Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Характеристика бюджету ООН



Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив платежів, який залежить від обсягів ВНП даної країни.

Нині ООН переживає фінансову кризу, пов’язану з тим, що багато країн мають заборгованість із внесків до її бюджету. Це істотно звужує фінансові можливості ООН, ускладнює фінансування передбачених заходів.

За видатками бюджет ООН поділяється на дві частини: адміністративні та накладні витрати і програмні видатки. Адміністративні та накладні видатки нині становлять 38%, програмні — 62%. Поставлено завдання скоротити адміністративні витрати до 25%, що дасть змогу вивільнені кошти спрямувати на соціально-еконо­мічні програми.

Видатки бюджету ООН плануються в розрізі окремих підрозділів та організацій. При цьому також виділяються адміністративні й накладні витрати та кошториси на окремі програми, що виконуються даним підрозділом. Фінансування з бюджету ООН окремих країн здійснюється через реалізацію на їх території відповідних програм, а не у формі прямого виділення коштів. Так, в Україні реалізуються проекти за Програмою розвитку (ЮНДП), Управління Верховного комісара у справах біженців (ЮНХКР), Дитячого фонду (ЮНІСЕФ), Фонду народонаселення (ЮНФПА), Міжнародної організації праці (ІЛО), Міжнародного агентства з атомної енергії (ІАЕА).

В 2010 році бюджет ООН становив 5 млрд 160 млн $

262. Група Світового банку: склад, завдання, сфери діяльності.

Група Світового банку включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інституції: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку (MAP); Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ) і спеціалізовану структуру — Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

Серцевиною групи є МБРР - учасниками банку можуть бути лише країни — члени МВФ. Основною метою діяльності банку є сприяння розвитку економіки країн — членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитів та гарантування приватних інвестицій.

Напрями діяльності МБРР визначаються його завданнями саме як банку реконструкції та розвитку. Кредитування здійснюється у двох формах — системні позики та інвестиційні кредити.

Системні позики надаються урядам окремих країн під програми макроекономічної стабілізації та інституційні зміни. Інвестиційнікредити видаються під конкретні інвестиційні проекти. Основними напрямами інвестиційного кредитування є галузі інфраструктури (енергетика, транспорт, зв’язок), а також сільське господарство, охорона здоров’я та освіта.. МАР надає безпроцентні кредити найбіднішим країнам світу на термін до 50 років. Кошти МАР формуються за рахунок внесків економічно розвинених країн. Кредити спрямовуються на реалізацію проектів розвитку і програм перебудови економіки. МФК надає кредити високорентабельним підприємствам країн, що розвиваються без гарантій урядів відповідних країн. БАГІ було засновано з метою сприяння країнам, що розвиваються, у залученні іноземних інвестицій на основі страхування інвесторів від специфічних ризиків. МЦУІК виконує функції з урегулювання спорів між урядами окремих країн та їх інвесторами.

265. Сутність фінансового менеджменту. Охарактеризуйте основні завдання фінансового менеджменту.

Фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарюючого суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів.

Фінансовий менеджмент – це система принципів, засобів та форма організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю, в яку входять:

- розроблення і реалізація фінансової політики підприємства;

- інформаційне забезпечення (складання і аналіз фінансової звітності підприємства);

- оцінка інвестиційних проектів і формування “портфеля” інвестицій;

- поточне фінансове планування та контроль.

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді, раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу.

В процесі реалізації своєї головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення наступних основних задач:

1) Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно з задачами розвитку підприємства в майбутньому періоді.

2) Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства. 3) Оптимізація грошового обігу.

4) Забезпечення максимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику.

5) Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при очікуваному рівні прибутку.

6) Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.

276.Обґрунтуйте, чому фінансове планування і прогнозування посідають центральне місце у фінансовому менеджменті.

Фінансове планування являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей. Фінансовий план того чи іншого суб’єкта відображає його фінансову діяльність, тобто про­цес формування доходів і здійснення витрат. Першим завданням за послідовністю і значущістю є визначення реальних обсягів доходів. Другим важливим завданням фінансового планування є оптимізація витрат. Третім завданням є збалансування доходів і видатків. Фінансовий план і за формою, і за змістом є балансом доходів та видатків. Зміст координуючої ролі плану полягає у наявності добре деталізованих і взаємопов'язаних цільових установок, що дисциплінують оперативну перспективну діяльність підприємства.

