Анатомо-фізіологічні особливості травної системи Особливості будови і функцій органів травлення у новонароджених

Ротова порожнина у дитини відносно мала, заповнена язиком. Язик короткий, широкий і товстий. Коли ротова порожни​на закрита, язик торкається щік і твердого піднебіння. Губи і щоки відносно товсті, у щоках розвинуті м’язи і щільні жиро​ві грудочки. На яснах розвинені валикоподібні стовщення для кращого захоплення соска грудної залози під час годування. Слизова оболонка внутрішньої поверхні губ у новонароджених не виглядає гладенькою, її борозни теж потрібні для кращого пристосування до акту смоктання. Слизова оболонка ротової порожнини ніжна, багата на кровоносні капіляри, але віднос​но суха. Сухість слизової оболонки зумовлена дефіцитом слини після народження^хоча слинні залози сформовані до моменту народження. З перших днів життя в слині міститься амілолі- тичний фермент (амілаза). Слина має слабко кислу реакцію, що може сприяти інфікуванню ротової порожнини.

Вхід у гортань у новонародженого розташований високо, над нижньозаднім краєм м’якого піднебіння і з’єднаний з ро​товою порожниною. Тому їжа рухається з обох боків від гортан: через сполучення між порожниною рота і глоткою. Новонаро​джений може дихати і смоктати одночасно. З порожнини рота їжа потрапляє до стравоходу, а потім — у шлунок. Стравохід,— це м’язова трубка веретеноподібної форми, вхід у стравохід у новонародженого розташований на рівні диска між III і IV ший​ними хребцями, його довжина 10—12 см. Анатомічні звуження стравоходу в новонароджених виражені слабко. Залози в його слизовій оболонці після народження відсутні, недостатньо роз​винута м’язово-еластична тканина. Стравохід добре кровопос- тачається судинами. Перистальтика стравоходу виникає під час ковтальних рухів.

Шлунок являє собою еластичний мішок, який розташова​ний у лівому підребер’ї. У новонароджених він має горизон​тальне положення, його кардіальна частина фіксована зліва від X грудного хребця, дно погано виражене і розташоване під діафрагмою, тіло і воротарна частина розташовані на рівні XII грудного хребця і пересікають лінію, що проходить посередині між пупком і мечоподібним відростком груднини. З віком таке положення шлунка змінюється. Об’єм шлунка у новонародже​ного — 30—35 мл.

Після народження дитини всі відділи шлунка розвинуті од​наково. Гірше розвинута кардіальна частина і дно. Погано роз​винуті м’язові волокна кардіального сфінктера, що пояснює схильність грудних дітей до зригування. Більше розвинутий воротарний відділ шлунка і його м’яз-замикач.

Слизова оболонка шлунка у новонароджених відносно тов​стіша, на її поверхні є приблизно 20 000 ямок, кількість яких з віком дуже швидко збільшується. Залози як функціонально, так і морфологічно ще недорозвинуті, їх у 2,5 разу менше, ні»: у дорослих. Тому шлунковий сік виділяється в малій кількосг. й має низьку активність.

Кишки новонародженого мають відносно більшу довжину, ніж у дорослих. Співвідношення між довжиною кишок і тілом новонародженого 8,3:1 (у дорослої людини — 5,4:1). У ново​народженого тонка кишка дуже довга, на 1 кг маси тіла ди​тини її приходиться 1 м (у дорослого — 10 см). Така довжина кишок пояснюється пристосуванням дитини до пристінкового травлення, якого достатньо для гідролізу й асиміляції грудно​го молока ферментативними системами, що утримуються на мембранах клітин епітелію кишки. Площа поверхні слизової оболонки кишки збільшується в 3 рази за рахунок складок, і в 20 разів — за рахунок ворсинок. Кишкові петлі розташовані дуже компактно за рахунок відносно великої печінки і недороз​винутого малого таза. Кишки у новонароджених і дітей грудно​го віку мають такі особливості:

•​ у тонкій кишці міститься велика кількість газів;

•​ велика проникність кишкового епітелію;

•​ слабкий розвиток м’язового шару й еластичних волокон кишкової стінки;

•​ ніжна слизова оболонка з великою кількістю кровонос​них судин;

•​ недостатність секреторного апарату;

•​ добре розвинуті складки слизової оболонки кишки і вор​синки.

