Лекція №14 Мотивація як процес стимулювання до високопродуктивної праці

Керівникові підприємства - з метою ефективного управління поведінкою персоналу та організації стимулювання праці - необ­хідно володіти основами теорії мотивації. Мотив - це внутрішній стимул людини до діяльності, пов'язаний із задоволенням певних потреб.

Забезпечити ефективність використання праці на підприємстві можна завдяки використанню відповідної системи мотивації.

МОТИВАЦІЯ - це сукупність взаємопов'язаних заходів, які стимулюють працівника або колектив працівників до досягнен­ня індивідуальних та спільних цілей діяльності підприємства.

Система мотивації повинна формувати свідоме ставлення до праці, яка є джерелом не лише матеріальних виплат, а й самовдос­коналення та професійного і службового зростання.

Визначаючи моделі і методи мотивації, потрібно враховувати той факт, що мотиваційний аспект щодо конкретного працівника в конкретній ситуації не впливатиме на нього в іншій ситуації, або не впливатиме на іншого працівника в аналогічній ситуації.

Тому моделі мотивації слід будувати за багатофакторним прин­ципом.

Ці моделі можуть бути такими:

1) що ґрунтуються на теорії потреб:
" фізіологічні;

безпеки та захищеності;

соціальні;

поваги;

самовиявлення;

2) що Грунтуються на теорії очікування:

щодо співвідношення витрат праці і результатів;

щодо співвідношення результатів праці та винагороди;

ступінь відносного задоволення отриманою винагородою;

3) що ґрунтуються на теорії справедливості:

суб'єктивне визначення співвідношення винагороди та затрат праці;

порівняння особистої винагороди із заохоченням інших пра­цівників, що виконують аналогічну роботу;

■ зняття соціального напруження на основі дотримання принци­пу справедливості.

Система мотивації на рівні підприємства повинна базуватись на певних вимогах, а саме:

надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадо­вого просування за критерієм результативності праці;

узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх;

створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки пра­ці та добробуту всіх працівників;

забезпечення можливостей для зростання професійної май­стерності, реалізації здібностей працівників;

підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересова­ності в реалізації спільної мети, можливості двосторонньої комуні­кації між керівниками і працівниками.

Методи мотивації:

1.Прямі економічні:

¾ відрядна оплата;

¾ погодинна оплата;

¾ оплата навчання;

¾ премії за раціоналізацію;

¾ участь у прибутках.

2.Непрямі економічні:

¾ пільгове харчування;

¾ пільгове користування житлом, транспортом;

¾ доплати за стаж роботи.

3.Негрошові:

¾ гнучкі робочі графіки;

¾ охорона праці;

¾ просування по службі;

¾ участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

Ці методи можна також поділити на індивідуальні і групові.

У системі мотивації особливого значення набуває термін винаго­рода. Він має ширше значення, ніж просто гроші або задоволення. Це все те, що людина вважає для себе цінним. Але розуміння цін­ностей в людей неоднакове, тому різною є оцінка винагороди та її відносного рівня.

Персоналізація форм і методів винагороди є фундаментом ефек­тивності будь-якої моделі мотивації. Хоча матеріальні потреби пра­цівників є, як правило, домінуючими.