Класифікація інновацій

На сучасному етапі інновації класифікують за різними ознаками:

1.2.1. За змістом:

– продуктові інновації (орієнтуються на виробництво і використання нових (вдосконалених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання);

– інновації процесу (нові технології виробництва продукції, організації виробництва та управлінських процесів);

– ринкові інновації (відкривають нові сфери застосування продукту або сприяють реалізації продукту чи послуги на нових ринках).

Продуктові інновації передусім спрямовані на створення нової споживчої цінності, що приваблює більшу кількість споживачів. Інновації процесу, як правило, дають переваги у витратах, продуктивності, якості. Ринкові інновації розширюють межі ринку, на якому працює фірма.

1.2.2. За ступенем новизни:

– базові (поява нового способу виробництва чи раніше невідомого продукту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі, наприклад, винайдення парового двигуна, атомної енергії, радіо, напівпровідників тощо);

– вдосконалені (упровадження нових видів виробництв, що реалізують інноваційний потенціал базової інновації; вони дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, покращувати параметри продукції, яка випускається);

– псевдоінновації (інновації, які залучаються фірмами у технологічний процес чи продукт, щоб затримати зниження норми прибутку і продовжити життєвий цикл вдосконаленої інновації, наприклад, зміна дизайну товару, матеріалу, з якого він виготовляється; зміна способу рекламування тощо).

1.2.3. За стадією виробничого процесу:

1) інновації на вході в підприємство як систему;

2) інновації на виході з підприємства;

3) інновації структури підприємства.

1.2.4. За видом діяльності:

1) технологічні інновації;

2) виробничі інновації;

3) економічні інновації;

4) торговельні;

5) соціальні;

6) управлінські.

1.2.5. За інтенсивністю інноваційних змін:

1) інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей);

2) інновації першого порядку (кількісна зміна);

3) інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни);

4) інновації третього порядку (адаптаційні зміни);

5) інновації четвертого порядку (новий варіант);

6) інновації п’ятого порядку („нове покоління”);

7) інновації шостого порядку (новий „вид”);

8) інновації сьомого порядку (новий „рід”).

1.2.6. За рівнем об’єктивного та суб’єктивного сприйняття:

1) абсолютна новизна – фіксується за відсутності аналогів даної новації;

2) відносна новизна – інновацію було застосовано на інших об’єктах або ж здійснено оновлення одного з елементів виробу системи в процесі поточної модернізації;

3) умовна новизна – виникає внаслідок незвичайного сполучення раніше відомих елементів;

4) суб’єктивна новизна – новизна для певних споживачів, які раніше не були знайомі з даним продуктом.

1.2.7. За причинами виникнення:

1) реактивні – інновації, що забезпечують виживання та конкурентоспроможність фірми на ринку, виникаючи як реакція на нові перетворення, здійснювані основними конкурентами;

2) стратегічні – інновації, впровадження яких має випереджувальний характер з метою отримання вирішальних конкурентних переваг у перспективі.

Необхідність інновацій усвідомлюють усі суб’єкти господарювання і чим радикальніші ці нововведення, тим довше зберігатимуться конкурентні переваги підприємства. Однак, прийняття рішення щодо залучення у виробничий чи обслуговуючий процес конкретної новації здійснюється не лише з огляду на абсолютну новизну, а й з погляду доцільності та економічної вигідності її освоєння на підприємстві, на ринку, для груп споживачів. І, якщо правильно оцінено ринкову ситуацію, враховано всі обставини, які можуть викликати інтерес споживача до продукту, який не є абсолютно новим, але сприйматиметься достатньою кількістю покупців як такий, що має нову споживчу вартість на момент його прогнозного виведення на ринок, то економічні результати фірми, яка випустила цей продукт, можуть бути істотними.

Інновації часто залежать від зовнішніх потоків інформації: інформаційного обміну між підприємствами, створення загальних лабораторій, дослідницьких центрів, венчурних підприємств, залучення науково-дослідних організацій до освоєння інновацій, участі у професійних співтовариствах, інформації про ринок, споживачів, постачальників, конкурентів. На практиці, інформація, що надходить ззовні, обробляється, і доповнена внутрішньофірмовою інформацією, перетворюється у новий фактор активізації інноваційної діяльності підприємства.