Фінансове планування нетотожне фінансовому прогнозуванню. Відомо, що прогнозування сконцентровано на найбільших ймовірних подіях і результатах. Фінансове прогнозування допомагає визначити імовірний обсяг реалізації, собівартість продукції загалом і по важливих статтях, потребу в джерелах фінансування, грошові потоки тощо. Прогнозування, як один із методів управління не повинен зводитися тільки до розрахунку орієнтирів, що мають кількісне вираження. Під ним також потрібно розуміти метод пошуку оптимальних дій для підприємства. У цьому значенні прогнозування тісно пов’язано з перспективним аналізом, оскільки остаточний варіант дій вибирається після розгляду та приймається після порівняльного аналізу різних варіантів, зокрема і альтернативних.

Мета фінансового прогнозування - оптимізація розподілу і використання суспільного продукту, а в кінцевому підсумку – підвищення ефективності виробництва.

280) Обґрунтуйте необхідність фінансових санкцій. Які існують їх види?

Фінансові санкції – це засоби державного примусу, передбачені фінансово-правововими нормами, що покладають на правопорушників додаткові обтягнення у вигляді впливу на їх фінансовий стан.

Фінансово-правові санкції, залежно від способу охорони бюджетних правовідносин, поділяються:

- правовідновлювальні, реалізація яких спрямована на усунення шкоди, заподіяної протиправними діяннями фінансовим інтересам держави, примусове виконання невиконаних фінансових обов’язків, а також на відновлення порушених фіскальних (бюджетних) прав держави. - каральні (штрафні), реалізація яких спрямована на попередження фінансового правопорушення, а також на виправлення і перевиховання порушників фінансового законодавства. Вони встановлюються за фінансові правопорушення з метою покарання правопорушника, а також попередження нових правопорушень. Уявляється можливим виділити наступні їх особливості:

1) Їх завданням є охорона прав та інтересів держави і тому вони можуть бути визначені як правоохоронні санкції.

2) Вони мають односторонній характер. Ці заходи застосовуються уповноваженою особою безпосередньо в позасудовому порядку і тому, на нашу думку вони мають оперативний характер.

3) Застосування уповноваженою особою санкцій (заходів) спричиняє невигідні наслідки для розпорядника або одержувача коштів.

4) Санкції (заходи) можуть застосовуватися по відношенню до установ та організацій, які підпорядковані відповідним органам державної виконавчої влади і фінансуються за рахунок державного або місцевих бюджетів шляхом перерахування передбачених відповідними актами грошових сум цим ж уповноваженими органами.

Внаслідок встановлення Бюджетним кодексом України певної чисельності санкцій (заходів) за порушення бюджетного законодавства їх можна об'єднати у дві групи.

Перша група – санкції (заходи), які пов'язані з виконанням уповноваженою особою певних дій, наслідком яких не є прямий (безпосередній) вплив на фінансовий стан розпорядника або одержувача бюджетних коштів.

Друга група – це санкції, які пов'язані із прямим (безпосереднім) впливом на фінансовий стан розпорядника або одержувача бюджетних коштів.

281. Фінансовий контроль: зміст, призначення. Назвіть об’єкти і суб’єкти фінансового контролю.

Фінансовий контроль як одна із функцій управління фінансами являє собою особливу діяльність щодо перевірки формування й використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу та споживання

валового внутрішнього продукту з метою оцінювання обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання.

Об’єктом є процеси формування й використання фондів фінансових ресурсів. Суб’єкт контролю — це носій контрольних функцій щодо об’єкта контролю. Він, як правило, визначається законодавством держави, нормативно-правовими актами суб’єк­тів фінансової діяльності.

Залежно від суб’єктів, які здійснюють контроль, розрізняють такі види фінансового контролю: загальнодержавний, муніципальний, відомчий, внутрішньогосподарський, громадський і ауди­торський.

Суб»єктами загальнодержавного контролю є:Верховна Рада,Рахункова палата Верховної Ради України, Президент України, Кабінет Міністрів України

Від уряду фінансовий контроль здійснюють Міністерство фінансів, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, а також Державна податкова адміністрація Мінфіну Державного казначейства Державна податкова адміністрація

Об’єктом муніципального контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.

