Ознаки туристичного попиту

Туристичний попит є функцією багатьох змінних. Перша з них, зумовлена визначенням попиту, – це ціна. Окрім неї, можна назвати інші нецінові детермінанти попиту: доходи споживачів, ціни комплементарних і замінних благ, сподівання зміни ринкової ситуації, смаки і переваги покупців, чисельність населення і його структура, престижність туристичного відпочинку, наявність вільного часу тощо.

Згідно із суттю закону попиту залежність між попитом і ціною загалом є залежністю оберненою, за умови незмінності інших чинників. Ця залежність графічно зображена на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3. Типова крива туристичного попиту

Зростання ціни з С₁ до С₂ зумовлює зменшення туристичного попиту з Q₁ до Q₂, і навпаки, зниження ціни С₂ до С₁ спричиняв зростання туристичного попиту з Q₂ до Q₁. Просування вздовж кривої попиту догори або донизу є графічним відображенням реакції попиту на зміну ціни.

Прикладом нетипового реагування туристичного попиту на зміну цін можуть бути наступні види туризму:

- локальний, який реалізовується неподалік місця проживання;

- соціальний, чи мотиваційний (фінансується державними органами);

- оздоровчий (фінансується міністерством охорони здоров’я);

- релігійний (пов’язаний із вшануванням релігійних цінностей);

- етнічний, ностальгічний.

У наведених прикладах зміни туристичного попиту і ціни є односпрямованими – зростання ціни зумовлює збільшення попиту, а спад ціни – зменшення попиту (рис. 1.4). Отже, попит має нетипову поведінку. Він реагує відповідно до відомих в економічній теорії парадоксів Р. Гіффена (стосується попиту на блага нижчого ряду) і Т. Веблена (стосується попиту на престижні блага; споживачі купують товари (послуги) з метою справити враження).

Рисунок 1.4. Крива туристичного попиту в парадоксальних випадках Гіффена і Веблена

У споживанні туристичних послуг виявляється так званий показовий (демонстраційний) ефект. Він полягає в тому, що чим частіше споживачі мають справу з благом вищої якості, тим швидше вони змінюють набуті навички споживання благ нижчої якості внаслідок обмеженої економії коштів і збільшення споживчих витрат. Частота й сила цих імпульсів залежить від частоти контактів з людьми, які перебувають у кращому матеріальному становищі й демонструють свою позицію зі споживання кращих туристичних продуктів.

Еластичність попиту визначає ступінь чутливості до зміни ринкових чинників, серед яких найбільш істотними є зміни грошових доходів населення. Дохід починає впливати на поведінку покупця раніше, ніж ціна. Дія психологічних чинників, що пов’язані з доходом, таких як звичаї, мода чи снобізм, є причиною того, що туристичний попит більш схильний до зміни доходів, ніж до цінових змін на ринку.

Еластичність туристичного попиту щодо доходу означає відносну зміну туристичного попиту на визначене благо чи послугу відповідно до відносної зміни доходу населення. Показником цього відношення є коефіцієнт еластичності доходу туристичного попиту:

де – відсоткова зміна попиту; – відсоткова зміна доходу.

Збільшення доходу зумовлює зростання туристичного попиту, тому коефіцієнт еластичності попиту є додатним. При цьому приймається значення, більше від одиниці, що означає пропорційне зростання попиту щодо збільшення доходу – попит більш еластичний ( >1). Однак необхідно зазначити, що цей коефіцієнт буде формуватися залежно від сегмента ринку, коли у розподілі доходу певний туристичний продукт може бути визначений як масовий або елітарний. Отже, у заможних країнах туристичні витрати мають тенденцію до зростання, а в слаборозвинутих – вони зменшуються залежно від сукупних витрат споживання. Дохідний ступінь еластичності попиту на туристичні блага і послуги залежить від виду туризму. Подорож може трактуватися одними туристами як основне благо, а іншими – як розкіш. Реагування попиту на туристичний продукт з елементами розкоші характеризується нижчою еластичністю доходу ( <1).

На обсяг туристичного попиту впливає також ціна туристичних благі послуг. Цінова еластичність туристичного попиту означає відношення відносної зміни туристичного попиту на визначене благо чи послугу до відносної зміни ціни цього блага чи послуги. Результатом цієї залежності є коефіцієнт цінової еластичності попиту:

де – відсоткова зміна попиту; – відсоткова зміна ціни.

Суть закону попиту полягає в тому, що зростання ринкової ціни на туристичні послуги за інших незмінних умов зменшує обсяг попиту і, навпаки, зниження ринкової ціни збільшує обсяг попиту. Цей закон має загальний характер і його основні положення щодо конкретних туристичних напрямів у багатьох ситуаціях не справджуються, оскільки:

- подорож не завжди є наслідком рішення споживача послуг (наприклад, службові відрядження);

- попит осіб, які регулярно подорожують для задоволення, значною мірою формує суспільні й психологічні чинники, що зумовлює нетипове реагування на ціну;

- туристичний попит по-різному реагує на типовий та неповторюваний або елітарний продукт; еластичність попиту до ціни стандартних послуг є високою порівняно з ексклюзивними послугами зі значно вищою ціною.

Обговорюючи цінову еластичність туристичного попиту, необхідно охарактеризувати інтегральний показник перехресної еластичності попиту. Перехресна цінова еластичність туристичного попиту означає відносну зміну туристичного попиту на визначене благо чи послугу X у результаті відносної зміни ціни цього блага чи послуги У. Її виміром є коефіцієнт змішаної цінової еластичності попиту:

де – відносна зміна попиту на благо чи послугу X; – відносна зміна ціни блага чи послуги У.

Від’ємний знак цього коефіцієнта означає, що блага чи послуги X і У відносно себе комплементарні; додатний показник інформує про замінність цих благ і послуг. У зв’язку зі змішаною еластичністю можна виокремити два види залежностей між туристичними благами і послугами, а саме: комплементарність і субституцію (заміщення).

Комплементарність полягає у взаємному доповненні різних споживчих цінностей і виступає тоді, коли ріст ціни на благо чи послугу У зумовлює спад попиту на благо чи послугу X.