Аналіз витрат на оплату праці

Прямі трудові затрати в складі собівартості продукції відо­бражаються за такими статтями, як основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників та відрахування на соціальні заходи.

У більшості галузей промисловості затрати на оплату праці мають меншу питому вагу в собівартості продукції, ніж матеріаль­ні затрати. Проте загальновідомо, що одним із найважливіших джерел зниження собівартості продукції є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно із середньою оплатою праці. Тому аналізу витрат на оплату праці слід завжди приділяти увагу в пер­шу чергу.

Оплату праці аналізують за двома напрямами:

1) аналіз фонду оплати праці як елемента затрат на виробниц­тво на підставі спеціальної статистичної форми (1-ПВ);

2) аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляції, на­самперед за статтею „Зарплата виробничих робітників”.

Перший напрям має явні переваги, оскільки ґрунтується на всебічній інформації звітності за трудовими показниками. Аналіз виконання фонду оплати праці розпочинають з визначення абсо­лютного відхилення від планового фонду або фактичного відхи­лення за базовий період. Після цього досліджують причини тако­го відхилення, виявляючи вплив двох факторів: зміни середньооблікової чисельності (кількісний фактор) і зміни середньої заро­бітної плати (якісний фактор).

Для розрахунку можна використати спосіб абсолютних різниць, згідно з яким вплив першого з названих факторів визначають мно­женням відхилення від плану за кількістю на планову середню за­робітну плату, а вплив другого — множенням відхилення від пла­ну з середньої заробітної плати на фактичну чисельність.

Середньорічна заробітна плата, у свою чергу, залежить від дії таких факторів: кількості робочих днів у періоді, тривалості ро­бочого дня (зміни), середньогодинної оплати.

Під час аналізу складу фонду заробітної плати робітників по­трібно встановити співвідношення різних видів оплати праці (погодинна, відрядна та ін.), а також виявити непродуктивні випла­ти. Серед останніх найвідоміші такі:

а) доплати у зв’язку зі змінами умов праці;

б) доплати за роботу в понаднормовий час;

в) оплата цілодобових простоїв і годин внутрішньозмінних простоїв;

г) заробітна плата у складі браку продукції.

Крім того, у складі нарахованої заробітної плати можуть бути оплата невиконаних технологічних операцій, оплата невиготовленої готової продукції (приписки обсягів виробництва) тощо. Всі ці суми слід ураховувати як резерви економії фонду заробіт­ної плати.

Зменшення непродуктивних виплат заробітної плати зовсім не суперечить підвищенню основних тарифних розцінок і по­годинної плати, особливо коли спостерігається зростання про­дуктивності праці. Взагалі на сучасному етапі підвищення рів­ня заробітної плати це надзвичайно важливий економічний і соціальний фактор, проте він не лише залежить від продуктив­ності праці, а й має тісно узгоджуватися з фінансовим станом підприємства.