Суб’єктами відомчого фінансового контролю є контрольно-реві­зійні служби галузевих міністерств, відомств та інших вищих органів управління.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється економічними службами підприємств, організацій, установ (бухгалтерія, фінансовий відділ тощо). Об’єкт контролю — господарська і фінансова діяльність самого підприємства та його структурних підрозділів.

Громадський фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації).

264. Валютний курс: історія становлення, сутність, методи його встановлення.

Валю́тний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошових одиницях інших країн..

С творення міжнародних валютних систем має свою історію. Її початком слід уважати утворення валютних блоків, що стало певною реакцією країн на крах золотомонетного стандарту. Утворення валютних блоків відбулось на початку 30-х pp. XX ст. і мало певні особливості.. Як правило, країни блоку домовлялись між собою про проведення певної узгодженої політики у сфері валютних відносин. У цих блоках домінувала та чи інша країна, яка спиралася на своє економічне і політичне становище серед інших країн.

На базі цих блоків у кінці 1930-х pp. склались валютні зони. Найвідоміші і найстійкіші з них — це стерлінгова зона, зона долара і зона франка. Дещо меншу роль відігравали такі зони, як зона португальського ескудо, іспанської песети, голландського гульдена.

Зони формувались як валютні союзи країн, які в минулому знаходилися в колоніальній або напівколоніальній залежності від відповідної метрополії, але в ці союзи входили й інші країни.

Новим етапом у розвитку міжнародних валютних відносин стало підписання в 1944 р. значною кількістю країн валютної угоди, яка отримала назву Бреттон-Вудської..

Розрізняють такі види валютних курсів:

Фіксований валютний курс - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах. Фіксований валютний курс передбачає закріплення вмісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або в доларах США за жорсткого обмеження коливань ринкових курсів валют до 1%. На практиці це означало тверду прив'язку всіх валют, що брали участь у міжнародній торгівлі, до долара США.

Курс, який коливається - це валютний курс, що вільно змінюється під впливом попиту й пропозиції.

Плаваючий курс - різновид валютного курсу, що коливається, який вимагає використання ринкового механізму валютного регулювання. Цей курс передбачає певну свободу вибору окремими країнами режиму валютного курсу.

Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

Основним поняттям, створеним для пояснення валютних курсів є паритет купівельної спроможності, ППС (purchasing power parity - РРР), для формулювання якого зазвичай привертають так званий закон однієї ціни: ціна товару в одній країні повинна бути рівна ціні товару в іншій країні; а оскільки ці ціни виражаються в різних валютах, це співвідношення цін і визначає курс обміну однієї валюти на іншу.

266. Бюджетний менеджмент, його сутність і структурні елементи.

Бюджетний менеджмент — це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент повинен дати відповідь на питання — як ефективно керувати цим рухом і відносинами.

Складові бюджетного менеджменту.

Складові бюджетного менеджменту визначаються загальними функціями управлінської діяльності. Наука про управління виділяє такі основні функції менеджменту:

- стратегічне планування;

- планування реалізації стратегії;

- організація виконання розроблених планів;

- облік;

- контроль.

Виходячи з функцій менеджменту та із структури бюджетного процесу, можна виділити такі структурні елементи бюджетного менеджменту:

1. Необхідно зазначити, що основна і визначальна функція менеджменту — стратегічне планування — практично не реалізується в Україні.

2. Організація виконання бюджету. Виконання бюджету. Ця стадія бюджетного процесу включає заходи з виконання дохідної і видаткової частин кожного із бюджетів, що входять до складу зведеного бюджету.

3. Облік виконання бюджету. Облік виконання бюджету є третьою складовою бюджетного менеджменту. Значення обліку для успішного виконання затвердженого бюджету велике.. Від прийняття своєчасних і правильних рішень з питань планування і виконання бюджету залежить ефективність управлінської діяльності.

. В процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній контроль, а також поточний. Вказаний контроль здійснюють абсолютно всі учасники бюджетного процесу (органи управління, а також підприємства, організації та установи). Поточний контроль здійснюється і в процесі виконання бюджету. Цей контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціалізовані служби фінансового контролю — Податкова адміністрація, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство. Аудиторська палата і аудиторські фірми, Рахункова палата. В країнах з розвинутими ринковими відносинами такий контроль здійснюється також і безпосередньо громадянами як в прямій формі, так і в посередній.

