в Естонії – цей показник знаходиться на рівні 13 мкг/м³ (рекомендовано ВООЗ не більше 40 мкг/м³). Наймеші рівні забруднення спостерігаються у країнах Центральної Азії (1,4 мкг/м³).