Багатонаціональна статегія

Багатонаціональна статегія – стратегія, за якої компанія пристосовує свої стратегічний дії до конкретної ситуації на ринку кожної країни. В цьому випадку загальна міжнародна стратегія фірми являє собою сукупність стратегій по країнам.

До особливостей багатонаціональної стратегії можна віднести такі:

сферами стратегії є окремі відібрані країни і райони торгівлі;

розробка і застосування стратегій у відповідності з умовами кожної країни, незначна координація за термінами чи повна її відсутність;

організаційна структура управління компанії передбачує створення дочірніх підприємств для проведення стратегічних дій в кожній окремій країні; кожне дочірне підприємство має значну автономію для здійснення дій у відповідності з умовами конкретного ринку;

продукція компанії пристосована до місцевого попиту.

заводи розташовані в різних країнах.

перевага надається місцевим постачальникам ресурсів (можливо за вимогами уряду країни, де здійснюється виробництво чи збут продукції);

маркетингова і збутова діяльність адаптована до традицій і культури кожної країни, де компанія реалізує свою старатегію.

Необхідність у багатонаціональній стратегії виникає через існуюче різноманіття культурних, економічних, політичних і конкурентних умов у країнах світу.

Багатонаціональну стратегію застосовують за таких умов:

існують вагомі національні розбіжності в потребах споживачів та їх звичках;

покупці даної країни потребують виключно специфічну продукцію.

попит на дану продукцію існує на незначній кількості національних ринків.

національні уряди висувають жорсткі технічні вимоги і виробничі стандарти, яким повинна відповідати продукція;

торгівельні обмеження національного уряду настільки різноманітні й складні, що заважають розробці єдиного скоординованого підходу до діяльності в різних країнах.

Важливою перевагою багатонаціональної стратегії є її відповідность місцевим умовам країн.

До її недоліків можна віднести недостатне використання потенційних конкурентних переваг (ефекту маштабу виробництва, стандартизації), а також відсутність тісної стратегічної координації дій по країнам, що призводить до зростання витрат компанії на додаткові дослідження ринку, модифікацію товару, рекламу і просування продукції.