267 Бюджетування як сучасна технологія бюджетного менеджменту.

Бюджетування —це специфічна форма бюджетного менеджменту, його важлива складова, пов'язана з розробкою та аналізом бюджетів, окремих кошторисів і державних програм на основі альтернативних варіантів.

Принципи:

- єдності- планування повинно мати системний характер і являє собою сукупність взаємозв’язаних елементів, які розвиваються в одному напрямку заради спільної мети;

- координації- неможливо планувати діяльність одного підрозділу фірми без взаємозв’язку з іншими підрозділами і всілякі зміни в планах однієї структурної одиниці повинні відобразитись в планах інших;

- участі - кожен структурний підрозділ та кожен спеціаліст компанії незалежно від посади, яку він займає і виконуваних ним обов’язків приймає участь в складанні бюджетів підприємств;

- безперервності - планування повинно здійснюватись систематично в межах встановленого циклу і розроблені плани повинні безперервно змінювати один одного;

- гнучкості -надає планам можливість змінюватись при виникненні непередбачених обставин;

- точності- плани підприємства повинні бути конкретизовані і деталізовані до такої степені, до якої дозволяють зовнішні та внутрішні умови діяльності підприємства;

- пристосування до потреб ринку – важливо враховувати кон’юнктуру ринку і залежність підприємства від наданих кредитів;

- повноти - розроблення бюджету має охоплювати всі сторони діяльності та усі підрозділи підприємства. На підприємстві можуть розроблятися різні види бюджетів;

- відповідальності-концентрується виключно не величинах, які піддаються впливу і передбачає передачу кожному підрозділу відповідальності за виконання його частини бюджету разом з повноваженнями втручання в необхідному випадку в ситуації з відповідними коректуючими заходами.

На сьогоднішній день вважається, що найсучаснішою, найбільш прогресивною й ефективною формою бюджетування є програмно-цільове бюджетування.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання і виконання бюджету в розрізі бюджетним програм..

268.Податковий менеджмент, його сутність і складові. Податковий менеджмент-сукупність дій, прийомів, методів організації податкових відносин і руху податкових надходжень з метою формування доходної частини бюджету та забезпечення впливу податків на розвиток соціально-економічного життя суспільства. Складовими податкового менеджменту є: законотворча діяльність, планування податків, адміністрування податків -діяльність контролюючих органів з організації сплати податків і контролю за платежами. В процесі законотворчої діяльності визначаються принципи оподаткування, встановлюються види податків і обов”язкових платежів та їх елементи (платники, об”єкт, ставки, пільги), розробляється порядок розрахунків з бюджетом. Планування податків -цей вид діяльності передбачає визначення сум податків та обов”язкових платежів, які мають надійти щороку до бюджету для фінансування видатків. Контроль за дотриманням податкового законодавства здійснюється шляхом проведення камеральних, документальних та тематичних перевірок. Законотворча діяльність та планування податків належать до стратегічного управління в сфері податкової діяльності, а податковий контроль-до оперативного.Всі складові податкового менеджменту знаходяться у певному взаємозв”язку, наприклад: законотворча діяльність і податковий контроль: недоліки в законодавстві, дискусійні питання призводять до суперечок між податківцями і платниками в процесі проведення перевірок. В результаті в одних випадках несправедливо караються платники, а в інших недораховуються належні суми до бюджету. Законотворча діяльність впливає на пошук шляхів з боку платника зниження податкового тягаря. Це відбувається у разі встановлення високого рівня оподаткування. Рівень оподаткування за офіційною статистикою не досягає 30%.

269.Управління фінансами: визначення, об’єкти і суб’єкти управління. Охарактеризуйте функції органів управління фінансами загальнодержавного рівня.

Складовою фінансового механізму є управління фінансами - процес управління формуванням і використанням фондівфінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких структур,інших господарських об’єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові операції, за допомогою специфічних прийомів і методів.В управлінні фінансами виділяють об’єкт і суб’єкти управління. Об’єкт- централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланкахфінансової системи. Суб’єкт — держава (в особі законодавчих і виконавчих, у тому числі фінансових, органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ, міністерств і відомств.Фінансовий менеджмент-наука про управління грошовими потоками.

