Сучасний стан природного середовища України. Причини виникнення і розростання екологічної кризи

До недавнього часу розвиток людського суспільства і самоочищення навколишнього природного середовища від техногенних забруднень пе­ребували в динамічній екологічній рівновазі. Проте останніми роками інтенсивне зростання населення планети, надзвичайно інтенсивний роз­виток промисловості, сільського й комунального господарства та інші чинники антропогенної дії на навколишнє природне середовище, незважаючи на колосальні екологічні резерви біосфери, призвели до різних негативних наслідків, з якими біосфера впоратися не здатна. Насамперед це стосується забруднення біосфери хімічними речовинами — ксенобіотиками (не властивими природі), порушення природних геохімічних цик­лів, а також інтенсивного, нераціонального використання природних ре­сурсів, що підриває саму можливість природи до самовідтворення віднов­них ресурсів. Невідновні ресурси вичерпуються швидше, ніж людське сус­пільство здатне перебудувати власну економіку, власну господарську діяльність. Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як кризова. Цьому сприяють структурні деформації господарства, за яких перевага віддавалась сировинно-видобувним галузям промисловості, ви­користання значною мірою енерго- та ресурсомістких технологій без бу­дівництва ефективних очисних споруд.

Серед головних причин, що призвели до незадовільного стану довкіл­ля, можна назвати такі:

Ø застарілі технології виробництва з високою енерго- та матеріаломіст­кістю, що перевищують у два-три рази відповідні показники в розви­нених країнах;

Ø високий рівень концентрації промислових об'єктів у деяких регіонах;

Ø відсутність ефективних природоохоронних технологій (зворотних сис­тем водозабезпечення, очисних споруд тощо), незадовільний рівень екс­плуатації існуючих природоохоронних споруд;

Ø відсутність ефективного правового й економічного механізмів, які сприяли б використанню екологічно безпечних технологічних процесів.

Найбільшими забрудниками атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики, які викидають близько 29 % усіх шкідливих забруднень. Теплова енергетика сприяє також значному забрудненню земель унаслі­док накопичення великої кількості таких відходів, як золи, шлаки та пил. Металургійна промисловість разом із суміжними та допоміжними вироб­ництвами є однією з найбільш «забруднювальних» галузей промисло­вості, її викиди становлять 38 % загальної кількості забруднювальних ре­човин. Підприємства нафтохімічного комплексу у великій кількості ви­кидають у довкілля вуглеводні, гідрогенсульфід (сірководень), сульфатну кислоту, ртуть, сполуки флуору та ін.

Висока концентрація в окремих регіонах хімічних та нафтохімічних підприємств призвела до значного забруднення джерел водопостачання. Хімічні підприємства викидають у відкриті водойми близько 70 млн. м³ неочищених або недостатньо очищених стоки», утворюють великі обсяги відходів, серед яких значна кількість — токсичні.

Підприємства нафтогазового комплексу за рівнем шкідливого впливу на довкілля вважають об'єктами підвищеного екологічного ризику. Вони є потенційними джерелами забруднення, що може статися в разі пору­шення технологічних режимів роботи устаткування або аварій,

Україна з її багаторічною енергетично-сировинною спеціалізацією та низьким технологічним рівнем промисловості належить до числа країн з найвищими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів. Щороку в поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд. т твердих відходів. У різних звалищах, шламосховищах, відвалах та териконах нагромаджено всього понад 20 млрд. т відходів, які займають близько 130 тис. га земель. Значна кількість відходів (до 90 %) утворюється на під­приємствах гірничодобувної промисловості під час розробки родовищ та збагачення корисних копалин. На сьогодні утилізують лише третину за­гальної кількості відходів. При цьому частка вторинної сировини в загаль­ному споживанні ресурсів не перевищує 15 %.

До категорій високотоксичних належать до 2 % усіх промислових від­ходів. Однак до цього часу в Україні не збудовано жодного спеціалізова­ного підприємства з переробки таких відходів. Ця проблема ускладню­ється ще й тим, що не існує організованої належним чином системи зби­рання та зберігання токсичних відходів; немає техніки й обладнання, бракує моніторингового контролю якості стічних вод та заохочення під­приємств самостійно вирішувати власні екологічні проблеми. Тому часто токсичні відходи, наприклад гальванічні шлами та промивні води, в знач­них обсягах потрапляють у каналізаційні стоки.

