Співвідношення методології і психології. Значення психологічного знання для методології науки

Усе, що говорилося вище про методологію науки і її функцій у ненауковому конкретному дослідженні, справедливо й стосовно психології. Однак будь-яка конкретна наука має свої специфічні, тільки їй властиві аспекти особливості методу, свої неповторні вузли методологічних проблем. Специфіка ця визначається об'єктом даної науки і його складністю, рівнем розвитку науки, її сучасним станом (наявність розривів у теорії або нездатність відповісти на запити практики), нарешті, тим внеском, що сама наука робить у загальнонаукову або філософську методологію. Головне полягає в тому, що психологія відноситься до числа наук про людину, тому вихідні принципи психологічного дослідження і його результати не можуть не мати яскраво вираженого світоглядного значення, вони часто прямо пов'язані із сутностю людини і його ставленняі до світу.

Іншу найважливішу особливість психологічного знання, визначає його методологічне значення, відзначив ще Аристотель (384-322 р. до н.е.) у перших рядках свого трактату про душу. «Визнаючи пізнання справою прекрасною і гідною, але ставлячи одне знання вище іншого або по ступені досконалості,по мірі піднесеності,то було б правильно по тій і іншій причині відвести дослідженню про душу одне з перших місць. Здається, що пізнання душі сприяє пізнанню всякої істини, особливо ж пізнанню природи» Це підтверджується тим, що психологія здатна давати знання про самий процес пізнання і його розвиток.

У психології отримані дані, що дозволяють обґрунтувати необхідність методологічного знання як деякого передзнання, без якого взагалі неможлива пізнавальна діяльність колективного або індивідуального суб'єкта. Необхідність попереднього знання в тій або іншій його формі чітко зафіксована вже на рівні почуттєвого пізнання і з усією виразністю виступає раціональним, а тим більше власне науковим пізнанням. Визнання найважливішої ролі такого передзнання автоматично приводить до вимоги максимально глибокої його рефлексії, що і складає предмет методології. Роблячи внесок у методологію взагалі, психологія визначає роль методології для себе самої. Більш того, психологи здавна підкреслюють її недостатність і неможливість вироблення орієнтирів для побудови і розвитку психологічної науки виходячи з власне психологічного знання. Сама «можливість психології як науки є методологічна проблема насамперед», — відзначав Л. С. Виготський (1896-1934) у роботі «Історичний зміст психологічної кризи» [Виготський, 1982а], спеціально присвяченої обговоренню методологічних проблем побудови наукової психології. «У жодній науці немає скільки труднощів, нерозв'язаних завдань, з'єднання різного в одному, як у психології. Предмет психології — самий важкий з усього, що є у світі, найменш підлягає вивченню; І далі: «Жодна наука не представляє такої розмаїтості і повноти методологічних проблем, таких туго затягнутих вузлів, нерозв'язних протиріч, як наша. Тому тут не можна зробити жодного кроку, не почавши тисячу попередніх розрахунків і застережень» [Виготський, 1982а, с. 417-418].

За більш ніж три чверті століття, що пройшли з моменту написання Л. С. Виготським цієї роботи (опублікована в 1982 р.), гострота сформульованих їм проблем не згладилася. «У жодній з наукових областей результати конкретного дослідження не залежать у такому ступені прямо і безпосередньо від вихідних методологічних посилок і використовуваних методичних прийомів, як у психології» [Виготський, 1982а, с. 218].

Отже, перша причина особливої зацікавленості психології в методологічних розробках полягає в складності і багатоплановості самого предмета дослідження, його якісній своєрідності.

Друга причина полягає в тому, що психологія нагромадила величезну кількість емпіричного матеріалу, що просто неможливо охопити без нових методологічних підходів. Обидві ці причини тісно пов'язані між собою, і з десятком інших, котрі можна було б перелічити, обґрунтовуючи особливу потребу психології в методологічних орієнтирах.

Необхідно також врахувати особливу відповідальність психолога за оприлюднені ним результати і висновки про сутності психічного і детермінантах його розвитку. Висновки, засновані на неправомірному узагальненні результатів окремих досліджень, перенесення даних, отриманих при вивченні тварин, на людину, а при вивченні хворих — на здорових людей і т.п., приводять до циркуляції в суспільній свідомості ідей, що перекручено відбивають природу людини і ведуть до негативних соціальних, а іноді і політичних наслідків.

Велика відповідальність лежить і на психологах, що працюють з людьми і беруть участь у діагностиці і прогнозуванні професійної придатності, рівня розвитку, у постановці клінічного діагнозу, у проведенні комплексної судової психіатричної експертизи. Робота в цих сферах вимагає гарної методологічної і методичної підготовки.

Варто звернути увагу на широко розповсюджену і типову саме для психології методологічну помилку, що полягає в некритичному запозиченні і використанні підходів і процедур (насамперед тестів), розроблених стосовно до людей зовсім іншої культури, іншої соціально-економічної спільності.

Потрібно ще раз застерегти від рецептурного розуміння функцій психології. Як наукова, так і методологічна робота вимагають творчості. Методологічно коректна робота вимагає творчості в ще більше. Спроби застосування психологами нових концептуальних схем, що розвиваються в сучасній методології науки, наштовхуються на двоякого виду труднощів. Перші труднощі пов'язані з наявністю будь-якої концептуальної схеми визначеного числа «ступенів волі». Так, наприклад, серед фахівців в області системного підходу (або системної методології) ведуться дискусії щодо його існування, межі застосовності, співвідношення теорії, емпірії і практики.

Зазначені вище труднощі не можуть бути переборені механічно, тобто шляхом довільної переваги визначеної концептуальної схеми і визначеного уявлення про предмет психології. Тут необхідне проведення експериментально-методологічного дослідження, або методологічного експерименту, результати якого допомогли б уточнити й обґрунтувати як саму методологічну схему, так і уявлення про предмет психології.

Методологічний експеримент — перевірка в ході конкретного дослідження эвристичності і корисності методологічного знання того або іншого рівня ви- рішення виниклої в науці проблеми (пізнавальних труднощів).

Успішне рішення поставленої наукової проблеми за допомогою розроблювальної методології дозволяє обґрунтувати наступне застосування того ж методологічного знання для вирішення аналогічних наукових проблем.