Міністерство фінансів (загальне керівництво всією фінансовою системою країни. Функціями:вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розроблення заходів щодо їх реалізації;організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету та його виконання після затвердженняВРУ;

. Державна контрольно-ревізійна служба)є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів;3) контрольно-реві­зійна служба проводить ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектора..

Державне казначейство створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету. Державна податкова адміністрація. Функції: розроблення проектів податкового законодавства;проведення масово-роз’яснювальної роботи серед платників податків;облік платників податків та надходжень їх до бюджету;контроль за правильністю обчислення податків та інших обов’язкових платежів і своєчасністю їх сплати;накладення штрафних санкцій та адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства;

Рахункова палата України створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту

Аудиторська палата, хоча і не є фінансовим органом, організовує незалежний фінансовий контроль. Вона видає ліцензії юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності й контролює дотримання вимог законодавства з аудитор­ського контролю.

НБУ- основна фінансова інституція у сфері грошового ринку. Саме він здійснює емісію грошей, які є інструментом фінансових відносин, і регулює грошовий обіг у країні. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку організовує функціонування ринку цінних паперів. Проводить реєстрацію випуску цінних паперів

Пенсійний фонд виконує функції нарахування пенсій і здійснення їх виплат. Має відповідні повноваження з контролю за повнотою і своєчасністю сплати внесків підприємств до фонду.

273. Обґрунтуйте, чому Міністерство фінансів України займає центральне місце в управлінні фінансами держави.

Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів.

Основними завданнями Мінфіну є:

1.забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством;

2.забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

3.здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами;

4.проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного становища держави, перспектив її подальшого розвитку;

7.удосконалення міжбюджетних відносин;

8.здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

9.розроблення стратегії фінансування державного бюджету;

10.забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

11.удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

12.здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні,

284.Незалежний (аудиторський) контроль: сутність та відмінності від державного фінансового контролю.

Аудиторський контроль - це професійний незалежний фінансовий контроль.

Основне завдання аудиторського контролю - отримання об’єктивної інформації про фінансовий стан суб’єкта, який перевіряють, відповідності його господарської діяльності чинному законодавству. В такому контролі зацікавлені як держава, так і підприємці, він дає змогу поєднувати їх інтереси без додаткового навантаження на бюджет. Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність". Аудит в Україні здійснюють як фізичні особи (аудитори), так і юридичні особи (аудиторські фірми). Аудиторська перевірка може бути добровільною (ініціативною, проведеною за рішенням самого суб’єкта господарювання) і обов’язковою.

Держа́вний контро́ль — одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави. Здійснення державного контролю - одна з важливих функцій державного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи. Залежно від того, на якому рівні та стосовно чого розглядається, контроль може бути охарактеризований як форма чи вид діяльності, як принцип, як функція. Залежно від критерію, який є визначальним при класифікації, виділяють наступні види контролю: Організаційні взаємозв'язки контролюючого і підконтрольного об'єкту: зовнішній (парламентський, президентський, судовий), внутрішній,

За обсягом спостереження, аналізу і перевірки діяльності, обсягу контролю та характеру контрольних повноважень: загальний, спеціальний.

Організаційна підпорядкованість між контролюючого і підконтрольного суб'єктів: відомчий (галузевий, підвідомчий), надвідомчий.

Час проведення: попередній, поточний (оперативний), наступний;

Контрольна діяльність здійснюється шляхом перевірок, планових і позапланових ревізій, обстежень, витребування звітів, проведення рейдів, оглядів та ін.

272. Доведіть необхідність управління фінансовими потоками та роль вищих державних органів законодавчої і виконавчої влади у цьому процесі.

Фінансове забезпечення покриття потреби підприємства у капіталі, а також дотримання своєчасності виконання поточних зобов'язань суб'єкта господарювання залежить від його можливості та спроможності формувати у визначений момент часу необхідний фонд грошових коштів із заданою абсолютною величиною, кількісним вираженням такої характеристики підприємства є рівень його ліквідності (як можливість швидкого формування фонду грошових коштів без значних фінансових втрат) та платоспроможності (як можливість своєчасного та повного погашення зобов'язань).

