Методичні вказівки. При відповіді на перше питання слід зазначити, що лізинг — один із видів підприємницької діяльності у сфері інвестування

При відповіді на перше питання слід зазначити, що лізинг — один із видів підприємницької діяльності у сфері інвестування. Однак лізинг не можна ототожнювати зі звичайною орендою, хоча ці поняття близькі за змістом. За договором лізингу майно не просто передається в оренду; цей договір передбачає придбання конкретного обладнання лізингодавцем у виробника (постачальника) на замовлення лізингоодержувача з метою наступної передачі в оренду (лізинг) останньому для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Далі студенту потрібно надати визначення лізингової (орендної операції) відповідно до Податкового Кодексу України, що застосовується для цілей оподаткування. Предметом лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Але слід нагадати, що законодавцем встановлені певні обмеження щодо предмету лізингу, наприклад, земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Далі слід визначити коло суб’єктів лізингу та охарактеризувати кожного, при визначення лізингодавця та лізингоодержувача зупинитись на правах та обовьзках кожного відповідно до договору.

При відповіді на наступне питання, слід зазначити, що лізингові правовідносини досить різноманітні, саме тому і постає проблема їхньої класифікації. В теорії інвестиційного права виділяють такі критерії класифікації: особливості здійснення лізингових операцій, форми здійснення тощо.

Відповідь на третє питання потрібно по-перше побудувати на статті 806 Цивільного Кодексу України, що визначає загальні положення відносно договору лізингу. Так за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), про купівлю-продаж та положення про договір поставки якщо інше не встановлене законом та з урахуванням особливостей встановлених законом. Далі потрібно зазначити, що спеціальним законом що регулюї договірні відносини у сфері лізингових операцій є Закон України «Про фінансовий лізинг». Відповідно до закону договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу, чи двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Слід зазначити істотні умови договору, особливості визначення строку та відмови лізингоодержувача від договору.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть особливості лізингової форми інвестування.

2. Надайте визначення фінансовому лізингу.

3. Чим відрізняється оперативний та фінансовий лізинг?

4. Які істотні умови договору фінансового лізингу Ви знаєте?

5. Що становить предмет договору фінансового лізингу?

6. Яка сутність зворотного лізингу?

7. Яких суб’єктів лізингу Ви знаєте?

8. В чому полягає сутність пайового лізингу?

9. Які відмінності прямого та непрямого лізингу?

10. Які права та обов’язки сторін за договором фінансового лізингу?