Порушення норм якості води досягло рівнів, що призводять до дегра­дації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна части­на населення країни вживає недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації. Втрати свіжої води на одиницю виробленої продукції перевищують показники розвинених країн Європи в 2,5-4,5 раза.

Поверхневі води України належать здебільшого до дуже забруднених. Найбільш забруднені ріки — Дніпро, Сіверський Донець і ріки Приазов'я. Чорне море, відоме своїми рибними багатствами, за останні тридцять років перетворюється на стічну яму для половини Європи. До основних забруд­нювальних речовин належать нафтопродукти, феноли, сполуки фосфору, нітрогену, меркурію, важких металів тощо. Безкиснева зона, яка у 1973 р. займала площу 3,5 тис. км², нині розширилась до 50 тис. км², що стано­вить понад 10 % усієї акваторії Чорного моря. З 26 видів риб, які вилов­лювали рибалки в 60-ті роки, залишилось лише п'ять. Комерційний ви­лов скумбрії проводився востаннє в 1965 р. Загальні втрати риби станов­лять близько 5 млн. тонн. Поки що виживає риба, яка тримається біля поверхні (анчоуси й кілька). Чорне море перебуває на межі загибелі.

Основними джерелами забруднення поверхневих вод є скидання не­очищених чи недостатньо очищених комунально-побутових і промисло­вих стічних вод, поверхневий стік води з сільськогосподарських угідь та забудованих територій, а також ерозія ґрунтів на водозабірній площі. Це зумовило трансформацію поверхневого природного ландшафту на 80 % поверхні басейну. Негативно позначається на Дніпровській екосистемі розорювання заплав, що позбавляє водостоки і водойми їх природного захисту.

В Україні здійснюється нераціональне використання природних ре­сурсів. Розорюваність є найвищою в світі і досягла 56 % території країни

17 і 80 % сільськогосподарських угідь. Це призводить до зниження родючо­сті ґрунтів через їх переущільнення. Значної шкоди завдають земельним ресурсам забруднення ґрунтів викидами промисловості та використання засобів хімізації в аграрному секторі. Понад 40 % органіки, що утворю­ється в результаті діяльності великих тваринницьких комплексів та пта­хофабрик, з потенційних виробників органічних добрив перетворюється на джерела забруднення довкілля.

Значного забруднення зазнала велика територія країни після аварії на Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. га зе­мель. З використання вилучено 119 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. га ріллі.

Значною проблемою є використання відвалів видобутку корисних ко­палин та відходів збагачення й переробки мінеральної сировини. Вже нині обсяги цих відходів перевищують 20 млрд. т. Щороку викидається в атмо­сферу близько 12 млн. т забруднювальних речовин. Лише за останнє деся­тиріччя від промислових викидів загинуло 2,5 тис. га лісових насаджень. Радіаційного забруднення через аварію на Чорнобильській АЕС зазнали 3,3 млн. га лісів. Значної шкоди останнім завдають пожежі, тисячі яких щороку виникають на великих лісових площах.

Площа природно-заповідного фонду становить 1,5 млн. га, або 2,5 %, а за деякими даними — до 4 % території країни і є недостатнім гарантом збереження й відтворення генофонду рослин і тварин та різноманіття при­родних екосистем. Під дією антропогенного чинника кількість видів рос­лин і тварин, що перебувають під загрозою зникнення і занесені до Чер­воної книги, значно зросла. До неї внесено 151 вид вищих рослин і 85 видів та підвидів тварин (ссавці —29, птахів — 28, плазунів — 6, земно­водних — 4, комах — 18). Забруднення внутрішніх природних водойм, порушення природного гідрологічного режиму, відсутність ефективних рибозахисних пристроїв на водозабірних спорудах негативно познача­ються на відтворенні запасів цінних видів риби.

2. Аналіз екологічних проблем регіонів України.

Екологічні проблеми можна поділити на три типи:

- локальні;

- регіональні;

- глобальні.

