Позначення шорсткості поверхні, покриття, термічної та іншої обробки деталі

Поверхня будь–якої деталі, якщо навіть вона дуже ретельно оброблена, має нерівності у вигляді виступів і западин. Причому такі нерівності в деяких деталей можна виявити навіть неозброєним оком, в інших же – тільки за допомогою спеціальних пристосувань. Величина нерівності на поверхні деталі вимірюється в мікрометрах (мкм).

Сукупність нерівностей, що утворюють рельєф поверхні незалежно від способу називають шорсткістю.

Поверхні деталей утворюються в результаті їхньої обробки. Як правило, робочі поверхні деталі обробляють більш якісно, ніж неробочі.

Шорсткість поверхні регламентується ГОСТ 2789–73 і ГОСТ 2.309–73. Стандарт установлює наступні параметри для характеристики шорсткості поверхні:

- Ra – середнє арифметичне відхилення профілю;

- Rz – висота нерівностей профілю за десятьома точками;

- Rmax – найбільша висота нерівностей профілю;

- Sm – середній крок нерівностей;

- S – середній крок нерівностей по вершинах та ін.

Установлено 14 класів шорсткості поверхонь. Чим менша шорсткість, тим вищий клас шорсткості. Класи шорсткості з першого по п'ятий, а також класи 13–й і 14–й визначаються параметром R_z, усі інші класи (із шостого по дванадцятий включно) визначаються параметром R_a, символ якого не пишеться, а пишеться тільки кількісна характеристика.

Рисунок 7.2

На рис. 7.2 наведено структуру позначення шорсткості поверхні.

На рис. 7.3 зображені знаки, які застосовуються в позначенні шорсткості. Розмір h береться рівним висоті розмірних чисел на кресленні, а розмір Н дорівнює (1,5... 3)h.

Знак на рис. 7.3, а застосовують для позначення шорсткості поверхні, вид обробки якої конструктором не задається. Знак на рис. 7.3, б позначає шорсткість поверхні, що утворена видаленням шару металу (точіння, фрезування, свердління тощо). Шорсткість поверхні у стані поставки (прокат, поковка, виливання та ін.) і поверхонь, які не оброблюються за даним кресленням позначається знаком, показаним на рис. 7.3, в.

Рисунок 7.3 Рисунок 7.4

Позначення шорсткості поверхонь на зображенні деталі розташовують на лініях контуру, виносних лініях або чи полицях–виносках (рис. 7.4). Наносять знаки шорсткості на зображенні залежно від розташування поверхні й наявності полички біля знака (рис. 7.5).

Рисунок 7.5

При вказівці однакової шорсткості для всіх поверхонь деталі позначення шорсткості розміщують у правій верхній частині креслення й на зображення не наносять. Розміри й товщина лінії знака, що виноситься у праву верхню частину креслення, повинні бути в 1,5 раза більші, ніж у позначеннях на зображенні.