Емісійна стратегія підприємства

Завданням емісійної стратегії є забезпечення залучення на фондовому ринку необхідних обсягів власних фінансових ресурсів в мінімально можливі терміни.

Емісія акцій може бути початковою (при перетворенні підприємства в акціонерне товариство) чи додатковою, якщо акціонерне товариство потребує додаткового притоку власного капіталу.

Емісійна стратегія акціонерного товариства – це частина стратегії формування власних фінансових ресурсів, яка полягає в забезпеченні залучення необхідних їх обсягів за рахунок випуску і розміщення власних акцій на фондовому ринку.

Процес розробки емісійної стратегії акціонерного товариства складається із наступних етапів.

1. Аналіз можливостей ефективного розміщення акцій, який передбачує оцінку кон'юнктури фондового ринку та інвестиційної привабливості власних акцій.

Оцінка кон'юнктури фондового ринку включає вивчення співвідношення попиту і пропозиції акцій, динаміки рівня цін їх котировки, обсягів продажу акцій нових емісій і проводиться з метою визначення характеру реакції ринку на появу нових акцій.

Оцінка інвестиційної привабливості власних акцій проводиться з урахуванням перспективності розвитку галузі, конкурентоспроможності продукції, що виробляється, показників фінансового стану підприємства.

2. Визначення цілей емісії, основними із яких можуть бути:

· покращення структури капіталу підприємства (збільшення частки власного капіталу для забезпечення фінансової стійкості; забезпечення більш високого рівня кредитоспроможності та зменшення за рахунок цього частки позичкового капіталу і т.п.)

· інвестування галузевої і регіональної диверсифікації виробничо-комерційної діяльності (створення мережі нових філій, дочірніх підприємств, нових виробництв з більшими обсягами випуску продукції);

· поглинання інших підприємств з метою одержання синергетичного ефекту;

· інші стратегічні цілі, які потребують оперативної акумуляції значних обсягів власного капіталу.

3. Визначення обсягів емісії. При цьому необхідно виходити від раніше розрахованої потреби в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.

4. Визначення номінальної ціни, видів і кількості акцій, що емітуються.

Номінальна ціна акції визначається в залежності від типу потенційних покупців (на інституційних інвесторів орієнтовані великі номінали акцій, на населення - менші).

В процесі визначення видів акцій приймаються рішення щодо доцільності випуску;

- засновницьких акцій, які забезпечують засновникам акціонерного товариства деякі переваги порівняно з іншими акціонерами (наприклад: право на додаткові голоси на загальних зборах акціонерів; на першочергове отримання акцій у разі додаткового їх випуску; на отримання частки засновницького прибутку);

- привілейованих акцій, які також надають додаткові порівняно з іншими, права їх власникам: першочергове одержання фіксованого розміру дивідендів; компенсацію доходу, недотриманого власником акції у зв'язку зі скороченням прибутку товариства, за рахунок резервного фонду. Але привілейовані акції не дають права голосу на загальних зборах акціонерів та на участь в управлінні товариством. Загальна сума привілейованих акцій, згідно діючого законодавства, не може перевищувати 10% статутного фонду акціонерного товариства;

- спеціальних акцій зі спеціальними (додатковими) привілеями для їх власників щодо одержання дивідендів, прав передачі й реалізації, прав голосування;

- акцій трудового колективу – спеціальних та іменних акцій, що випускаються підприємствами і є виключною власністю трудового колективу (розповсюджуються лише серед членів цих колективів і не можуть бути передані іншим особам, які не є членами трудових колективів – власників акцій);

- кумулятивних акцій – привілейованих акцій з накопичувальними гарантованими дивідендами. Коли дивіденди на такі акції не можуть бути своєчасно сплачені, тоді суми, нараховані на них, накопичуються до моменту спроможності емітента їх сплатити;

- прибуткових акцій, суми нарахованих дивідендів на які перевищують заплановані проценти та середній рівень дивідендів інших акціонерних товариств;

- акцій з варантами (від англ. warrant – повноваження, доручення, довіреність) – привілейованих акцій, до яких додаються варанти на купівлю простих акцій;

- конвертованих акцій – привілейованих акцій, які дають власникам право за певних умов міняти їх на прості (звичайні) акції;

- звичайних акцій, які дають право власникові на отримання частини прибутку, що залишився після сплати твердого процента (дивіденду) всім власникам привілейованих акцій;

- багатоголосих акцій, власники яких мають право на кілька голосів на загальних зборах акціонерів залежно від сумарної вартості цих акцій;

- акцій з обмеженим правом голосу (з обмеженою кількістю власників, які мають право брати участь у голосуванні на зборах акціонерів;

- іменних акцій, рух яких постійно реєструється, в реєстрі акціонерів відображується інформація про конкретного власника акцій;

- акцій на пред'явника, передача яких іншому власникові не потребує додаткового оформлення.

Кількість акцій, які імітуються, визначається, виходячи із обсягів емісії та номінальної ціни однієї акції (в процесі однієї емісії може бути встановлений лише один варіант номінальної ціни акцій).

5. Оцінка вартості акціонерного капіталу, який залучається.

Вона здійснюється за двома критеріями:

а) рівню дивідендів, що планується;

б) витратам на випуск акцій і розміщення емісії.

6. Визначення ефективних форм первинної емісії акцій (андерайтингу).

Для ефективного проведення емісії цінних паперів підприємству необхідно визначити склад андерайтерів, узгодити з ними ціни початкової котировки акцій, розмір комісійної винагороди, забезпечити регулювання обсягів продажу акцій у відповідності з потребами в фінансових ресурсах на підтримку ліквідності вже розміщених акцій на початковому етапі їх обігу.