Локальні екологічні проблеми - проблеми, пов'язані з функціонуванням конкретних підприємств, установ чи організацій. Регіональні - екологічні проблеми в межах певного регіону. Наприклад, екологічні проблеми зони аварії на Чорнобильській АЕС, Полісся, промислового Придніпров'я, Донбасу, Криму, північного Причорномор'я, Українських Карпат, проблеми охорони та раціонального використання земельних і лісових ресурсів України, проблема поліпшення водозабезпечення населення і господарства півдня України.

Глобальні проблеми - це сукупність загальних екологічних проблем, що постали перед людством у другій половині XX ст. Частина цих проблем пов'язана із взаємовідносинами у середині самого світового співтовариства /відвернення ядерного конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються, ліквідація небезпечних хвороб, боротьба проти наркоманії та наркобізнесу, злочинності і тероризму/, частина є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством та природою /демографічна, продовольча, ресурсна, енергетична, екологічна/. Подолання глобальних проблем сучасності /приведення до безпечного рівню/ вимагає, з одного боку, співробітництва всіх держав та їх урядів, а з іншого - особистої участі кожної окремої людини. Прикладом глобальних проблем можуть бути: парниковий ефект, кислотні дощі, озонова діра тощо.

Поняття "глобальний" означає - загальний, всесвітній. Отже, глобальні проблеми сучасності становлять комплекс загальнолюдських проблем, що охоплюють як світ у цілому, так і окремі його регіони та країни.

Розглянемо, наприклад, які екологічні проблеми несе за собою розробка корисних копалин.

Розробка корисних копалин може супроводжуватися порушеннями, які пов'язані переважно із вилученням земель під кар'єри, шахти та під відходи гірничого виробництва. В Україні щорічно відводиться близько 5-7 тис. га земель, у тому числі рілля та інші сільськогосподарські угіддя, для складування відходів та утворення шлаконагромаджувачів. Значних пошкоджень навколишньому природному середовищу завдають розвідувальні канави, які широко використовують для розкриття корінних порід і корисних копалин, що залягають на невеликій глибині від поверхні. Особливо негативно впливає проходка каналів методом вибуху на викид, коли внаслідок вибуху ширина канави може перевищувати в 3-4 рази її глибину, а гірські породи розкидаються по обидва боки канави на десятки метрів. Це, в свою чергу, негативно впливає на навколишнє середовище.

Найбільші порушення зв'язані з відкритими розробками родовищ - тому що необхідно знаходити місце для розкривних порід. Розкривними породами засипають яри, балки, провалля тощо. Але і розкривну породу дуже часто складають у вигляді відвалів на продуктивних сільськогосподарських землях. Наприклад, на території Донецько-Придніпровського економічного району цей факт присутній. Щороку на Україні під розробку корисних копалин відводиться не менше 2 тис. га земельних угідь. А це і зруйновані екосистеми, а також зв'язки і нові джерела впливу на довкілля.

Підземна розробка родовищ, у порівнянні з відкритою, має дещо менший негативний вплив на природне середовище, але і при такому методі добування утворюються великі об'єми шахтних відвалів. У Донбасі щорічно відводиться близько 500 га земель. У багатьох регіонах, особливо на вугільних шахтах Донецького басейну, пусті породи складуються у вигляді териконів, висота яких може сягати 200 м. Нерідко вони самозаймаються, чим і забруднюється повітряний басейн місцевості. На 47 шахтах Донецька нараховується більше сотні великих відвалів, що містять понад 100 млн. т породи і займають близько 1,5 тис. га міської території. Шахти Львівсько-Волинського басейну /а їх 22/ щорічно складують не менш 10-15 млн. т відходів. На тепер їх накопичено у відвалах близько 95 млн. т, хоча ці відходи і є цінною сировиною для будівельних підприємств. Також для цих районів характерним є деформація зеленої поверхні - як наслідок підземного видобутку корисних копалин Інколи внаслідок катастрофічних осідань або провалля руйнуються будівлі, змінюються умови залягання підземних вод. Внаслідок порушення водоносних горизонтів відбувається приплив підземних вод у шахти або кар'єри. Щорічно із шахт України відкачується понад 600 млн. км3шахтних вод. Скиди стічних вод вугільними підприємствами Донецької області становлять декілька сотень мільйонів м3. Середньорічні припливи в шахти Центрального Донбасу коливаються від 1 до 500 м³/год, інколи під час значних проривів підземних вод вони сягають 300 м3/год. Припливи в шахти Криворізького басейну складають 16-699 м3/год на рік, у кар'єри - 4,3-382 м3/год.

