Методичні рекомендації. Розгляд першого питання розпочинається аналізом основних етапів та напрямів розвитку американської історіографії

Розгляд першого питання розпочинається аналізом основних етапів та напрямів розвитку американської історіографії. В якості загальної оцінки навести приклад виступу в 1950 році президента США Г. Трумена перед Американською історичною асоціацією. Далі зазначити, що в американській історіографії утвердився напрям, заснований на так званій «теорії конгресу», який стверджував тезу про «винятковість» американського шляху, якому властива загальна згода суспільства щодо розв’язання головних проблем розвитку.

У 60-х роках в історіографії США намітився перехід до «нової історичної науки» з особливим наголосом на кліометриці та психоісторії.

Далі звернути увагу на зворот у бік «нової культурної історії», або культурно-антропологічної історіографії.

Ключовими проблемами дослідження стали теми американської революції, історії ІІ світової війни, історії зовнішньої політики, нової економічної історії.

Відповідь на друге питання має бути збудовано на характеристиці наукової діяльності другого й третього покоління школи «Анналів». Зазначити еволюцію організації від ідей структуралізму Ф. Бродель (1902 – 1985), з творчістю якого пов’язують становлення «нової історичної науки» у Франції до історико-антропологічної системи досліджень (Е. Ле Руа Ладьюрі, Ж. Ле Гофф, Ж. Дюбі, Р. Мандру та ін.).

При аналізі матеріалу стосовно третього питання акцентувати увагу на формуванні історіографічної течії «нова соціальна історія» (П. Ласлетт, Е. Хобсбаум, Л. Стоун). Охарактеризувати причини переорієнтації британських істориків на нові теми соціальних досліджень. Виділити також течії «нової історичної науки»: «усна історія», «історія повсякденності» (П. Томпсон, «локальна історія» (В.Госкінс) та ін.

В четвертому питанні доцільно охарактеризувати етапи і напрями досліджень німецької історіографії. Звернути увагу на історичні школи Фрайнбургського університету (Г. Ріттер (1888 – 1967)), Гамбургського університету (Ф. Фішер, Г. Беше). Проаналізувати зміст діяльності Франкфуртської школи неомарксизму (Ю. Габермас), соціологічної течії (В. Конце (1910 – 1986)), культурно-антропологічного напряму.

При розгляді п’ятого питання звернути увагу на розкол італійської історіографії повоєнного періоду за принципом ідеологічної заангажованості (ліберали (Б. Кроче) й ліві (А. Гранші)). Ключовими проблемами які обговорювались італійськими істориками стала тема Рісорджименто, історія Руху опору та ін. Охарактеризувати також діяльність провідних італійських істориків сучасності: К. Гінзбург, Д. Леві та ін.

Шосте питання стосується загальної оцінки методологічних й тематичних тенденцій в розвитку світової історіографії. Доцільно охарактеризувати особливості інтелектуальної ситуації, що впливала на статус історичних досліджень, етапи й напрями розвитку історичних студій, зародження «нової історичної науки». Пояснити зміст категорії «постмодерністський виклик». Звернути увагу на проблему історичного синтезу. Навести приклади міжнародного співробітництва істориків. Виділити перспективи розвитку світової історичної науки та її актуальні завдання.