Нормативно-законодавче регулювання туроператорської діяльності

Корисність туристичного продукту з погляду самого туриста, економіки країни його постійного мешкання й приймаючої країни, з погляду суспільства й природного середовища різні.

Виробництво та споживання туристичних послуг об'єктивно породжує як позитивні, так і негативні ефекти в соціально-економічній системі.

Негативні ефекти пов'язані з упущеними економічними можливостями (наприклад, унаслідок вилучення територій, придатних для інших цілей), зростанням антропогенного навантаження на навколишнє середовище й об'єкти інфраструктури та ін.

З метою мінімізації негативних і збільшення позитивних ефектів, що породжуються функціонуванням галузі держава регулює ринкові процеси у туризмі.

Регулюючі функції держави у сфері туризму включають:

1. Створення правової бази. Ухвалення законів і нормативних актів, контроль над їхнім дотриманням; захист законних прав й інтересів усіх учасників ринкових відносин.

2. Демонополізація й стимулювання конкурентних відносин. Сприяє розширенню туристичного ринку, впливає на динаміку об'ємів реалізації послуг, зайнятості та цін у галузі.

3. Регулювання окремих видів туристичної діяльності. Підтримка економічної стабільності й стимулювання пріоритетних видів туризму, раціонального використання туристичних ресурсів, забезпечення охорони навколишнього середовища, проведення наукових досліджень у сфері туризму та ін.

4. Соціальна функція. Розподіл або безкоштовне надання державою туристичних послуг категоріям населення, не спроможним купувати їх на ринку.

5. Аналіз і планування розвитку. Розробка програм, концепцій і проектів, статистичний аналіз, міжгалузева й міжрегіональна координація в туризмі.

6. Кадрова функція.

7. Забезпечення наукових досліджень.

8. Міжнародна співпраця.

9. Просування національних туристичних продуктів.

Регулюючі функції держави здійснюються за допомогою адміністративних та економічних методів управління.

Існуюча трирівнева система державного регулювання в туризмі представлена національними, регіональними та місцевими спеціальними державними органами (рис. 4).

Крім загальної регламентації, координації та контролю у сфері туризму, діяльність органів кожного рівня містить заходи державної підтримки розвитку галузі:

пільги в оподаткуванні;

спрощення прикордонно-митного режиму;

створення сприятливих умов для інвестицій у туризм;

збільшення бюджетних асигнувань на розвиток інфраструктури, підготовку туристичних кадрів;

стимулювання наукових досліджень у туризмі;

просування на внутрішньому й зарубіжних ринках.

Громадські організації у сфері туризму розглядають аспекти, регулювання яких не входить до компетенції держави: консультаційні й дослідницькі функції, організація просування, лобіювання інтересів галузі та ін.

Основним документом, який регулює здійснення туристичної діяльності, є Закон України «Про туризм» від 18.11.2003 р. № 1282 (далі Закон про туризм), в якому визначено загальні правові, організаційні, виховні й соціально-економічні принципи реалізації державної політики України у галузі туризму.

Окрім вимог, обумовлених Законом про туризм, діяльність суб'єктів туристичної індустрії регулюється низкою нормативно-правових актів [10]. Наведемо основні з них:

- Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000р. №1775III, зі змінами та доповненнями;

- Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91р. № 1576ХП, зі змінами та доповненнями;

- Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91р. № 1023XII, зі змінами та доповненнями;

- Закон України «Про страхування» від 07.03.96р. №85/96ВР, зі змінами та доповненнями;

- Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 р. №270/96ВР, зі змінами та доповненнями;

- Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91г. №959XII, зі змінами та доповненнями;

- Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14.12.99р. №1281XIV, зі змінами та доповненнями;

- Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. № 7551V;

- Декрет КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10.05.93 р. №4693, зі змінами та доповненнями;

- постанова КМУ «Про Правила в'їзду іноземців до України, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію» від 29.12.95 р. №1074, зі змінами та доповненнями;

- постанова КМУ «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України» від 28.01.97р. №79, зі змінами та доповненнями;

- постанова КМУ «Про Положення про порядок організації напряму дітей на оздоровлення за кордоном» від 02.03.98 р. №263, зі змінами та доповненнями;

- постанова КМУ «Про введення нового порядку оформлення візових документів для в'їзду до України» від 20.02.99 р. №227, зі змінами та доповненнями.