Шахтні води нерідко мають підвищену мінералізацію, особливо на глибинах понад 500-700 м, значну кількість завислих речовин, феноли, кислу реакцію /рН=7/. Загальна мінералізація вод, що їх відкачують із шахт Кривбасу, знаходиться в межах 7,7-1035 г/л, а інколи сягає 150 г/л (тим часом природна мінералізація прісної води - 1 г/л). Вченими було підраховано, що у Дніпро з шахтними водами надходить близько 1 млн. т за рік мінеральних солей.

Гірничодобувні підприємства негативно впливають на довкілля:

1) знижується рівень підземних вод;

- підвищується мінералізація вод;

2) відкачені з шахт або кар'єрів невисокомінералізовані підземні веди можуть бути використані для технічного водозабезпечення, а також розбавлені прісними водами, для зрошення сільськогосподарських угідь. Високомінералізовані води, які часто скидають у річки та інші природні водойми, сприяють їх забрудненню, що негативио впливає на гідробіологічні особливості водойм.

3)- шахтні води, що відкачують у ставки-накопичувачі, особливо якщо води мінералізовані, сприяють процесам заселення навколишніх ґрунтів і водоносних шарів.

Газоподібні відходи підприємств гірничодобувної промисловості досить значні. Останнім часом у Донбасі, особливо в районі таких міст як Горлівка та Єнакієве, спостерігається забруднення гірських виробок внаслідок витоку з цехів та складів легкозаймистих рідин, у зв'язку з чим у шахтах реєструється наявність хлорбензолу, метанолу, бензолу, формальдегіду, стиролу, інколи - толуолу, а це дуже небезпечні речовини; багато з них канцерогенні.

Отже, розробка корисних копалин на Україні супроводжується значними відходами - розкривними і шахтними породами, відходами збагачення. Маса розкривних порід у кілька разів перевищує масу тих компонентів, які добуваються. Далеко не всі розкривні породи придатні для господарського використання. За оцінками фахівців України, із розкривних порід корисних усього 15-20%. Пустими породами шахтного видобутку корисних копалин закладають відпрацьовані шахтні порожнини, провалля.

Велика маса відходів накопичується і в кольоровій металургії. У рудах, наприклад, родовищ Си міститься 0,5-2,5%, Рb 1-5%, соті частки багатьох рідкісних металів. Тому, щоб одержати 1 т металу, потрібно переробити 100-2000 т сировини. Щорічно відходи гірничо-збагачувального виробництва досягають в Україні 300 млн. т.

Однією з актуальних проблем у світі є проблема смогу. Смог - це екологічна проблема багатьох міст світу. Сильні тумани, перемішані з димом ("smoke" англ. - дим, кіптява; fog - густий туман), газами транспорту і промислових підприємств утворюють вологі смоги (характерні для Лондона). На Україні, а саме у великих містах Донецько-Придніпровського району, теж спостерігаються смоги. Викиди шкідливих речовин тільки від стаціонарних джерел в Україні у перерахунку на одну особу в різних містах неоднакові: Лисичанськ - 1,1 т, Дніпродзержинськ - 1,2 т, Маріуполь - 1,5 т. Кривий Ріг - 1,8 т, Алчевськ - 2,0 т.

Іншою, не менш важливою, проблемою як у світі, так і на Україні, є випади кислотних дощів. Відомо, що кислотні дощі можуть випадати за сотні км від джерела забруднення, тому проблема кислотних дощів - трансгранична, адже рух хмар не узгоджується із кордонами тих чи інших держав. Проблема ця пов'язана із зростанням викидів SO2підприємствами промисловості, енергетики. Іноді викиди SO2у повітряний басейн сягають 190 млн. т/за рік. SO2, сполучаючись з парами води повітря, утворює Н2SO4, що у холодні пори року є одним з компонентів смогу, а у теплі - викликає утворення кислотних дощів. Також певну роль відіграв НNО3, що утворюється з оксидів нітрогену і водяної пари. Відомо, що оксиди N є більш токсичними, а ніж оксиди S.