Роль вищих державних органів законодавчої і виконавчої влади. Верховна Рада України затверджує Державний бюджет України та здійснює контроль за його виконанням в особі Рахункової палати, визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики в сфері фінансів. Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Міністерство фінансів України здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом; здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів бере участь в роботі керівних органів фондових бірж. Головним завданням Державної податкової адміністрації є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів. Головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби є: здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів. Основними завданнями Державного казначейства є: організація виконання Державного та місцевих бюджетів України і здійснення контролю за ними; управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі, в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, визначених на відповідний період; фінансування видатків. Основним завданням Рахункової палати є: надання кредитів та здійснення операцій з розміщення золотого резерву і резерву в іноземній валюті.

274.Фінансовий механізм: сутність, елементи. Характеристика елементів фінансового механізму. Взаємозв’язок між фінансовим механізмом і фінансовою політикою держави.

Фінансовий механізм — сукупність фінансових ме­тодів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Структурна побудова фінансового механізму:

Фінансове забезпечення реалізується на основі відповідної системи фінансування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування. Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у тимчасовому використанні позичених ресурсів. Якщо самофінан­сування — це вихідна форма фінансового забезпечення, то кре­дитування, особливо в умовах ринкової економіки, є головною, провідною формою

Зовнішнє фінансу­вання. Воно полягає у виділенні коштів певним суб'єктам на без­поворотній і безоплатній основі. Це може бути державне фінан­сування з бюджету чи державних фондів цільового призначення, надходження коштів від громадських та доброчинних фондів і організацій даної країни та з-за кордону, гранти від міжнародних організацій тощо.

Фінансове регулювання полягас у регламентуванні розподіль­них відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Оскільки фінанси являють собою розподільні й перерозподільні відносини, то фінансові методи регулювання, по суті, є методами розподілу. Існують два методи розподілу доходів: сальдовий і нормативний.

У будь-якому механізмі управління ґрунтується на використанні відповідних важелів. Сукупність важелів становить систему управлінн я фінансовим механізмом

Фінансова політика - це комплекс державних за­ходів, що забезпечують ефективне функціонування фінансів і фінансової системи.

Це, у свою чергу, стимулює розвиток матеріального вироб­ництва і створює економічний грунт для здійснення державою покладених на неї функцій і завдань..

Фінансова політика є складовою частиною економічної політики держави. В ній конкретизуються головнінапрями розвит­ку економіки; визначається загальний обсяг фінансових ресурсів, їхні джерела, шляхи використання; розробляються механізми регулювання і стимулювання соціально-економічних процесів фінансовими методами.

Головними цілями фінансової політики ємобілізація й ефек­тивне використання фінансових ресурсів, регулювання еконо­мічних і соціальних процесів, стимулювання провідних напрямів розвитку продуктивних сил.

275.Сутність та методи фінансового планування і прогнозування.

Фінансове планування являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей. Фінансовий план того чи іншого суб’єкта відображає його фінансову діяльність, тобто про­цес формування доходів і здійснення витрат.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

Прогно з же по самій своїй суті має альтернативний, варіантний зміст. У цьому змісті прогнозування є дослідницькою базою планування, що має власну методологічну і методичну основу, багато в чому відмінну від планування. Розробка прогнозів грунтується на прогностичних методах, а планування спирається на більш строгі і точні методи балансових та інших розрахунків.

Мета фінансового прогнозування - оптимізація розподілу і використання суспільного продукту, а в кінцевому підсумку – підвищення ефективності виробництва.

Групи методів прогнозування:

суб’єктивні (експертні) методи визначення прогнозних показників;

каузальне прогнозування;

методи екстраполяції.

До основних методологічних прийомів, що використовуються за суб’єктивного методу прогнозування, належать такі:

індивідуальні опитування;

мозкова атака (brainstorming);

метод Дельфі;

розробка сценаріїв.

Каузальний (причинний) метод прогнозування побудований на визначенні майбутніх планових показників на основі оцінки причинно-наслідкових зв’язків з іншими показниками.

Методи екстраполяції використовують за відносно стабільного розвитку підприємства (чи окремих показників його діяльності) або за наявності сезонних чи циклічних коливань з чітко вираженим трендом.

278. Поясніть відмінності між такими фінансовими планами, як кошторис доходів і видатків бюджетних установ і баланс доходів і витрат підприємств.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації - є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Форма кошторису затверджується Мінфіном.

