Охорона праці при роботі з вогнем та вибухонебезпечними речовинами

До вогненебезпечних речовин належать легкозаймисті рідини (ЛЗР), які займаються від зовнішнього джерела запалення при температурі до 61 °С, па­ливні рідини (ЦР), температура запалення яких вища 61 °С. Легкозаймисті рідини, у свою чергу, поділяють на:

—особливо небезпечні, температура займання яких менша 13 °С (ефір, ацетон, бензин);

—постійно небезпечні, температура займання яких варіює від 13 °С до 27 °С (етиловий спирт, оцтово-етиловий ефір, толуол та ін.);

—небезпечні, температура запалення яких становить 27—61 °С (скипи­дар, бутиловий спирт, оцтова кислота).

До вибухонебезпечних речовин відносять: нітрогліцерин, порох, тетрил, піроксилін та ін.

Речовини, які за складом своєї хімічної структури легко віддають кисень, можуть вибухати при взаємодії з відновниками: пероксиди водню, оксиди на­трію, магнію, ртуті, срібла, озоніди та ін. Деякі речовини мають властивість самозапалюватись: фосфор, піроформні метали, деякі металоорганічні сполу­ки. Роботу з такими речовинами проводять співробітники, які мають допуск. Багато формальдегідів і фармацевтичних препаратів здатні вибухати чи ство­рювати вибухонебезпечні сполуки: солі хлоридної кислоти, ацетиленіди срі­бла, міді, азиди металів, солі гримучої ртуті, деякі нітросполуки (нітрогліце­рин, пікринова кислота). Особливо обережним треба бути при роботі з хлоридною кислотою, яка є сильним окисником.

ЛЗР у приміщенні лабораторії зберігаються в тонкостінних банках з при­тертими пробками місткістю на 2 л і більше. При більшому об'ємі має бути гер­метичний металевий футляр з кришкою, що щільно закривається. Стінки фут­ляра і дно обкладають азбестом, на дно насипають 10—15 мм піску. У кришці футляра роблять кілька отворів діаметром 5—10 мм для виходу парів. Футляр розташовують на підлозі подалі від проходів і нагрівачів, але в місці зі зруч- ним підходом. Для запобігання вибухам користуються тільки хімічно чистим посудом. У приміщеннях лабораторії забороняється зберігати речовини з низь­кою температурою кипіння. Після закінчення роботи їх виносять у спеціальне приміщення. Доставка легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин здійсню­ється в закритому посуді, що не б'ється, чи в скляному посуді у футлярі. Запас у робочому приміщенні не повинен перевищувати добову потребу. Усі роботи з цими речовинами проводяться витяжній шафі з увімкненою вентиляцією, вимкненими електроприладами і газовими та іншими пальниками.

У разі виникнення аварійних ситуацій потрібно:

—при розлитті ЛЗР — негайно вимкнути пальники, місце розливу засипа­ти піском; забруднений пісок зібрати дерев'яним чи пластиковим совком, ви­користання інших предметів забороняється;

—при займанні ЛРЗ — негайно загасити вогонь, застосовуючи вогнестійкі накидки, пісок, вогнегасники (окрім пінних), ковдри; воду заборонено вико­ристовувати, тому що більшість ЛЗР легші за воду, спливають і продовжують
горіти, а розтікання тільки сприяє поширенню пожежі;

—при займанні у витяжній шафі — негайно вимкнути вентиляцію, за­крити шибер витяжного каналу і гасити вогонь, ліквідувавши причину загорання;

—при займанні одягу — негайно його зняти, загорнути потерпілого у вог­нетривку накидку, ковдру тощо, щоб зменшити доступ кисню. Можна застосу­вати вогнегасник, захистивши очі потерпілого. У жодному разі не бігати — це сприяє горінню. При опіках надати першу допомогу.