Природні катастрофи

Землетрус — це природне явище, яке виникає унаслідок зсувів і розривів у земній корі або верхній частині мантії, і пов’язане з підземними поштовхами й коливаннями земної поверхні, що передаються на чималі відстані у вигляді пружних коливань. На земній кулі вченими визначено два головні сейсмічні пояси. Це тихоокеанський, що охоплює кільцем береги Тихого океану, й середземноморський, що простягається через південь Євразії, від Піренейського півострова на заході до Малайського архіпелагу на сході. Найбільш сейсмоактивними районами на території України є Кримський півострів, області північного Причорномор’я та Карпати. Землетруси є найбільш грізними стихійними лихами за числом жертв, розмірами збитків, площею охоплених ними територій і за труднощами захисту від них. Землетруси займають перше місце за найбільшою кількістю загиблих та заподіяною економічною шкодою. Найбільше число жертв при землетрусах пов’язано зі зсувами – кам’янистими лавинами, грязевими потоками, руйнуванням будинків, пожежами, вибухами газу, епідеміями тощо. Наприклад, лише за останні десятиріччя землетруси у Вірменії (1988 р.), у Китаї (2008 р.), на Гаїті (2010 р.), у Туреччині (жовтень-листопад, 2011 р.) забрали життя тисяч людей і завдали значних руйнувань. У 1923 р. землетрус в Японії забрав життя близько 150 тис. чоловік, були значні руйнування м. Токіо і м. Йокогама. У 1980 р. землетрус у Вірменії зруйнував м. Спітак і на 80 % м. Ленінакан, загинуло 25 тис. чоловік. Часті землетруси відбуваються у Туреччині (1999 р., загинуло 17 тис. чоловік, 2011 р. – 20 тис. чоловік). Унаслідок землетрусу в Китаї (1976 р.) загинуло від 255 до 600 тис. людей. Отже, наслідки землетрусів – це людські жертви, руйнування будівель, споруд, доріг, залізниць, травми, отруєння, інфекційні захворювання, загибель тварин, пожежі і виробничі аварії, затоплення населених пунктів, руйнування і змивання населених пунктів хвилями цунамі тощо. В Україні сейсмічні хвилі часто фіксуються на території Кримського півострова. Землетрус у 1869 р. зруйнував м. Судак, у 1927 р. – призвів до значних руйнувань у м. Ялті, у 1966 р. семибальний землетрус спровокував цунамі.

Значної кількості матеріальних збитків і загибелі людей завдають цунамі. Цунамі - це морські гравітаційні хвилі, що виникають передусім унаслідок зрушення вгору протяжних ділянок морського дна при підводних або прибережних землетрусах («цунамі» - від японського слова - «більша хвиля, що заливає берег»). Швидкість цунамі збільшується зі збільшенням глибини океану й у середньому коливається від 400 до 500 км/год, але зустрічалися випадки, коли швидкість досягала 1000 км/год. Згубні хвилі цунамі затоплюють узбережжя. У 2011 р. Японію сколихнув землетрус та десятиметрове цунамі, що призвело до значних руйнувань, у тому числі АЕС Фукусіма, і людських жертв.

До тектонічних стихійних лих належить виверження вулканів. На земній кулі нараховують близько 600 активних вулканів. Вулканічні процеси – лава, виверження вулканів, вулканічні грязьові потоки, вулканічні повені, вулканічні гази можуть загрожувати катастрофою. Лава – розплавлення гірських порід, що мають температуру 900 - 11000 ˚С. Виверження - гігантська сила вулканічного потоку розриває лаву й гірські породи на частки, які знищують рослинність, тварин, будівлі. Виверження вулканів призводить до тисяч людських жертв, екологічних руйнувань і значних матеріальних втрат. Значний збиток довкіллю завдають грубі частинки попелу. З історії відомо виверження Везувію у 79 р., коли під попелом, щебнем і лавою загинули міста Помпея і Геркуланум. У 1902 році на острові Мартиніка під час виверження вулкану Монтань-Пеле знищено місто Сен-П’єр, у 1985 р. вулкан Румс спричинив селеві потоки, повінь, що призвело до руйнування м. Армеро. Близько 200 млн. чоловік проживають поблизу діючих вулканів.

Наслідки дії вулканів – це значні матеріальні втрати (знищення будівель, поселень, ґрунту), загибель людей, забруднення атмосферного повітря вулканічним пилом, парами ртуті, що може призводити до погіршення стану здоров’я, отруєння тощо. Вулканічний пил може бути перешкодою для польотів літаків. Виверження вулканів може призвести до геохімічної аномалії.