Баланс доходів і витрат підприємства – це фінансовий план підприємства, служить для прогнозування фінансових відносин, формування і використання грошових доходів. Складається з наступних розділів: доходи і надходження засобів, витрати і відрахування засобів, кредитні взаємини, взаємини з бюджетом і позабюджетними фондами.

282.Суб’єкти державного фінансового контролю

Україні, їх функції.

Ефективність реалізації фінансової політики залежить від багатьох чинників, серед яких особлива роль належить фінансовому контролю. Необхідний постійний моніторинг, який дав би змогу відстежувати успішність реалізації фінансової політики та дійовість і відповідність впливу на досягнення запланованих результатів конкретних фінансових інструментів.

Фінансовий контроль являє собою сукупність видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики. Отже, фінансовий контроль зв’язаний з реалізацією фінансової політики як безпосередньо, так і через контроль за фінансовою діяльністю окремих суб’єктів.

Державний фінансовий контроль — це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінансами. Він покладається на спеціальні органи(суб’єкти фінансового контролю в Україні) фінансового контролю (в Україні це Рахункова палата і Контрольно-ревізійна служба) та на органи управління фінансами і фінансовою системою (Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство, органи управління державними цільовими фондами). Це найбільш організований та дійовий вид контролю, який охоплює мікро- та макрорівень розподілу і перерозподілу створеного ВВП, а відповідно і реалізацію загальнодержавної фінансової політики. У разі виявлення порушень застосовуються фінансові санкції, а винні особи можуть притягуватися до адміністративної, а в окремих випадках і кримінальної відповідальності.

Безпосередній контроль здійснюють Міністерство фінансів та спеціалізований незалежний орган — Рахункова палата. При цьому завдання Рахункової палати більш важливі. Міністерство фінансів, розробляючи засади і напрями фінансової політики, контролює тільки їх реалізацію. Рахункова ж палата має контролювати як обґрунтованість та доцільність здійснюваної фінансової політики, так і хід її реалізації. При цьому хоча Рахункова палата може здійснювати і детальні перевірки фінансової діяльності окремих суб’єктів, основна її увага зосереджена саме на контролі у сфері реалізації фінансової політики на мікро- і макрорівнях та у сфері міжнародних фінансових відносин.

283.Характеристика видів, форм і методів фінансового контролю.

Види фінансового контролю:визначають співвідношення контролюючого і підконтрольного суб’єктів(Залежно від взаємозв’язку об’єкта контролю — фінансової діяльності, і суб’єкта — органу контролю виділяють).

1. Внутрішній контроль - Фінансова діяльність кожного суб’єкта контролюється ним самим через спеціальні підрозділи — контрольно-ревізійні відділи, управління тощо. Такий контроль має форму внутрішнього аудиту, метою якого є перевірка доцільності та обґрунтованості окремих фінансових операцій, їх відповідності фінансовій стратегії і тактиці даного суб’єкта.

2. Зовнішній контроль: Перевірка фінансової діяльності того чи іншого суб’єкта відповідними уповноваженими органами контролю. Метою цього контролю є перевірка відповідності фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству. зовнішній контроль поділяється на:

1) Державний 2) Відомчий та внутрішньокорпоративний 3) Незалежний 4) Суспільний.Форми фінансового контролю: 1)Попередній - здійснюється до початку руху грошових потоків;2) Поточний- здійснюється у процесі руху грошових потоків;3) Наступний - проводиться після здійснення фінансових операцій та за підсумками фінансової діяльності за певний період.

Методи фінансового контролю - це сукупність прийомів та способів його здійснення:

1) Ревізія - метод комплексного контролю усієї фінансової і господарської діяльності підприємств та організацій стосовно її відповідності чинному законодавству.

.2) Перевірка- це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій чи їх підрозділів. Результати перевірки оформляються довідкою чи доповідною запискою.

3) Обстеження- ознайомлення з окремими напрямами фінансової діяльності з метою виявлення проблем та шляхів їх удосконалення, але на відміну від перевірки проводиться по значно ширшому колу показників

4) Інспекція- Це перевірка стану фінансів підприємств на місцях, що періодично здійснюється представниками держави та її окремих органів. Вона проводиться з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги

.5) спостереження - це загальне ознайомлення зі станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, відомства. Як правило, воно передує в часі застосуванню інших методів контролю.

277. Види фінансових планів і їх характеристика. Які фінансові плани розробляються на загальнодержавному рівні?