Спостереження, проведені у Закарпатті (1987-1989), показали, що навіть у високогірних районах талі снігові води можуть мати кислу реакцію з рН 4,2-4,6. Існує пряма залежність між зростанням кількості кислотних опадів і концентрацією сульфатів у промислових районах Донбасу та Придніпров'я. Кислотні опади суттєво впливають на сільськогосподарські культури, водойми, ліси, різноманітні матеріали і безпосередньо на людину. Але, на жаль, наявні дані свідчать про низький ступінь уловлювання на підприємствах України оксидів С, N, S, а також великої кількості різних рідин і газоподібних токсичних речовин. З метою зменшення впливу промислових підприємств на населення, яке проживає навколо, передбачено створення санітарно-гігієнічних зон для кожного типу підприємств. На превеликий жаль, на Україні норми створення СГЗ не досить чітко виконувались при побудові різних комбінатів, фабрик чи заводів. На стадії проектування розташування промислових підприємств важливо також ураховувати переважаючі напрямки вітру, з яким шкідливі речовини від підприємств не заносилися б на заселені території.

Однією з важливих проблем людства є застосування різних видів добрив ти пестицидів в с/г, а це є дуже шкідливим. Надмірне використання мінеральних добрив не підвищує родючості ґрунту, а й значною мірою підвищує загрозу забруднення підземних вод і приґрунтового повітря, погіршує якість урожаю сільськогосподарських культур, кумулятивним характером дії небезпечно впливає на здоров'я людини. В Україні: давно ведеться контроль над забрудненням ґрунтів сільськогосподарських районів, в оточенні міст і промислових центрів, а також на фоновому рівні. У ґрунтах сільгоспугідь контролюються всі пестициди, їх вміст визначається відразу після обробок, а також у наступні періоди, щоб визначити швидкість розкладання. У Києві був створений науково-дослідний інститут гігієни і токсикології пестицидів вітчизняних і зарубіжних, а також на базі інституту здійснюється контроль за вмістом пестицидів у харчових продуктах.

Ґрунти територій, що прилягають до міст і промислових комбінатів, контролюються на вміст у них важких металів. У виділених пунктах України 2-3 рази на рік відбирають проби ґрунту і снігу для дальшого аналізу на органічні і неорганічні забруднюючі речовини на території України. Ці дані є цінним джерелом інформації, їх використовують при розробці і вжитті заходів для зниження забруднення навколишнього середовища отрутохімікатами.

Українські Карпати - це не лише один із наймальовничіших куточків України, це також регіон дуже важливого екологічного значення, один з найцінніших східноєвропейських оздоровчо-рекреаційних об'єктів, зона цінних лісових масивів, що очищають повітряний басейн над значною частиною Східної Європи, вони - "легені Європи".

Карпати містять третину лісових запасів України, лісистість цієї території - одна з найвищих в Україні /53,5%/. Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, порушення ґрунтового та рослинного покриву, перевипасу на більшості полонин, але й від хімічних перезабруднень, кислотних дощів, що надходять як зі Сходу, так із Заходу, від великих промислових центрів /Калуш, Стебник, Новий Роздоп, Дрогобич, Бурштин, Об'єкти Чехії, Словакії, Румунії/.

Великий розвиток індустрії, сільського господарства, промисловості, а особливе переробка нафти відбивається на природному середовищі і породжують великі екологічні кризи та проблеми, які згубно впливають на навколишнє середовище та на здоровий спосіб життя населення.

Полісся... Цей у недалекому минулому екологічно чистий край Європи сьогодні теж потребує природоохоронних заходів. Негативного впливу завдають науково необґрунтовані меліорації, видобування корисних копалин, осушення боліт, збільшення площ сільськогосподарських угідь. Порушились умови відтворення дикої природи, різко зменшились площі та кількість болотних видів рослин і тварин, триває винищення лісів, а також знизився рівень ґрунтових вод.