Пожежа – неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей та створює небезпеку життю і здоров’ю людей. Пожежі можуть виникати унаслідок природних чинників (гроза, виверження вулканів, землетрусів тощо), а також антропогенної діяльності. Пожежі можуть бути лісові, торф’яні, на хімічних підприємствах, у житлових будинках. Причини пожеж різні – спалювання сміття та різних відходів, необережне поводження з вогнищем, недопалками, порушення техніки безпеки, несправність локальної електричної мережі, електронагрівальних приладів тощо. Лісова пожежа - неконтрольований процес горіння в лісах, що виникає стихійно або внаслідок неуважного поводження людей з вогнем і розповсюджується на території лісу. Лісові пожежі знищують сотні й тисячі гектарів лісу, що призводить до опустелювання, створюють загрозу населеним пунктам, життю і здоров’ю людей (у т.ч. з причин задимлення). Степова пожежа - неконтрольований процес горіння, що виникає стихійно або внаслідок штучного підпалу в степу. Небезпечні для навколишнього середовища, передусім ґрунту і атмосферного повітря, торф’яні пожежі. Загоряння при цих пожежах виникає під землею. Унаслідок цього створюються провалля, у які можуть потрапляти люди й техніка. У процесі горіння утворюються монооксид вуглецю та інші токсичні речовини для людини. Пожежі на виробництві, у побуті можуть супроводжуватися загибеллю людей і значними матеріальними збитками.

Повені – щорічне регулярне водопілля, яке затоплює низинні території річкових долин, і спричинене великими мусонними дощами, циклонами, ураганами, таненням снігів, рясними опадами. Паводок – нерегулярне нетривале перевищення рівня води у річці внаслідок швидкого танення снігу, злив тощо. На відміну від повені, паводок може відбуватися у будь-яку пору року. Руйнівна дія повеней може бути підсилена нераціональним вирубуванням лісів. До прикладу, регіонами в Україні, що потерпають від повеней і паводків є: Північні регіони – басейни річок Прип’ять, Десна та їх приток; у Західних регіонах – басейни верхнього Дністра, річок Тиса, Прут, Західний Буг; у Східних регіонах – басейни річок Сіверський Донець з притоками річок Псел, Ворскла, Сула та ін.; у Південному, Південно-західному регіонах – басейни нижнього Дунаю, річки Південний Буг та її притоки.

Ліквідація заплавних місцевостей, порушення балансу в екосистемах річок призвели до трансформації повеней, збільшення частоти затоплень і підвищення рівня води. Щорічно в Україні загрозу проживанню населення викликають підтоплення та повені різної інтенсивності аж до катастрофічних. До регіонів, яким повені завдають найбільше збитків, відносяться області Західної України – Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Волинська. За останні роки також Одеська і Дніпропетровська області. Збитки від паводків і повеней мають тенденцію до збільшення внаслідок зростання техногенного навантаження на водозабори, урбанізації, зон миттєвого затоплення. До прикладу, катастрофічні повені були у Закарпатській області у 1998 та 2001 рр. У липні та серпні 2008 року повінь охопила шість областей (Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська, Львівська, Одеська), збитки від неї сягнули близько 5 млрд. грн. Унаслідок стихійного лиха були підтоплені десятки тисяч різних об’єктів (джерела централізованого та децентралізованого водопостачання, дитячі заклади, житлові будинки, каналізаційні очисні споруди, кладовища, сміттєзвалища). У 2011 р. від повені у Таїланді (із загрозою затоплення Бангкоку) постраждало більше 2 млн. чоловік. Наслідком повеней є людські жертви, затоплення водою значної площі земель, руйнування будівель, комунікацій, ушкодження шляхів сполучень (залізниць, доріг), знищення урожаю, палива, харчових продуктів, загибель тварин. Під час повеней та підтоплень виникає можливість погіршення епідемічної ситуації і зростання випадків інфекційних захворювань серед населення місцевості, що потрапила в зону надзвичайної ситуації.

Селі – це грязевий або грязекам’яний потік, що раптово виникає у руслах гірських рік унаслідок інтенсивних паводків, бурхливих сніготанень тощо. Рух селів – це суцільний потік із каміння, бруду і води. Селеві потоки можуть спричиняти значні руйнування. Майже щороку селеві потоки реєструються на Кавказі, у Середній Азії, на Балканах, в Індії, Пакистані, Китаї. Селенебезпечними є річки південного берега Криму, Карпат. Виникненню селів сприяють антропогенні фактори – вирубування лісів, деградація грунтів, роботи у кар’єрах при прокладанні доріг у гірській місцевості тощо.

Зсуви – це природне явище, пов'язане зі зміщенням великих мас ґрунту вниз по схилу під впливом сили тяжіння. Зсуви виникають унаслідок землетрусу, змивів схилу берегів, надлишковому зволоженні ґрунту (дощові опади), значного тиску на ґрунт будівлями, спорудженими з порушеннями будівельних норм. Найнебезпечнішими районами України, де поширені зсуви, є Кримський півострів, Карпати і Прикарпаття, зокрема Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Одеська та Миколаївська області. Найбільше від селів і зсувів страждає Закарпаття. Так, паводок у 1998 р. активізував 980 зсувів, основною причиною яких є антропогенне знищення лісів. На Буковині (2011 р.) десятки будинків сповзають у прірву через зсуви грунту. Виникнення зсувів призводить до загибелі та поранення людей, руйнування будинків, пошкодження і знищення сільськогосподарських угідь, садів тощо.

