Логістичний контролінг ланцюга поставок

1.Концепція логістичного контролінгу

2. Загальний процес здійснення логістичного контролінгу

3. Показники оцінювання центрів витрат

Лекція

(1) В основу логістичного менеджменту та управління ланцюгами поставок як менеджмент процесів покладено принцип превентивності, націлений не так на усунення небажаних відхилень і диспропорцій, а на їх недопущення. Реалізація цього принципу, по-перше, дозволяє попередити виникнення нештатних ситуацій, а, по-друге, відстежити весь логістичний процес в режимі реального часу. Розглядаючи моніторинг логістичного плану як регулярне спостереження заданих об'єктів і явищ, як безперервне відстеження та аналіз діяльності підприємницьких суб'єктів (див. П. 10.5), будемо детермінувати його як складової частини контролінгу в логістичних системах.

Контролінг характеризується як координація управління на підприємстві, а також надання управлінському персоналу необхідної інформації для забезпечення оптимального досягнення поставлених цілей. Значимість контролінгу в системі сучасного управління спонукає зупинитися на ньому більш докладно.

У ряді досліджень контролінг розглядається в якості системи управління господарською діяльністю і прибутком, в рамках якої виділяють дві основні функції: контроль і планування.

В даний час в промислово розвинених країнах оформилися три основні концепції контролінгу, зумовлені його функціональним призначенням і інституціональним оформленням:

- Контролінг з орієнтацією на систему бухгалтерського обліку;

- Контролінг з орієнтацією па інформацію;

- Контролінг з орієнтацією на координацію діяльності підприємства.

Концепція контролінгу з орієнтацією на систему бухгалтерського обліку пов'язана з реалізацією інформаційних цілей за допомогою використання даних бухгалтерського обліку на підприємстві. Основна увага приділяється вартісним показникам. Йдеться переважно про забезпечення отримання прибутку. При цьому вона є деякою мірою обмеженою, оскільки спирається тільки па дані бухгалтерського обліку. Внаслідок цього дана концепція відповідає головним чином потребам оперативної діяльності підприємства і лише частково - стратегічним цілям його розвитку.

Концепція контролінгу з орієнтацією на інформацію передбачає не лише використання даних бухгалтерського обліку (кількісна інформація), а й інформації якісного характеру, безпосередньо пов'язаної з господарською діяльністю підприємства. Згідно даної концепції головним завданням контролінгу стає інформаційна підтримка прийнятих управлінських рішень керівництвом підприємства. Він повинен підтримувати внутрішньофірмовий процес управління за допомогою цілеспрямованого підбору і обробки інформації. Дана концепція передбачає включення широкого кола інформаційних задач в структуру управління підприємством, що на практиці є досить складним.

Концепція контролінгу з орієнтацією на координацію діяльності підприємства ґрунтується переважно на розходженні між системою управління та системою виконання. Відповідно до цієї концепції первинна координація виконання управлінських рішень є завданням самої системи управління, а вторинна координація всередині управлінської системи відноситься до контролінгу. Очевидно саме ця концепція більшою мірою відповідає цілям логістичного менеджменту та управління ланцюгами поставок.

Водночас більшість зарубіжних і вітчизняних досліджень сходяться на думці, що контролінг являє собою нову концепцію управління підприємством (фірмою), в основу якої покладено прагнення забезпечити успішне його функціонування в довгостроковій перспективі [83]. Це може бути забезпечене за допомогою:

- Адаптації системи стратегічних цілей розвитку підприємства до постійно змінюваних умов довкілля;

- Формування системи інформаційного забезпечення процесу стратегічного планування та управління на підприємстві;

- Узгодження оперативних планів діяльності зі стратегічним планом розвитку фірми;

- Формування системи контролю за процесом реалізації стратегічного плану розвитку та коригування його змісту;

- Гнучкості організаційної структури управління з метою підвищення її здатності швидкого реагування на постійно мінливі умови зовнішнього середовища.

Взагалі функції контролінгу безпосередньо зумовлюються конкретними видами управлінської діяльності в рамках підприємства, які забезпечують досягнення поставлених цілей розвитку підприємства, включаючи стратегічні.].

