Тема 1: Логістичне забезпечення інвестиційного потенціалу підприємства

1. Теорія і класифікація інновацій. Інноваційний процес

2. Чинники інтеграції інноваційної діяльності і принципів логістики

3. Логістичне забезпечення інвестиційного потенціалу підприємства

Лекція

(1) Інновація — це новий продукт або послуга, спосіб їх виробництва,

нововведення в організаційній, фінансовій, науково-дослідній та інших сферах, будь-яке удосконалення, що забезпечує економію витрат або створює умови для такої економії.

При централізованому управлінні економікою для позначення відповідних процесів часто застосовувались поняття "впровадження досягнень науки та техніки", "управління науково-технічним прогресом" тощо.

Творці інновації керувалися такими критеріями, як життєвий цикл та економічна ефективність виробу, що спрямована на отримання конкурентних переваг шляхом створення нововведення, яке стане унікальним у певній галузі. Тож невід'ємною властивістю інновації є науково-технічна новизна та практичне застосування у виробництві. Можливість комерційної реалізації задуму виступає як потенційна властивість, для досягнення якої потрібні певні зусилля.

В умовах ринкової економіки основною складовою інноваційної діяльності, як вже зазначено, є нововведення з життєвим циклом та інвестиції. У міжнародному стандарті з управління якістю ISO-9004 викладається докладніша розбивка життєвого циклу продукції на окремі етапи:

• маркетинг, пошуки та дослідження ринку;

• проектування та розробка технічних вимог, розробка продукції;

• матеріально-технічне постачання;

• організування виробничих процесів;

• виробництво;

• контроль, проведення випробувань та досліджень;

• пакування, зберігання;

• реалізація та розподіл продукції;

• монтаж та експлуатація;

• технічна допомога, обслуговування;

• утилізація після використання.

На ринку нововведень продукт є результатом наукової роботи. Розрізняють науково-дослідні та дослідно-конструкторські (експериментальні) роботи. Ринок нововведень створюють розробки науково-дослідних, проектно-конструкторських інститутів, бюро та лабораторій, промислових підприємств вищих, навчальних закладів, окремих винахідників та раціоналізаторів.

У літературних джерелах є чимало класифікацій інновацій, розроблених вітчизняними та зарубіжними авторами. При цьому як найважливіші ознаки найчастіше розглядаються ступінь новизни, сфера застосування, характер використання, призначення та ін. Крім того, фахівці навіть за однією ознакою вирізняють різноманітні типи інновацій.

Наприклад, за змістом (сферою та характером використання) розрізняють:

1. продуктові (товарні);

2. технічні і технологічні;

3. організаційно-економічні.

Виокремлюють такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні та локальні); параметри життєвого циклу; закономірності процесу впровадження.

Залежно від глибини змін деякі автори поділяють інновації на радикальні (базові), поліпшуючі, модифікаційні (окремі).

З урахуванням сфер діяльності інновації можуть бути технологічними, виробничими, економічними, торговельними, соціальними, організаційними тощо.

За причинами виникнення інновації поділяють на реактивні та стратегічні. Реактивні — це інновації, які забезпечують виживання фірми в умовах конкуренції. Вони з'являються як реакція на нові перетворення з боку конкурентів, щоб завдяки їм фірма могла продовжувати існування на ринку. Стратегічні інновації — це нововведення, впровадження яких має випереджувальний характер з метою отримання конкурентних переваг у перспективі.

Інноваційний процес є ширшим поняттям. Його можна визначити як сукупність етапів, стадій, дій, пов'язаних з ініціюванням, розробкою та виготовленням продукції, технологій, що матимуть нові властивості, які більш ефективно задовольнятимуть існуючі потреби і такі, що з'являються або можуть з'явитися. Американський економіст Д. Брайт зазначав, що це — єдиний процес, який поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво та управління.

Конкуренція на міжнародному і внутрішньому ринках загострюється, що й визначає необхідність підвищення уваги керівників корпорацій і фірм до інноваційної діяльності, оскільки тільки її результати дають змогу створити продукцію, яка б задовольняла щораз вищі, мінливі вимоги ринку та забезпечувала високий рівень прибутків корпораціям. Більше того, необхідність підвищення ефективності використання фінансових ресурсів та прагнення отримувати високі прибутки спонукає провідних виробників цілеспрямовано створювати нові потреби у покупців, а також принципово нові вироби й технології. Все це потребує прискорення інноваційних процесів, їх поєднання у багатьох випадках з виробничими процесами.