Сильний вітер – це природне швидкісне переміщення повітряних мас, пов'язане з рельєфами місцевості або метеорологічними умовами. Вітер вважається сильним, якщо його швидкість перевищує 15 м/с. У гірській місцевості основною причиною сильного вітру є рельєф і повітряні потоки, у рівнинній і степовій місцевості – метеорологічні умови. Насамперед, це зміна погодних умов, пов'язаних зі зміною атмосферного тиску, переміщенням фронтів з низьким або високим тиском.

Смерч – це атмосферний вітер, що виникає у грозовій хмарі й поширюється вниз, часто до самої поверхні землі у вигляді темного рукава або хобота з хмар, діаметром у десятки й сотні метрів. Існує короткий час, переміщається разом із хмарою. Смерч над сушею часто називають тромбом (у США - торнадо). У вихорі торнадо швидкість вітру може досягати 300 м/с. У країнах СНД протягом останніх 100 років смерчі найчастіше виникали над Чорноморським узбережжям Кавказу. На Чорному і Азовському морях за 10 років трапляється в середньому 25 - 30 смерчів, що часто виходять на узбережжя, де нарощують свою силу.

Буревій – це сильний вітер силою близько 9 балів і швидкістю 21- 24,5 м/с, який спостерігається при проходженні циклону. Циклон – це область зниженого тиску в атмосфері з мінімальним значенням у центрі. Діаметр циклону становить кілька тисяч кілометрів. Циклон характеризується системою вітрів, що дмуть проти годинникової стрілки у Північній півкулі й за годинниковою стрілкою у Південній півкулі. У період проходження циклону, переважає похмура погода із сильними вітрами.

Одним із видів потенційних природних небезпечних явищ, що можуть призвести до катастроф, є метеоритні вибухи. Вони супроводжуються падінням на Землю з великою швидкістю космічних тіл (комет, астероїдів, метеоритів) та утворенням теплової енергії. На Землі виявлено метеоритні кратери – воронкоподібні заглиблення завширшки (діаметр) у декілька десятків кілометрів (до прикладу, у США, штат Арізона), в Україні (Кіровоградська область), у Росії (Сибір). Нині широкому загалу відома катастрофа в Сибіру (1908 р.) у басейні річки Підкам’яна Тунгуска (за 900 км від Іркутська), так званий Тунгуський феномен. Стосовно причини тунгуської катастрофи існує понад 100 гіпотез, у т.ч. кометна гіпотеза, падіння кам’яного метеорита тощо. Вибух стався на висоті близько 5 - 6 км над Землею. Наслідками катастрофи стали зламані тридцятиметрові дерева, пожежа, руйнування тайги потужною ударною хвилею. Пожежі знищили близько 2200 м² тайги. На місці катастрофи були відсутні кратер, підвищена радіоактивність, метеоритне залізо. Учені і зараз з’ясовують причини тунгуської катастрофи. Останнім часом на їхню думку, цілком ймовірно і навіть реально, що до цієї події був причетний учений-геній Нікола Тесла, який цілеспрямовано розрахував регіон для випробування передавання теплової енергії на будь-які відстані і здійснив свій задум.

Незаперечним є факт глобальних змін клімату. Тому тенденція до збільшення ризику стихійних лих і надзвичайних ситуацій збережеться і надалі катастрофи з нашого життя не виключені. Виникнення природних катастроф (надзвичайних ситуацій) здебільшого неконтрольоване. Від стихійних лих у цілому світі матеріальні збитки щорічно становлять 300 млрд. доларів, кількість людських жертв близько 250 тис. Сприяють їхньому виникненню та посилюють негативні наслідки чимало антропогенних факторів. Зокрема до них належать:

– збільшення техногенного впливу на навколишнє середовище;

– аномальні зміни деяких параметрів біосфери, атмосфери, гідросфери і літосфери;

– висока урбанізація територій, нераціональне розміщення об’єктів господарської діяльності і населених пунктів у зонах потенційної природної небезпеки;

– неефективність чи відсутність систем моніторингу компонентів природного середовища;

– низька вірогідність прогнозування небезпечних природних явищ;

– відсутній чи незадовільний стан гідротехнічних, протизсувних, протиселевих та інших захисних споруд;

– недостатні обсяги сейсмостійкого будівництва і сейсмоукріплення збудованих будинків і споруд у сейсмічних зонах;

– недостатнє розроблення і впровадження заходів щодо запобігання деяких небезпечних природних явищ (градобиття, запобігання руйнівній силі паводків тощо).