Моделювання в економіці та його використання в розвитку та формалізації економічної теорії

Економіко-математичне моделювання як самостійна дисципліна, що вивчає процеси побудови, інтерпретації та використання математичних моделей економічних систем для розв’язання задач аналізу, синтезу та прогнозування їх діяльності, за останні роки почала розвиватися досить інтенсивними темпами. При цьому об’єктом дослідження та предметною областю економіко-математичного моделювання є система, яка об’єднує у собі економічну теорію, економічну політику та господарську практику. Тому самі економіко-математичні моделі, а також процеси їх побудови, верифікації та інтерпретації слугують зв’язуючою ланкою ланцюга: «економічна теорія-економічна політика-господарська практика» і на них покладена функція забезпечення цілісності економічної системи.

Елементи цього ланцюга в загальному випадку відносно самостійні й одночасно взаємопов’язані, при цьому зв’язки між ними мають зворотній характер. Так, економічна теорія впливає не тільки на економічну політику, але й безпосередньо на господарську практику. Цей вплив здійснюється через очікування, реакцію, думку, традиції, поведінку агентів різного рівня. В свою чергу, на економічну теорію впливає не тільки господарська практика (через наукове узагальнення та характерні особливості реальних економічних об’єктів), але і економічна політика – з допомогою цілеспрямованого чи несвідомого формування попиту на ті чи інші теоретичні системи, а також через об’єктивний аналіз процесів прийняття управлінських рішень і їх формування.

Отже, оптимізаційні методи і моделі зараз – це не тільки корисний інструментарій для отримання нових знань в економіці, але й широко застосовуваний апарат для прийняття практичних рішень в прогнозуванні, банківській справі, управлінні персоналом, бізнесі.