Розробка сучасних технологій і продукції дає змогу підприємствам збільшувати прибуток, тим самим поліпшуючи економічне становище і конкурентоспроможність як самих підприємств, так і країн, де вони розташовані. У цьому зв'язку прискорення інноваційних процесів є важливою складовою державної політики в усіх розвинених країнах. Науково-технологічний, технічний рівень нині значною мірою визначає міжнародне становище країни, її місце на світовому ринку, стабільність національної економіки в цілому. Інтенсивне науково-технологічне суперництво останнім часом спостерігається не тільки між країнами з різними соціальними та ідеологічними системами, а й між країнами з розвиненою економікою — США, Японією, країнами ЄС тощо. Всі вони здійснювали і здійснюють продуману інноваційну політику, що дає значні економічні результати. Так, рівень технологічного розвитку Японії з 60-х років підвищився (порівняно з технологічним рівнем США) з 22 % до більш як 60 %. Значно збільшились масштаби підготовки кадрів науково-технічних працівників, кількість працівників, зайнятих у сфері НДДКР. Швидко зросла кількість виданих патентів. Позитивне сальдо у торгівлі наукомісткою продукцією в Японії досягло 27 млрд. дол., у США — 12 млрд. дол.

Викликає інтерес і структура фінансування окремих стадій НДДКР. Так, за даними офіційної статистики, співвідношення фінансування фундаментальних, прикладних та експериментальних робіт у США такі: 12,6 %, 23,7 % та 63,7 %.

У США та Японії кількість науково-технічних працівників, зайнятих у сфері НДДКР, у розрахунку на 10000 працюючих наприкінці 90-х років XX ст. сягала 76 чол., у Німеччині — 59, у Франції — 50, у Великобританії — 36, в Італії — 37 чол.

Важливим моментом у здійсненні інноваційних процесів є забезпечення захисту права автора на винахід, наукову ідею чи розробку. Механізм захисту інтелектуальної власності передбачає систему економічних, соціальних, правових методів і засобів підтримки інновацій. У сучасному світі застосовуються такі способи захисту інтелектуальної власності: патент, авторське право, товарний знак, різноманітні ліцензії.

Станом на початок 2007 року інноваційну діяльність в Україні вели 1,5 тис. підприємств, тому частка інноваційно активних підприємств дуже низька - лише 9% (зокрема, у промисловості - 14,8%). Для порівняння: у 1999 році інновації впроваджували 13,5% підприємств, у 1998-му - 15,1%, у 1997-му - 17,0%, у 1995-му - 22,9%. Воднораз протягом 2007-2008 років зафіксовано певні позитивні тенденції. Зросла чисельність підприємств, що впроваджують засоби автоматизації і механізації. Активніше впроваджуються прогресивні технології (це робить третина інноваційно активних підприємств).

Найбільшу частку інновацій упроваджують підприємства авіабудування, медичної, суднобудівної, скляної, електротехнічної промисловості, хімічного, нафтового, сільськогосподарського машинобудування, металургії. Найпоширеніший напрям інноваційної діяльності - оновлення продукції (кількість таких підприємств становить 1,4 тис), у середньому освоюється 20 тис. найменувань нових видів продукції на рік. Проте кількість упроваджених ресурсозберігаючих технологій зросла лише на 1,7%.

За даними обстеження, проведеного Держкомстатом, інноваційну діяльність вітчизняних підприємств стримують: відсутність фінансування (на це вказали 86% респондентів), великі витрати (40%), відсутність коштів у замовника (40%), високі кредитні ставки (39%), недосконалість законодавства (32%), труднощі з сировиною і матеріалами (29%), високий економічний ризик (24%), відсутність попиту на продукцію (15%), тощо.

Інноваційна діяльність— вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в новий чи покращений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг.

В умовах побудови інноваційної моделі розвитку в Україні актуалізуються проблеми стимулювання та ефективного забезпечення інноваційних процесів промислових підприємств.

Водночас зусилля останніх, спрямовані на розроблення і впровадження інновацій, забезпечують економічну стабільність підприємства і покращують фінансові результати передусім за умови ефективної маркетингової підтримки та забезпечення логістичної придатності інновації до здійснення над нею логістичних операцій, а саме зберігання, перевантаження, транспортування, пакування тощо. До основних чинників, які викликають потребу інтеграції принципів логістики і інноваційної діяльності можна зарахувати зокрема:

1. ·зростання ступеня диференціації ринку (диференціація потреб споживчих переваг клієнтів, індивідуалізація сегментів ринку, диверсифікація товарів тощо;

2. ·посилення конкуренції у сфері кількості і якості наданих послуг і обслуговування клієнтів (зростання вимог у сфері додаткових благ (користей), пов’язаних із закупівлею і продажем товарів);

3. скорочення життєвого циклу товарів;

4. ·інтеграцію господарських процесів, а також процесів прийняття рішень (прямування до використання синергічних зв’язків у мікро- і макроекономічному масштабах);

5. ·розвиток “високих” технологій у сфері інформації, просування продажу і переміщення товарів;

6. ·зростання підприємництва і інноваційної активності у господарській і ринковій діяльності;

7. інтеграцію і глобалізацію ринків.

