Лекція № 12 Оборотні фонди та оборотні кошти підприємства

ОБОРОТНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА - це частина його вироб­ничих фондів, які повністю споживаються в кожному техно­логічному циклі виготовлення продукції і повністю перено­сять свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в про­цесі виробництва зазнають змін своєї натуральної форми і фізико-хімічних властивостей. Вони втрачають свою споживчу вартість у виробничому споживанні, а нова споживча вартість виникає у виді виготовленої продукції.

Номенклатура оборотних фондів досить різноманітна і охоплює предмети праці від моменту їх оплати споживачами до перетворен­ня на готову продукцію.

За характером участі у виробництві оборотні фонди поділяють­ся на такі групи:

Виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у виді запасів).

Незавершене виробництво (предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій оброблення).

Витрати майбутніх періодів (витрати на під­готовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в май­бутньому).

Найбільшу питому вагу у складі оборотних фондів підприємства становлять виробничі запаси. До їх складу входять:

сировина і основні матеріали;

допоміжні матеріали;

паливо і електроенергія;

куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

запасні частини для ремонту;

тара і тарні матеріали;

малоцінні та швидкозношувані предмети (господарський їм иептар, малоцінні інструменти та ін.); вони хоч і є засобами праці, проте мають термін служби менше одного року і для спрощення об­ліку їх відносять до оборотних фондів.

Необхідність виробничих запасів зумовлена тим, що процес вироб­ництва відбувається неперервно, а предмети праці надходять на під­приємство від постачальників періодично, через певні інтервали часу.

Незавершене виробництво - предмети праці, які вже вступили у виробничий процес і розміщуються безпосередньо на робочих міс­цях або перебувають у процесі транспортування від одного робочо­го місця до іншого.

У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабри­кати власного виробництва, тобто предмети праці, які повністю про­йшли оброблення і! одному цеху підприємства, але потребують по­дальшого оброблення в інших цехах цього ж підприємства.

Наявність незавершеного виробництва і напівфабрикатів в оп­тимальних розмірах на всіх стадіях технологічного процесу є важ­ливою умовою ритмічної роботи підприємства.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборот­них фондів, це - грошові витрати, здійснені в даному періоді, але будуть погашені за рахунок собівартості продукції частинами в на­ступних періодах.

До них відносять витрати на проектування, підготовку і освоєння нових видів продукції, підготовчі роботи в добувних галузях промис­ловості, організований набір працівників у сезонних галузях та ін.

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів та їх за­гального обсягу, виражене у відсотках, відображає виробничо-тех­нологічну структуру оборотних фондів. У виробничих запасах перебуває близько 70% усіх оборотних фондів підприємства, у ви­робничому процесі (незавершеному виробництві і витратах май­бутніх періодів) близько,50%, проте спостерігається тенденція до зміни структури оборотних фондів підприємств на користь збіль­шення їх питомої ваги у виробничому процесі.

Структура оборотних фондів залежить від:

видів продукції, які випускаються підприємством (матеріало­місткі, трудомісткі, унікальні);

характеру виробництва (неперервне, дискретне, сезонне);

тривалості технологічного циклу (від кількох годин до кількох років);

територіального розміщення виробництва (віддаленість від постачальників матеріальних ресурсів збільшує питому вагу вироб­ничих запасів у структурі оборотних фондів, неосвоєність території впливає на витрати майбутніх періодів).

2. Поряд з оборотними фондами, які функціонують у сфері вироб­ництва продукції, процес її реалізації забезпечується фондами обі­гу. До фондів обігу належать:

готова продукція на складах підприємства;

готова продукція, яка відвантажена і перебуває в дорозі;

грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках;

грошові кошти у незавершених розрахунках;

дебіторська заборгованість;

готівка в касі.

Сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборот­ні фонди і фонди обігу, становить оборотні кошти підприємства.

Структура оборотних коштів характеризується співвідно­шенням окремих елементів у загальному їх обсязі, яке виражене у відсотках. Ця структура змінюється в часі, неоднакова вона і в різ­них галузях промисловості. Структура визначається низкою чин­ників виробничого, постачальницького і збутового характеру.

Виробничими чинниками є: матеріально-технічні особливості га­лузей, характер організації виробництва, режим роботи підприємс­тва, тривалість виробничого циклу, характер споживаної сировини і продукції, що випускається.

До чинників постачання і збуту відносять: розміщення поста­чальників ресурсів і споживачів продукції, періодичність поставок, використовувані форми розрахунків та ін.

У цілому по промисловості 2/3 оборотних коштів авансується в оборотні фонди, а 1/3 - у фонди обігу.

За джерелами формування оборотні кошти підприємства поділя­ються на власні і позичкові. Необхідність такого поділу зумовлена неоднаковою потребою в них у часі. На всіх підприємствах протя­гом року спостерігається коливання потреби в коштах на відванта­жену продукцію, на утворення сезонних запасів сировини та інші погреби. Є періоди, коли потреби підприємства в оборотних коштах різко зростають, в інші періоди - знижуються до мінімуму. Постій­на наявність на підприємстві максимальної величини оборотних коштів спричиняє їх надлишки у певні періоди, а мінімальна величина - призводить до їх нестачі і певних труднощів у розвитку виробництва. Тому поділ оборотних коштів на власні і позичкові за­безпечує їх раціональне використання й оперативне маневрування.

Власні оборотні кошти - це ті, які виділені підприємству при його створенні і поповнені згодом за рахунок прибутку, а також через використання стійких пасивів (тих грошових коштів, які є тимчасово вільними і використовуються в господарському обороті підприємства - резерв майбутніх платежів, внески на соціальне страхування, заборгованість по заробітній платі та ін.).

Позичкові оборотні кошти - це кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

За способом виявлення потреби оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані.

Нормованими є ті оборотні кошти, на які встановлюються нормативи запасів. За економічним призначенням вони повинні забезпечувати безперебійність виробничо-господар­ської діяльності підприємства. До нормованих належать всі оборот­ні кошти, які обслуговують сферу виробництва (оборотні фонди), та готова продукція на складах підприємства.

Ненормовані - це ті оборотні кошти, на які нормативи не вста­новлюються, оскільки потреба в них є тимчасовою. їх величина контролюється за фактичними даними. До них відносять: відванта­жену готову продукцію, готівкові і безготівкові грошові кошти під­приємства, дебіторську заборгованість.

У сучасних умовах, коли підприємства перебувають на повному самофінансуванні, правильне визначення потреби в оборотних коштах має особливе значення.

Норматив оборотних коштів - це грошовий вираз вартості мі­німальних і водночас достатніх запасів товарно-матеріальних цін­ностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва, гото­вої продукції та інших коштів.

Процес встановлення нормативу оборотних коштів, необхідних для нормальної діяльності підприємства, називається нормуванням.

Основним методом нормування оборотних коштів є метод пря­мого рахунку, інші доповнюють його.