Ступінь реалізації на підприємствах функцій контролінгу залежить головним чином від наступних факторів:

- Соціально-економічного становища фірми (підприємства);

- Розуміння керівництвом важливості та корисності впровадження контролінгу;

- Розміру підприємства (чисельності запитах, обсягу виробництва);

- Рівня кваліфікації управлінського персоналу;

- Номенклатури, що випускається;

- Рівня диверсифікації виробництва;

- Сформованого рівня конкурентоспроможності підприємства;

- Рівня кваліфікації співробітників, що займаються контроллингом.

В сучасних умовах можна говорити про значний потенціал розвитку концепції контролінгу та можливості її подальшого уточнення. У цьому зв'язку винятково важливе наукове і практичне значення набуває розробка теоретичних і практичних основ вітчизняної концепції контролінгу.

Основні елементи процесу контролю за реалізацією плану розвитку фірми (підприємства) такі:

- Збір, обробка та аналіз інформації про фактичні результати діяльності підрозділів фірми в порівнянні з планованими;

- Виявлення відхилень фактичних результатів від планованих і аналіз причин цих відхилень;

- Розробка системи заходів, необхідних для реалізації встановлених цілей плану.

Видається, що контроль в рамках підприємства покликаний завчасно виявляти проблеми і коригувати діяльність підприємства до того, як ці проблеми переростуть в кризові ситуації. Отже, одна з найважливіших причин здійснення процесу контролю полягає в тому, що будь-яке підприємство повинно мати здатність вчасно фіксувати помилки своєї діяльності і виправляти їх до того, як вони завадять досягненню цілей розвитку. Необхідно відзначити, що помилки і проблеми, що виникають при аналізі ситуації всередині підприємства, переплітаються, якщо їх вчасно не виправити, з помилками в оцінці майбутніх умов функціонування навколишнього середовища і поведінки людей.

Процес контролю на підприємстві повинен носити всеосяжний характер, охоплюючи всі можливі елементи управлінської діяльності. Він не може бути прерогативою тільки контролінг-менеджера і його помічників; кожен керівник підприємства, незалежно від свого рангу, здійснює контроль як частина посадових обов'язків. У цьому зв'язку ні планування, ні формування організаційних структур, ні мотивація і т. Д. Не розглядаються у відриві від процесу контролю.

(2) Інтегрувальною функцією логістики і контролінгу є логістичний контролінг, який відіграє важливу роль в стратегічному і оперативному управлінні підприємством, як логістичною системою, щодо управління матеріальними і пов’язаними з ними фінансовими та інформаційними потоками. Він робить вагомий внесок у впевнену поведінку підприємства, базуючись на аналізі переваг логістичних проектів, вимог споживачів, умов конкуренції, встановлення можливостей подальшої трансакції сукупності цільових логістичних послуг і витрат логістики та вимагаючи регулярного узгодження цілей планування, управління і контролю за сферами діяльності підприємства.

Впровадження логістичного контролінгу в систему управління підприємством пов’язане з еволюцією процесу управління, що спричинена науково-технічним прогресом, наукомісткістю управлінського процесу, складністю виробничих процесів та зростаючою вибагливістю учасників ринкових відносин.

Вагомий внесок у дослідження концепції логістичного контролінгу зробили: Г.Пфоль, С.Абт, Дж.Коул, М.Хрістофер, М.Хаберек, В.Прумпер, Г.Фандель, Д.Хан, В.Троски та інші зарубіжні вчені. Основні питання теорії і практики логістики ґрунтовно висвітлені в працях А.Колобова, И.Ташбаєва, Ю.Неруша, О.Гаджинського, Б.Анікіна, В.Ніколайчука. Теорії контролінгу та управлінського обліку відображені в працях К.Друрі, Р.Манна, Н.Еріашвілі, Е.Майера. В останнє десятиріччя з’явились також роботи вітчизняних науковців, в яких досліджуються сучасні проблеми логістики і контролінгу, зокрема праці Є.Крикавського, М.Окландера, Н.Чухрай, В.Смиричинського та інших.

