Класифікація НХР за мірою дії на організм людини

Класифікація небезпечних хімічних речовин здійснюється:

- по мірі дії на організм людини (таблиця 3.10);

- по переважному синдрому, що складається при гострій інтоксикації (таблиця 3.11);

- по тяжкості дії на підставі обліку декількох найважливіших чинників (таблиця 3.12);

- по здатності до горіння.

Таблиця 3.10 - Класифікація НХР за мірою дії на організм людини

Показник	Нормы для класу небезпеки
Гранично допустима концен- трация шкідливих речовин у повітрі робочої зони, мг/м3	менше 0,1	0,1-1,0	1,1-10,0	більше 10,0
Середня смертельна доза при введенні в шлунок, мг/кг	менше 15	15-150	151-5000	більше 5000
Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг	менше 100	100-500	501-2500	більше 2500
Середня смертельна концентра- ция в повітрі, мг/м3	менше 500	500-5000	5001-50000	більше 50000
Коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння (КМІО)	більше 300	300-30	29-3	менше 3,0
Зона гострої дії	менш 6,0	6,0-18,0	18,1-54,0	більше 54,0
Зона хронічного отруєння	більше 10,0	10,0-5,0	4,9-2,5	менше 2,5

Примітки: 1. Коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння дорівнює відношенню максимально допустимої концентрації шкідливої речовини в повітрі при 20°С до середньої смертельної концентрації речовини для мишей при двогодинній дії.

2.Зона гострої дії - це відношення середньої смертельної концентрації НХР до мінімальної (пороговою) концентрації, що викликає зміну біологічних показників на рівні цілісного організму.

3. Зона хронічної дії - це відношення мінімальної порогової концентрації, що викликає зміни біологічних показників на рівні цілісного організму до мінімальної (пороговою) концентрації, що викликає шкідливу дію.

Таблиця 3.11 - Класифікація НХР за переважним синдромом, що складається при гострій інтоксикації

№ п/п	Найменування групи	Характер дії	Найменування НХР
	Речовини з перважно задушливою дією	Впливають на дихальні шляхи людини	Хлор, фосген, хлорпікрин
	Речовини переважно загальноотруйної дії	Порушують енергетичний обмін	Окисел вуглецю, ціаністий водень
	Речовини, що мають задушливу і загальноотруйну дію	Викликають набряк легенів при інгаляційній дії і порушують енергетичний обмін при резорбції	Амил, акрилонітрил, азотна кислота, оксиди азоту, сірчистий ангідрид, фтористий водень
	Нейротропні отрути	Діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу	Сірковуглець, тетраетилсвинець, фосфорорганічні з'єднання.
	Речовини, що мають задушливу і нейротропну дію	Викликають токсичний набряк легенів, на тлі якого формується важке ураження нервової системи	Аміак, гептил, гідразин та ін.
	Метаболічні отрути	Порушують процеси метаболізму речовини в організмі	Окисел етилену, дихлоретан
	Речовини, що порушують обмін речовин	Викликають захворювання з надзвичайно в'ялою течією і порушують обмін речовин	Діоксин, поліхлоровані бензфураны, галогенизиро-ванные ароматичні з'єднання та ін.

Таблиця 3.12 - Класифікація НХР за тяжкістю дії на підставі обліку декількох чинників

Ознака	Найменування НХР
Хлор	Аміак	Іприт	Діоксин
Здатність до розсіювання
Стійкість
Промислове значення
Спосіб попадання в організм
Міра токсичності
Співвідношення числа потерпілих до загиблих
Відкладені ефекти
РАЗОМ:

Примітка: Максимальне значення тяжкості дії кожного чинника (ознаки) оцінюється: 8 балів - для міри токсичності; 4 бали - для промислового використання; 2 бали - для інших чинників.

Значна частина НХР є легкозаймистими і вибухонебезпечними речовинами, що часто призводить до виникнення пожеж і вибухів у разі руйнувань місткостей, а також в результаті утворення горіння нових токсичних з'єднань.

По здатності до горіння усі НХР діляться на групи:

- негорючі (фосген, діоксин та ін.). Речовини цієї групи не горять в умовах нагрівання до 900°С і концентрації кисню до 21 %;

- негорючі пожежонебезпечні речовини (хлор, азотна кислота, фтористий водень, окисел вуглецю, сірчистий ангідрид, хлорпікрин та інші термічно нестійкі речовини, ряд зріджених і стислих газів), які не горять в умовах нагрівання до 900 °С і концентрації кисню до 21 %, але розкладаються з виділенням горючої пари;

- важкогорючі речовини (зріджений аміак, ціаністий водень та ін.), здатні займатися тільки при дії джерела вогню;

- горючі речовини (акрилонітрил, амил, газоподібний аміак, гептил, гідразин, дихлоретан, сірковуглець, тертраэтилсвинец, оксиди азоту і так далі), здатні до самозаймання і горіння навіть після видалення джерела вогню.