Предмет, система та джерела трудового права

Трудове право - галузь права, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою права на працю.

Трудове право України - це самостійна галузь права, яка регулює трудові й тісно пов’язані з ними суспільні відносини.

Предмет трудового права становлять:

· суспільні відносини з працевлаштування;

· трудові відносини;

· виробничі відносини, тобто відносини з організації роботодавцем праці працівників та управління спільним процесом праці;

· відносини з професійної підготовки та підвищення кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві;

· відносини виробничої демократії, тобто відносини з участі працівників, їх колективів та органів представництва в управлінні виробництвом, встановленні умов праці, захисті прав і законних інтересів працівників;

· відносини з охорони праці та створення для працівників безпечного і комфортного виробничого середовища;

· процесуальні відносини, тобто відносини з вирішення трудових спорів;• відносини з нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства;

· охоронні відносини, тобто відносини із реалізації примусових заходів та запобігання правопорушенням у сфері суспільної організації праці.

Суб’єкти трудового права:

ü працівник;

ü роботодавець;

ü профспілка.

Трудове право України, в першу чергу, поділяється на дві частини: загальну і особливу.

Загальна частина трудового права об'єднує в собі правові норми, які мають фундаментальне та універсальне значення, для регулювання відносин, що складають його предмет. До Загальної частини трудового права включаються:

ü норми, які визначають завдання трудового права;

ü норми, які визначають коло відносин, що їх регулює трудове право;

ü норми, які визначають зміст трудової правосуб'єктності;

ü норми, які визначають основні принципи трудового права;

ü норми, які визначають форми організації роботодавцем праці працівників та управління спільним процесом праці;

ü норми, які визначають форми участі працівників в організації праці та управлінні виробництвом;

ü правовий інститут колективно-договірного регулювання трудових відносин.

Особливу частину трудового права становлять правові інститути або групи норм, які регулюють певні складові трудових відносин або інші відносини, які належать до предмету трудового права. До інститутів трудового права, які включаються до особливої частини, належать:

ü трудовий договір;

ü працевлаштування;

ü робочий час і час відпочинку;

ü нормування і оплата праці;

ü дисципліна праці і дисциплінарна відповідальність працівників;

ü матеріальна відповідальність сторін трудових відносин;

ü охорона праці;

ü праця жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю;

ü трудові спори;

ü нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства;

ü діяльність профспілок та інших органів виробничої демократії.

Оскільки Україна з 1954 року є членом Міжнародної Організації Праці (МОП), бере участь в її щорічних конференціях, ратифікувала ряд Конвенцій цієї організації і тим самим взяла на себе зобов'язання привести національне законодавство про працю у відповідність з міжнародним, до системи трудового права України слід віднести також правові норми, що прийняті Міжнародною Організацією Праці і ратифіковані Україною. Систему трудового права становлять також двохсторонні та багатосторонні договори, інші міжнародні правові акти та консульські угоди.

Основні джерела трудового права:

ü Конституція України (ст. 43, 44, 45);

ü Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.;

ü Закони України;

ü підзаконні нормативні акти;

ü локальні нормативні акти.