Лекція № 4 Амортизація основних фондів

АМОРТИЗАЦІЯ - це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції протягом терміну їх ко­рисного використання (експлуатації).

Фактично амортизація означає списання протягом терміну екс­плуатації балансової вартості основних фондів. Амортизаційні від­рахування відносять на витрати підприємства, з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основних фондів.

Згідно з чинним законодавством України (Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997 р., зі змінами і допов­неннями), амортизації підлягають витрати на:

• придбання основних фондів і нематеріальних активів для влас­ного використання;

• самостійне виготовлення основних фондів для власних вироб­ничих потреб;

• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

• придбання, ремонт, модернізацію легкового автотранспорту тільки юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян і надання легко­ного автотранспорту в оренду стороннім особам;

• покращення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.
Земля та інші основні фонди, які мають необмежений термін корисного використання, не є об'єктом амортизації.

Відповідно до згаданого Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для нарахування амортизації основні фонди поділяються на чотири групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти, переда­вальні пристрої в тому числі житлові будинки та їх частини (квар­тири і місця загального користування), вартість капітального по­ліпшення земель;

група 2 - автомобільний транспорт і запасні частини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське обладнання, пристрої і прилади до них;

група 3 - сільськогосподарські машини та знаряддя, робоча худоба та інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування і друку інформації, інші інфор­маційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації.

Ця група формується починаючи з 1 січня 2003 року, але пе­регрупування об'єктів, раніше віднесених до групи 2, не прово­диться.

За вітчизняним законодавством існує два підходи до здійснення амортизаційних відрахувань. Це зумовлено двома підходами до ве­дення обліку ца підприємствах: бухгалтерським і податковим.

За бухгалтерським обліком амортизація нараховується на всі основні фонди підприємства, у тому числі й на невиробничі, неза­лежно від того, створені вони, придбані чи одержані безоплатно. Амортизації підлягає кожен об'єкт основних фондів, крім землі. Нарахування амортизації призупиняється при реконструкції, мо­дернізації, добудовуванні, дообладнанні і консервації об'єкта основ­них фондів, починаючи з місяця, наступного за початком таких за­ходів.

|| Норма амортизації (Н_а) для певної групи обладнання визначається із залежності:

де В_л – ліквідаційна вартість основних фондів певної групи, грн.;

Т_сл – термін служби основних фондів, визначений технічною документацією, років.

Амортизація основних фондів за бухгалтерським обліком може здійснюватися за такими методами:

Прямолінійний метод

|| Суми амортизації (А) визначаються як добуток балансо­вої вартості основних фондів станом на початок звітного кварталу (В_п) та встановленої для відповідної групи норм амортизації (Н_а):

грн.,

З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення підприємствам дозволено здійснювати прискорену амортизацію активної частими основних фондів.

Використовуються два основних методи приско­реної амортизації:

1 - метод зменшуваного залишку;

2 - метод суми чисел (кумулятивний метод).

Суть першого полягає в тому, що норма амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні зношення, збільшується у 1,5—2 рази, а амортизаційні суми обчислю­ються за цією нормою не від початкової вартості основних фондів, а від недоамортизованої їх частини

Для визначення норми амортизації для будь-якого t -го року (Н_аt) служби устаткування за цим методом можна ско­ристатися формулою:

де – підвищена норма амортизації, %;

t — рік служби устаткування, за який нараховується амор­тизація.

|| Кумулятивний метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половити амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням в другій половині. Визна­чення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів:

1. Додаються числові значення років служби устаткування, наприклад, при

шестирічному терміні служби 1+2+3+4+5+6=21

2. Утворюються дроби типу 1/21; 2/21;...6/21 і розмішуються у зворотному порядку;

6/21; 5/21:,,. 1/21.

3. Обчислюються річні суми амортизації множенням дробів на початкову

вартість устаткування.

Відповідно до згаданого "Положення...", прискорена амортизація основних фондів групи 3, придбаних після 1 січня 1997 року, здійснюється за такими нормами;

перший рік експлуатації........... 15%;другий рік експлуатації.............30%;

третій..........................................20%; четвертий................................... 15%;

п'ятий......................................... 10%; шостий........................................5%;

сьомий........................................5%.

В разі застосування прискореної амортизації сума аморти­заційних відрахувань визначається як сума відповідних добутків початкової вартості окремих видів основних фондів групи 3 та норм амортизаційних відрахувань.

Віднесення сум амортизації на витрати виробництва здійс­нюється щоквартально в розмірі ¼ норми амортизаційних відрахувань.

Норми амортизаційних відрахувань, що діють в Україні з 1 січня 2004 року, за групами основних фондів становлять:

група 1 - 8% річна, 2% квартальна норми;

група 2 - 40% річна, 10% квартальна норми;

група 3 - 24% річна, 6% квартальна норми;

група 4- 60% річна, 15% квартальна норми.

При визначенні суми амортизаційних відрахувань за бухгалтер­ським обліком, на відміну від податкового, враховується строк ко­рисного використання (експлуатації) основних фондів. До уваги береться очікуване використання основних фондів, його потуж­ність, продуктивність, фізичне і моральне зношування, що передба­чається, правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єктів основних фондів та інші чинники.

Строк корисного використання (експлуатації) основних фондів може переглядатись у разі зміни очікування економічних вигод від їх використання. Амортизація основних фондів нараховується, ви­ходячи із нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем його зміни.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних фондів з експлуатації.

Сума амортизаційних відрахувань дає можливість визначити залишкову вартість незношеної частини основних фондів та вар­тість тієї її частини, що її відносять на витрати виробництва продук­ції. Одночасно визначається накопичувальна частина грошових коштів, призначених для заміщення зношених.

У податковому обліку не нараховується амортизація на такі об'єкти основних фондів:

- безоплатно отримані основні фондів, оскільки підприємство не зазнає витрат на їх придбання;

- невиробничі основні фонди, оскільки їх використання не спря­моване на одержання прибутку;

- витрати на придбання землі, оскільки вона не має терміну корисного використання. Проте, якщо при купівлі будівлі окре­мим рядком виділена її вартість та вартість землі, то формується й амортизується один об'єкт за сукупною вартістю будівлі та землі.

Амортизації також підлягають витрати на капітальне поліпшен­ня земель, не пов'язане з будівництвом (меліорація, збагачення то­що), як окремий об'єкт основних фондів.

Амортизація нараховується щоквартально із використанням ба­лансової (залишкової) вартості групи основних фондів або окремо­го об'єкта групи 1 на початок розрахункового кварталу.

Існуючий порядок амортизації основних фондів свідчить про необхідність визначитися із стратегічними цілями державної амортизаційної політики, основними з яких є:

- створення підприємствам сприятливих економічних умов для прискорення оновлення основних фондів, розроблення гнучкої амортизаційної політики, яка враховувала б особливості функціо­нування різних підприємств;

- збалансування інтересів підприємств і держави, розроблення механізму державного регулювання обсягів і напрямів використання амортизаційних фондів на основі загальнонаціональних інтересів і пріоритетів економічного розвитку.

Також необхідно відповідно до світової практики чітко розмежу­вати поняття економічної (коли списання йде за прискореною схе­мою) і податкової (фіскальної) амортизації (коли списання йде рів­номірно, з огляду лише на нормативні строки служби). Таке розріз­нення економічної і податкової амортизації забезпечує належний облік руху основних фондів та рівномірні надходження податкових нарахувань до бюджету.