Написи і технічні вимоги на робочих кресленнях

Правила нанесення на кресленнях написів, технічних вимог і таблиць регламентує ГОСТ 2.316–68, за яким написи наводять тоді, коли відомості, що мають бути на кресленні, неможливо або недоцільно виражати умовними позначеннями.

Написи виконують на поличці лінії–виноски, яка розміщується, як правило, горизонтально. Лінія–виноска закінчується точкою, якщо лінія починається з невиродженої проекції поверхні, або стрілкою коли лінія починається від лінії видимого чи невидимого контуру а також від ліній, що позначають поверхні.

Написи, що стосуються безпосередньо зображень, мають містити не більше двох рядків, що розміщуються над поличкою лінії–виноски, та під нею.

Розмір шрифту літерних позначень (зображень поверхонь, баз тощо) має бути приблизно вдвічі більшим від висоти цифр розмірних чисел на даному кресленні.

Таблиці виконують за ГОСТ 2.105–95. Їх розміщують на вільному полі креслення справа від зображення, якого вони стосуються, крім випадку, коли форми таблиць, їх розміщення регламентується відповідним стандартом на вироби (зубчаті колеса, черв’яки тощо).

Кожне робоче креслення, як правило має технічні вимоги, які розміщують над основним написом на першому аркуші креслення незалежно від кількості аркушів. Між технічними вимогами (ТВ) та основним написом не повинно бути ніяких зображень, таблиць тощо. Якщо ТВ не вміщається над основним написом, то їх продовжують зліва від ньго, віддаливши колонку завширшки
185 мм. Нумерація пунктів має бути наскрізною, справа наліво, зверху вниз. Близькі за змістом технічні вимоги подають на робочому кресленні як окремі пункти, бажано в такій послідовності:

а) вимоги до матеріалу, заготовки, термічної обробки, властивості матеріалу готової деталі, вказівки щодо матеріалу замінника;

б) розміри, граничні відхилення розмірів, форми, розміщення поверхонь, маси тощо;

в) вимоги до якості поверхонь, вказівки щодо покриття, оздоблення тощо;

г) зазори, розміщення окремих елементів конструкцій;

д) вимоги щодо налаштування та регулювання виробу;

е) інші вимоги до якості виробу (безшумність, вібростійкість, самогальмування тощо);

ж) умови та методи випробування;

и) вказівки щодо маркування та таврування;

к) правила транспортування та зберігання;

л) окремі умови експлуатації;

м) посилання на інші документи, які містять технічні вимоги щодо даного виробу, але не зазначені на кресленні.

Питання і завдання для самоперевірки

1. З чого складається робоче креслення деталі?

2. Які вимоги ставлять до зображень деталі на робочому кресленні?

3. Що таке технологічні, конструкторські та вимірювальні бази деталі?

4. Як наносять розміри при ланцюговому, координатному та комбінованому способах?

5. У чому полягає загальне правило позначення матеріалів на кресленнях? Навести приклади деяких з них.

6. Назвати місце розміщення й послідовність запису технічних вимог на робочому кресленні деталі.

7. Які розміри називають довідковими та як їх наносять на кресленні?

8. Які є параметри оцінки шорсткості поверхні деталі?

9. Якими знаками позначають шорсткість поверхні деталі? Навести приклади застосування їх.

Графічна робота 5 «Ескіз деталі». Виконати ескізи деталей, виданих викладачем, на папері в клітинку формату А4–А3. Приклад виконання завдання подано в додатку А.