Фінансова криза, яка сьогодні постала на світових ринках загалом і українському зокрема, обумовлює необхідність пошуку резервів оптимізації витрат та часу, відведених на інноваційні процеси. Логістика, яка зорієнтована на мислення категоріями витрат та ефективності, акцентує увагу на тих аспектах інноваційної діяльності, яким ще донедавна в економічній літературі не приділялось достатньо уваги. Реалізація нових вимог, які ставляться перед підприємствами, змушує їх до пошуку і створення нових стратегій діяльності, які збільшують гнучкість і уможливлюють виживання в суперництві з конкурентами.

Логістичне забезпечення інноваційної діяльності відбувається в результаті взаємодії. При економічній взаємодії інвестицій (інноваційних) та логістики відбувається взаємозалежний та взаємообумовлений вплив між ними, що носить двоякий характер.

Завдання логістичної підтримки інноваційної діяльності полягає у ефективному русі матеріальних, інформаційних, фінансових потоків по створенню інновацій. Відповівши на наступні питання, можна досягнути позитивного ефекту від інноваційної діяльності, використавши логістичну підтримку:

1. Яке нове застосування можна запропонувати для об'єкта?

2. Який інший об'єкт подібний до даного об'єкта і що можна скопіювати?

3. Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, вигину, скручуванню, повороту, зміненню функцій, кольору, форми, контуру?

4. Що в технічному об'єкті можна збільшити (розміри, міцність, кількість елементів і т.п.)?

5. Що в технічному об'єкті можна зменшити (ущільнити, стиснути, прискорити, звузити, подрібнити)?

6. Що в технічному об'єкті можна замінити (елемент, матеріал, привід і т.п.)?

7. Що в об'єкті можна переробити (схему, компоновку, порядок роботи і т.п.)?

8. Що в об'єкті можна зробити навпаки?

9. Які нові комбінації елементів можливі?

Такий підхід дає змогу забезпечувати тісну координацію логістичного забезпечення ринку та виробничої стратегії. Якщо такої координації досягають, то результатами її стають: потрібний асортимент запасів у належному місці, в потрібний час; узгодженість роботи зовнішнього і внутрішнього транспорту, що гарантує своєчасну доставку товару відповідно до економічних вимог; синхронність дій складського господарства і пакування відповідно до вимог транспорту, що дає змогу мінімізувати витрати сировини, скоротити запаси у виробництві готової продукції; синхронізацію замовлень і транспорту

Мета логістичної підтримки інноваційної діяльності:

1. Надходження всіх матеріалів у відповідній кількості й якості асортименту у відповідний час і місце споживання з оптимальними (мінімальними витратами).

2. Зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їх швидкого придбання.

3. Зміна політики продажу вироблених товарів на політику виробництва товарів, що продаються.

4. Зменшення оптимального розміру партії постачання.

5. Якісне виконання всіх замовлень у мінімальні строки.

Функціями фахівців логістики на підприємстві є:

1. Визначення потреби в сировині, матеріалах, комплектуючих виробах та інших засобах виробництва.

2. Нормування виробничих запасів й оборотних засобів у них.

4. Укладання договорів з постачальниками на відвантаження сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.

5. Реалізація матеріальних ресурсів від постачальників.

6. Складування матеріальних ресурсів на складах відділу логістики.

7. Контроль за витрачанням матеріальних ресурсів цехами.

(3) Для досягнення конкурентної переваги необхідно організувати з найменшими затратами та в коротші строки весь життєвий цикл інвестиційного процесу від конструкторської розробки до продажу конкретному споживачу, включаючи експлуатацію та ліквідацію інвестиційного продукту. Інвестиційні ресурси, що забезпечують необхідний інвестиційний потенціал підприємства, представляють собою економічний потік матеріально-технічних, фінансових, інформаційних та ресурсів праці. Тому використання логістики як функції управління економічними потоками допомагає раціоналізувати та оптимізувати управління економічними потоками на всіх фазах інвестиційного проекту. В сфері забезпечення інвестиційного процесу логістика спрямовує зусилля на створення нового інвестиційного продукту з відповідними вартісними та споживацькими якостями, тобто забезпечуючи високу якість та мінімізація витрат. Взаємодія економічних категорій інноваційних інвестицій та логістики відбувається на трьох рівнях.

Розглянемо рівні взаємодії чи точніше еволюцію взаємодії економічних категорій «інвестиції в інновації» та «логістика».

Перший рівень – інвестиційна логістика. Цей рівень створює базу, так званий «фундамент» взаємодії інвестицій та логістики.