Усі ці особливості впливають на високу проникність у кров нерозщеплених складових частин їжі, токсико-алергійних ре​човин та мікроорганізмів.

Дванадцятипала кишка у новонародженого завдовжки до 10 см, широка, розташована на рівні І поперекового хребця. Вона достатньо рухома, ця рухомість зменшується з віком. Сфінктерний апарат дванадцятипалої кишки достатньо розви​нутий. Слизова оболонка її відрізняється від слизової оболонки шлункр. Круглі складки мають жовтуватий колір від домішків жовчі. У верхній частині дванадцятипалої кишки відбувають​ся зміни реакції кислого шлункового хімусу на лужну реакцію, підготовка хімусу до дії ферментів, які надходять із підшлун​кової залози та з печінки через спільну жовчну протоку.

Порожня кишка становить 2/5, а клубова — 3/5 довжини тонкої кишки. Між цими частинами немає чіткої межі. Клубо​ва кишка закінчується дивертикулом клубової кишки, у ново​народжених клапан відносно слабкий, тому вміст сліпої киш​ки з бактеріальною флорою може закидатися назад у клубову кишку.

Брижа у новонароджених тонка, швидко збільшується в до​вжину на 1-му році життя. Лімфа, що відтікає від кишок, не проходить через печінку, а потрапляє безпосередньо в циркулюючу кров.

Довжина товстої кишки дорівнює росту дитини. Частини товстої кишки розвинуті по-різному. У новонароджених від​сутні чепцеві відростки, стрічки кишки недорозвинуті, гаустри відсутні до 6 міс. У новонародженого сліпа кишка розташована безпосередньо під печінкою. Червоподібний відросток у ново​народженого завдовжки до 5 см, має конусоподібну форму і ши​роко відкритий вхід. Він дуже рухомий і має довгу брижу.

Товста кишка легко переміщується, що залежить від за​повнення шлунка і тонкої кишки. У новонародженого пряма кишка відносно довша і в разі заповнення може займати весь малий таз. Ампула прямої кишки не розвинена.

Виділення соків у товстій кишці недостатнє. Але товста кишка відіграє важливу роль у процесі травлення. У ній відбу​вається всмоктування води і формування калових мас. Важли​ве місце займає у травленні мікрофлора товстої кишки. Киш​ки плода і новонародженої дитини впродовж 10—20 год життя стерильні. Формування кишкової мікрофлори починається з 12 ї доби життя і за 7—9 днів у здорових доношених дітей, що отримують грудне молоко, вона досягає нормального рівня. Якщо дитина на грудному вигодовуванні, то в кишках перева​жає B.bifidus, а якщо на штучному — В. соlі.

Моторика кишок у новонароджених енергійна, що збільшує частоту випорожнень. Дефекація — це рефлекторний акт, який у перші 2 тиж відбувається до 6 разів на добу. Протягом 1-ї доби дитина виділяє меконій (першородний кал) зелено-чорного ко​льору. Він складається з жовчі, епітеліальних клітин, слизу, ферментів, навколоплідних вод. Випорожнення у здорових но​вонароджених, яких годують грудним молоком, мають кашко​подібну консистенцію, жовто-зелений колір, кислий запах.

Підшлункова залоза — паренхіматозний орган зовнішньої та внутрішньої секреції. У перші місяці життя вона функціонує недостатньо. У ній мало елементів сполучної тканини, дуже ба​гато кровоносних судин. У новонароджених найбільше розви​нена головка залози. Уся поверхня залози гладенька.

Печінка — паренхіматозний орган, найбільша травна за​лоза. Печінка у новонародженого відносно велика і становить 23% від маси тіла. Паренхіма печінки мало диференційована, вона повнокровна, швидко збільшується внаслідок інфекції чи інтоксикації. Утворення жовчі печінковими клітинами недо​статнє. Жовч малої активності, у ній мало жовчних кислот. Пе​чінка депонує поживні речовини, білки, жири, глікоген. Клі​тини печінки виконують функцію фагоцитозу, беруть участь в обміні заліза і холестерину. Печінка виконує також бар’єрну функцію, нейтралізує деякі ендогенні та екзогенні шкідливі речовини. У новонародженого почінка перебуває в стані функ​ціональної недостатності, особливо слабка її ферментативна діяльність. Проявом незрілості печінки є транзиторна жовтя​ниця у новонароджених через неповний метаболізм вільного білірубіну, який утворюється внаслідок розпаду еритроцитів.