Водночас огляд наукових публікацій показав, що значне коло питань, які стосуються логістичного контролінгу, досліджені недостатньо, зокрема не отримали достатнього відображення через відсутність теоретичного обґрунтування та систематизації процедур логістичного контролінгу як прикладного напрямку економічної діяльності підприємства; потребує розвитку методологія застосування логістичного контролінгу на вітчизняних підприємствах з уточненням термінології; не висвітлена проблема можливості адаптації світових досліджень в галузі логістичного контролінгу до умов господарювання вітчизняних підприємств. Через це виникають проблеми щодо координації та контролю логістичних витрат підприємства як логістичної системи, оцінки впливу рівня їх на показники діяльності підприємства в розрізі якісних та кількісних параметрів, а також своєчасного і адекватного впливу на їх величину.

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити такі завдання:

· дослідити передумови інтеграції логістики і контролінгу в управлінні підприємством, розробити положення адаптації системи контролінгу до управління логістичними процесами;

· дослідити існуючі підходи до логістичного контролінгу, його місце та сутність як методології управління логістичними процесами, а також сформувати положення щодо інформаційного забезпечення;

· узагальнити та структурувати сукупність показників логістичного контролінгу, для застосування їх в управлінні логістичними процесами і витратами на підприємстві та розробити методичні рекомендації щодо практичного застосування логістичного контролінгу з врахуванням специфіки функціонування вітчизняних підприємств;

· визначити теоретико-методологічний інструментарій логістичного контролінгу в управлінні логістичними витратами підприємства;

· розробити теоретико-методичні положення адаптації економіко-математичних моделей до потреб логістичного контролінгу на підприємстві з метою оптимізації логістичних процесів та окремих логістичних операцій.

Об’єктом дослідження виступають логістичні процеси на підприємствах в умовах структурних змін в промисловому секторі національної економіки.

(3) Оцінку діяльності центрів дискреційних витрат здійснюють на підставі результатів виконання бюджетів цих центрів. Для оцінки діяльності центрів технологічних витрат звичайно використовують стандартні витрати.

Стандартні витрати - витрати, необхідні для виробництва певної продукції або послуг за нормальних умов діяльності.

На відміну від бюджетів стандарти відображають заплановані витрати на одиницю продукції, величина яких базується на обгрунтованих нормах праці й інженерних розрахунках.

Вирізняють три види стандартів: базисні, теоретичні та поточні.

Базисні стандарти - довготермінові стандарти витрат, які встановлюються на термін від двох до п'яти років, щоб вивчити динаміку цін і продуктивність праці.

Теоретичні стандарти - стандарти витрат, які можуть бути досягнуті лише за ідеальних умов діяльності. Ці стандарти є радше еталоном, аніж нормою, що відображає рівень, що його можна досягти за наявних умов діяльності.

Поточні стандарти - стандарти, що відображають витрати, необхідні для виготовлення продукції у звітному періоді за наявних умов діяльності.

Ці стандарти встановлюють з урахуванням існуючої технології й організації виробництва, продуктивності праці, кваліфікації працівників, тарифних угод та динаміки цін.

Застосування поточних стандартів витрат дає можливість заздалегідь визначати собівартість продукції для встановлення цін, складати звіт про прибуток, оперативно виявляти й контролювати відхилення, оцінювати діяльність центрів відповідальності.

Отже, система калькулювання стандартних витрат - це система обліку, яка використовує стандартні витрати задля:

• контролю витрат;

• прийняття рішень щодо цін;

• оцінки виконання бюджетів;

• усвідомлення витрат;

• управління за відхиленнями.

Система калькулювання стандартних витрат охоплює:

• встановлення стандартів витрат;

• накопичення даних про фактичні витрати;

• аналіз відхилень та складання звітності;

• дослідження відхилень;

• внесення необхідних корективів.

Розробку стандартів витрат здійснюють підрозділи, які відповідають за ті чи інші статті витрат. Зазвичай технологічний відділ визначає стандарти використання матеріалів, а відділ постачання встановлює стандарти цін на матеріали. Виробничий відділ розробляє стандарти робочого часу за операціями, а відділ персоналу - тарифні ставки оплати праці відповідних категорій працівників.