Визначаємо інвестиційну логістику як цілеспрямовану практичну діяльність впровадження інвестицій в основні та оборотні засоби логістичної системи для забезпечення безперебійного та економічно ефективного виконання основних функцій логістики – процесів фізичного просування матеріалів та сировини, підтримки запасів, транспортних, маніпуляційних, а також для реалізації інформаційних логістичних процесів. Інвестиції на даному рівні взаємодії виступають в якості головного джерела формування потенціалу логістичної системи.

В логістичних процесах задіяні значні основні засоби, а також трудові ресурси. Частіше ці фактори взаємозалежні. Підвищення рівня механізації та автоматизації транспортних, маніпуляційних та інших процесів, що як правило пов’язане з великими капіталовкладеннями, забезпечує зростання продуктивності праці та скорочення кількості робітників.

Розглядаючи логістику як практичну діяльність з організації та управління процесами руху матеріальних, фінансових, інформаційних та інших потоків в системі ринкової економіки, слід все ж таки зазначити, що основним об’єктом управління логістичної системи є матеріальний потік. Для здійснення процесів фізичного просування продуктів та підтримки запасів, а також реалізації інформаційних логістичних процесів повинні застосовуватись різноманітні технічні засоби. Ці засоби, варіанти їх використання, а також системи підтримки їх працеспроможності створюють інфраструктуру логістичних процесів. Тому найбільш повне використання потенціалу логістики в її прикладному аспекті, розповсюджується на інвестиції в фізичні активи [].

До таких капіталовкладень можна віднести інвестиції в:

- складське господарство (склади різного виду та призначення, вантажні термінали та термінальні комплекси);

- транспортні підрозділи різних видів транспорту;

- транспортні комунікації (автомобільні та залізничні шляхи, залізничні під’їзні шляхи і т.д.);

- телекомунікаційні системи;

- -інформаційно-комп’ютерні системи (комплекс технічних засобів та оргтехніка).

В сучасній економіці практично неможливо забезпечити чіткого просування матеріальних та інформаційних потоків без розвиненої технічної інфраструктури логістичних процесів.

Основним критерієм оптимізації логістичної інфраструктури повинна розглядатися мінімізація логістичних витрат при забезпеченні безперебійності на надійності логістичних процесів.

Інфраструктуру логістичних процесів можна розглядати як цінний актив, від ефективного та оптимального управління яким залежить діяльність логістичної системи та досягнення стратегічних цілей.

Інвестиціям в оборотні засоби, зокрема інвестиціям в запаси, необхідно приділяти особливу увагу, внаслідок великої питомої ваги цих затрат в сукупних логістичних затрат. Ці грошові кошти, внаслідок їх неефективного використання, можна розглядати як втрати від заморожування капіталу в запасах при можливості альтернативного більш ефективного його використання.

Другий рівень - логістизація інвестиційного потенціалу.

Інвестиційний потенціал реалізується шляхом здійснення конкретних інвестиційних проектів, а найбільш повне використання потенціалу логістики розповсюджується на інвестиції в фізичні активи [].

Економічні відносини, що виникають в процесі логістизації ІП можна розділити на такі групи.

Перша – група відносин, в результаті яких відбувається залучення людських, природних, інформаційних, техніко-технологічних ресурсів до інвестиційної діяльності, утворюючи тим самим новий продукт, створює трансформаційні відносини.

Друга – група відносин, в результаті яких відбувається розподіл та обмін інвестиційних ресурсів за допомогою інституціональних та організаційних факторів, представляє собою трансакційні відносини.

В кожному продукті інвестиційної діяльності втілюються трансформаційні та трансакційні відносини, що відображають його трансформаційні та трансакційні затрати.

Необхідність логістичного забезпечення інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства обумовлена об’єктивно існуючими факторами:

1. Необхідний тривалий життєвий цикл проекту вимагає раціонального управління економічними потоками.

2. Як функція управління економічними потоками логістика має розроблений механізм застосування свого інструментарію в системі оптимізації цих потоків.

3. При здійсненні інноваційно-інвестиційної діяльності виникають певні ризики, тому логістичне забезпечення повинно гарантувати здібність знижувати та страхувати відповідні ризики.

4. Для забезпечення інноваційної діяльності та задоволення потреб в фінансових, інтелектуальних та інших ресурсах необхідний доступ до ринків капіталів, інформації, праці, що вимагає від логістики поєднання цих ринків.

5. В процесі здійснення інвестиційної діяльності виникає необхідність крізної оптимізації інвестування, перенесення акценту з організаційно-технічної до організаційно-економічної площини.

Процес логістизації інноваційно-інвестиційного потенціалу визначає ступінь проникнення логістики на різні рівні управління проектами. Логістизація спрямована не на руйнацію існуючої системи управління. Вона передбачає раціоналізацію та оптимізацію управління економічними потоками. В результаті підвищується рівень керованості, мобільності ресурсного потенціалу інноваційного проекту, оптимізація та раціоналізація всіх економічних потоків.