Поняття та ознаки мусульманського права

Мусульманське право — це сукупність підтримуваних державою релігійних, моральних і правових норм, що склалися на основі ісламу в тлумаченні вченими-богословами і правознавцями.

Мусульманське право склалося в VIII – X ст. в Арабському халіфаті і засноване на релігії – ісламі. Ісламська релігія ґрунтується на тому, що право, яке існує прийшло від Аллаха, який в певний історичний момент відкрив його людству через Пророка Мухаммеда. Згідно ісламу, божественне право потребує роз`яснення і тлумачення, на здійснення якого спрямована діяльність ісламських юристів. Оскільки мусульманське право, згідно ісламу, виходить від Аллаха, вони охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, а не тільки ті, які зазвичай регулюються правом.

Ознаки мусульманського права:

1. нерозривний взаємозв’язок права та ісламу (мусульманське право є складовою частиною ісламу, воно складається із релігійних догм, які вказують на те, що мусульманин повинен і що не повинен робити. Мусульманське право має назву «шаріат», що в перекладі означає «шлях слідування»;
2. Регулювання мусульманським правом суспільних відносин тільки між мус-манами, означає, що мусульманське право поширюється тільки на осіб, які сповідують іслам;
3. Шаріат передбачає переважно обов’язки, а не права людини, а також санкції за порушення обов’язків;
4. Архаїчний, формальний та казуїстичний характер права (архаїчність – м. право сформувалось в VII-X ст. і вважається незмінним, тому багато його положень є архаїчними, тобто не відповідають сучасним вимогам суспільного розвитку; казуїстичність - форма викладу багатьох норм мусульманського права характеризується індивідуальною визначеністю, тобто вони розраховані на регулювання окремих випадків і не охоплюють однорідні суспільні відносини; формальність – шаріат більше вимагає дотримання букви припису, ніж його духу;
5. не систематизований характер права (для мусульманського права не характерна широка кодифікації. В 18691876 рр. в рамках курсу на модернізацію ОСМАН. Імперії було проведено найбільшу кодифікацію норм мусульманського права, в результаті якої було прийняте джерело Маджалла, (це джерело містило 1850 статей) вона регулювала питання власності і зобов’язання, однак не регулювала сімейні відносини);
6. для мусульманського права характерним є існування кількох течій і шкіл, головними з яких є Шиїти та Суніти, у них відрізняються релігійні обряди і правова практика