Методичні рекомендації. Відповідь на перше питання слід розпочати з характеристики історіографічної ситуації на зламі ХІХ – ХХ ст

Відповідь на перше питання слід розпочати з характеристики історіографічної ситуації на зламі ХІХ – ХХ ст., коли на розвиткові історичної науки позначилися бурхливі суспільно-політичні події – війни, революції соціальні, національні та антинаціональні рухи. Усе це спричинило рух за перегляд попередніх методологічних підвалин історичної науки, вибору плюралістичних підвалин науки в цілому й історичної зокрема.

Важливу роль зіграла діяльність неокантіанської баден-баденської історичної школи, зокрема В. Віндельбанда, Г. Ріккерта в системі методології історії. Дати аналіз процесу класифікації наук (номотетичних та ідіографічних) здійснених в межах їх методології.

У другому питанні, насамперед, доцільно охарактеризувати соціально-політичний контекст розвитку історичної науки у Франції. Зазначити, що він проходив в умовах критики позитивістської історіографії. Головним анти позитивістським центром стала соціологічна школа Еміля Дюркгейма (1858 – 1917), а також «Міжнародний центр синтезу» Анрі Берра (1863 – 1954). Обидва наукові центри відзначались єдністю поглядів на характер соціальних функцій історичної науки. Вони виступали прихильниками «історичного синтезу».

Третє питання передбачає розгляд напрямів історичних досліджень в Англії. Зазначити, що поруч з успіхами в сфері організації історичних досліджень намітились ознаки кризи методології, що проявилось у зростанні впливу релятивістських теорій (існують течії ліберального та консервативного спрямування). Провідними істориками даного періоду виступають Джордж Тревельян (1838 – 1928), автор книги «Кліо – муза історії» та Генрі Максвелл, автор синтезу «Вік імперії. 1801 – 1901 рр.». Економічна історія представлена Джоном Гобсоном (1858 – 1940), автором знаменитої праці «Імперіалізм» та Джоном Клепем (1873 – 1946) з його синтезом «Економічна історія Англії в ХІХ ст.».

Відповідь на четверте питання доцільно розпочати з американської доктрини «реформізму», яка формувала стратегію захисту ліберальної демократії й капіталізму. Особливу увагу звернути на економічний (прогресистський) напрям американської історіографії. В якості прикладу розвитку «прогресистського напряму» проаналізувати творчість фундатора напряму Фредеріка Терненра (1861 – 1932). Аналіз його концепції здійснюється на основі постановчої праці «Про роль кордону в американській історії».

Зазначити також фактор впливу на американську історіографію «економізму» Чарлз Бірд (1874 – 1948), автору теорії «індустріалізму». В сфері політичної історії виділити роль «імперської школи»: Едварда Ганнінга (1856 – 1931), Гербера Осгуда (1856 -1918).

Заключне, п’яте питання, присвячене італійській історіографії, має розглядатися на прикладі анти позитивістської концепції Бенедетто Кроче (1866 – 1952). В якості розгляду його поглядів доцільно використати працю «Теорія та історія історичної науки».

Тема 8. Історична наука у міжвоєнний період (1918-1945)

1. Французька історіографія міжвоєнного періоду. Криза позитивістської історіографії. Формування школи "Анналів"

2. Історична наука Великобританії в 1918-1945 рр.: традиції і новації

3. Німецька історіографія в 1918-1945 рр. Проблема наступності чи розриву з минулим.

4. Історична наука в США: підйом прогресистської школи

5. Італійська історіографія в 1918-1945 рр.

Джерела та література:

1. Афанасьев Ю. Н. Историзм против эклектики. Французская историческая школа "Анналов" в современной буржуазной историографии. М., 1980.

2. Блок М. Апология истории. Пер. с фр. М., 1986.

3. Болдырева Н. Архивохранилища Великобритании // Проблемы британской истории. М.,1980.

4. Броделъ Ф. История и общественные науки. Историческая длительность // Философия и методология истории, Под. ред. И. С. Кона. - М., 1977.

5. Бродень Ф. Свадетельство историка // Французский ежегодник. - М.., 1984.

6. Виноградов К. Б. Очерки английской историографии нового и новейшего времени. Л., 1975.

7. Гармн Э. Хроника итальянской философий XX в. М., 1965.

8. Гуревич А. Я. Исторический синтез и школа "Анналов" М., 1993.

9. Дементьев И. П. Чарлз Остин Бирд // Новая и новейшая история. 1995. № 3.

10. Дементьев И. П. Американская историография гражданской войны в США (1861-1865). - М, 1963.

11. Еремин Л. Н. Некоторые проблемы генезиса идеологии британского империализма в английской буржуазной историографии // Вопросы методологии и истории исторической науки. Отв. ред. Ю. С. Кукушкин. - М., 1977. Вып. 1.

12. Зверева Г, И., Модель Г. А. Организация исторической науки в Великобритании // Организация исторической науки в странах западной Европы. Отв. ред. В.В.Согрин. - М., 1988.

13. Киссель М. А. Р. Дж. Коллингвуд - историк и философ // Коллингвуд Р. Дж. Идея истории. Автобиография. - М., 1980.

14. Мучник В. М. Формирование и эволюция идейно-теоретических воззрений А, Дж. Тойнби. - Томск, 1987.

15. Орлова М. И. Германская революция 1918-1919 гг. в историографии ФРГ. М., 1986,

16. Патрушев А. И. Неолиберальная историография ФРГ. Формирование, методология, концепции. - М., 1981.

17. Родионов А. В. Бишаршвская традиция в историке-политической концепции Фридриха Мейнеке // Ежегодник германской истории. 1973. - М., 1974.

18. Садов В. И. Историзм и современная буржуазная историография. М., 1977.

19. Тишков В, А. История и историки в США. - М., 1985.

20. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. Том 1: Гештальт и действительность. М., 1993. Том 2: Всемирно-исторические перспективы. Пер. с нем. М., 1998.