- наступність права (на думку англійців довголіття правової норми засвідчує її обґрунтованість та авторитетність в суспільстві, також наступність права передбачає пошук логічного зв’язку між старими прецедентними нормами та новими справами);
- відсутність рецепції римського права;
- суддівський за своєю природою та змістом характер права;
- менш абстрактний характер норм ніж у романо-германському праві;
- виокремлення в англо-американському праві прецедентного та статутного права;
- існування права справедливості;
- важливість поділу на матеріальне та процесуальне право (характерною є розвиненість судового процесу, на підставі якого і розвиваються матеріальні норми);
- непоширеність кодифікації
На думку А. Саїдова, особливості англо-американського права знаходять вияв в наступних специфічних рисах:
- англійське загальне право на відміну від романо-германського права розвивалося не в університетах, не вченими-юристами, не доктринально, а юристами-практиками. Звідси деяка стихійність і багатоаспектність правового масиву, відсутність раціональних початків і строгої логіки в його побудові. Держави сім'ї загального права не сприйняли римське право, в якому чільне положення відведено праву цивільному. Отже, у цих країнах немає поділу права на публічне і приватне. Але існують такі, що історично склалися загальне право і право справедливості, що відбивається на системі розгляду справ у судах;
- норми загального права народжувалися при розгляді королівськими судами конкретних справ, тому вони менш абстрактні і розраховані на вирішення конкретних спорів, а не на встановлення загальних правил поведінки на майбутнє. Таким чином, для правової сім'ї загального права не характерна кодифікація. Навіть якщо в окремих країнах даної сім'ї є кодекси, вони істотно відрізняються від кодексів держав романо-германського права;
- в країнах англо-американської правової сім'ї процвітає судовий прецедент. Норми права створюються суддями при винесенні рішень по конкретних справах. На відміну від суддів країн романо-германської правової сім'ї суддя країни загального права «приміряє» конкретну справу не до правилами діючої норми права, а до існуючих подібним судових прецедентів;
- законодавство як джерело права поступово займає більш важливе, ніж раніше, місце в правовій системі країн англо-американської правової сім'ї загального права. Зростає роль закону, помітний вплив забезпечує міжнародне європейське право. Змінюються правові концепції та підходи англійських юристів до правотворчості і правозастосування. Незважаючи на швидкий розвиток законодавства, за останні півтора століття зберігається принцип, згідно з яким норма закону набуває реального сенсу після застосування її у суді. Тому прецедент продовжує відігравати у англійському праві пріоритетну роль;
- сучасне правове регулювання процесу розгляду справ у судах, хоча і закріплено на рівні закону, розроблялося суддями. Наприклад, в Англії закони про відправлення правосуддя розробляються спеціально створеними для цього комітетами, в які поряд з іншими суб'єктами входять і судді;
- для правової сім'ї загального права характерна наявність інституту суду присяжних. Хоча присяжні пізніше були сприйняті і романо-германським правом, даний інститут залишив незгладимий відбиток на праві Англії та США.