Звернення стягнення на грошові кошти боржника

Загальне поняття юридичної особи подано у ст. 80 Цивільного кодексу України. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем та відповідачем у суді. Правосуб’єктність організації, яка є відповідачем, має перевірятися судом або іншим органом, який приймає рішення, що підлягає примусовому виконанню органом ДВС.

Втім, організація або підприємство може втратити статус юридичної особи вже у процедурі виконавчого провадження. У такому разі вважається, що сторона виконавчого провадження вибула та здійснюється заміна сторони її правонаступником у судовому порядку.

Поняття «майно» також визначається статтею 115 Цивільного кодексу України, наразі це поняття є досить широким за змістом. Зокрема, господарське товариство є власником:

а) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

б) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

в) одержаних доходів;

г) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Із метою точного визначення поняття «майно юридичної особи», слід звернутися до норм Господарського кодексу України. Зокрема, у ст. 66 ГК України зазначається, що майно підприємства становлять виробничі й невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Тому одним із основних джерел, із яких державний виконавець може отримати відомості про наявність майна у боржника-юридичної особи (як зазначалося вище), є інформація, що міститься у самостійному балансі підприємства, форма якого визначена наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

Грошові кошти, що перебувають на банківських та інших рахунках боржника, згідно Закону України «Про виконавче провадження» та Господарського кодексу України є одним із видів майна боржника. Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника – юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника – юридичної особи.

Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається до установи банку для перерахування на рахунок стягувача для покриття боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих дій. Готівка в іноземній валюті у той же строк здається державним виконавцем до банку або до іншої кредитної установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника – юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, у загальному порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Якщо даних про наявність у боржника – юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов’язані надати йому необхідну інформацію у триденний строк.

Якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника – юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець направляє до відповідних правоохоронних органів матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого статтею 382 КК України – умисне невиконання службовою особою судового рішення або перешкоджання виконанню такого рішення.