Фінансовий план — це план формування і використання фі­нансових ресурсів.

За чинною практикою всі фінансові

плани поділяються на дві великі групи — зведені

та індивідуальні. У свою чергу, зведені

фінансові плани поділяються на загальнодержавні, плани окре­мих господарських об'єднань (промислово-фінансових груп, концернів, асоціацій тощо) і територіальні. Індивідуальні — це фі­нансові плани окремих підприємницьких структур. За тривалістю дії розрізняють:

-перспективні фінансові плани (на період понад один рік);

-поточні (на один рік);

-оперативні (на квартал, місяць).

Розглянемо детальніше деякі види фінансових планів.

Баланс доходів і витрат підприємства — це індивідуальний поточний фінансовий план, розраховується на рік з розбивкою по кварталах. Індивідуальні фінансові плани різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організацій, методів управління.

Платіжний календар — це оперативний фінансовий план. Головна мета його складання — спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і ви­датків, який складається на певний період.

При складанні платіжного календаря обов'язково враховуються: строки виплати заробітної плати, премій, внесення податків та здій­снення інших платежів, розрахунків з постачальниками і спожива­чами; стан дебіторської і кредиторської заборгованості та ін.

Бізнес-план — план реалізації певного проекту або угоди. Це не суто фінансовий план, але він містить розділи, в яких наводи­ться розрахунок фінансових показників, таких як затрати, прибу­ток, рентабельність, термін окупності затрат.

Кошториси доходів і видатків складають установи невироб­ничої сфери, передусім бюджетні організації.

Бюджети, як фінансові плани на рівні держави або її окремих територіальних підрозділів, завжди мають дві частини — дохідну і видаткову. Дохідна частина включає надходження і обов'язкові збори, неподаткові платежі. У видатковій частині вказуються на­прямки витрачання бюджетних коштів, які визначаються бю­джетною політикою, а також чинним порядком розмежування видатків між окремими бюджетами.

Фінансове планування зводиться до розробки, затвердження та виконання лише річних бюджетів, а на загальнодержавному рівні - до розробки балансу фінансових ресурсів країни, проекту зведеного бюджету України та деяких інших показників.


285. Поясніть відмінності між державним фінансовим контролем та аудиторською перевіркою. Як здійснюється обов’язковий фінансовий контроль?

Державний — це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінансами. Він покладається на спеціальні органи фінансового контролю (в Україні це Рахункова палата і Контрольно-ревізійна служба) та на органи управління фінансами і фінансовою системою (Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство, органи управління державними цільовими фондами).

Аудит — це незалежний фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами — аудиторами або аудиторськими фірмами.

Під час проведення перевірок аудитори самостійно визначають форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду. Аудитори мають право отримувати всі необхідні документи для проведення перевірок, а також пояснення до них. Крім того, можуть перевіряти наявність грошових коштів, майна, інших цінностей.

Суб’єктами державного фінансового контролю, що здійснюють регулюючий контроль, використовуються такі методи здійснення контролю:

1) ідентифікація – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із оцінкою дотримання підконтрольним об’єктом вимог чинного законодавства та його фінансової спроможності під час державної реєстрації суб’єкта господарської діяльності;

2) ліцензування – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із перевіркою дотримання підконтрольним об’єктом встановлених законодавством умов та правил під час отримання ліцензії на здійснення певного виду діяльності та у процесі здійснення цієї діяльності;

3) фінансова експертиза – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із дослідженням та оцінкою законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансово-економічних результатів діяльності підконтрольного об’єкта з метою підготовки обґрунтованих висновків і пропозицій для прийняття рішень щодо об’єкту експертного дослідження;

4) обстеження – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із дослідженням результатів фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта з метою оцінки його поточного і прогнозного (можливого) фінансового стану;

5) нагляд – метод державного фінансового контролю, пов’язаний із постійним спостереженням за дотриманням підконтрольним об’єктом встановлених чинним законодавством України правил, нормативів і вимог.

1. Що є предметом фінансової науки? Суб’єкти і об’єкти фінансових відносин на різних рівнях економічної системи. Наведіть приклади фінансових відносин і дайте відповідні пояснення.

2. Визначте об’єкти і суб’єкти фінансових відносин мікро- і макрорівнів. В чому особливості цих відносин та взаємозв’язок між ними.

3. Об’єкти і суб’єкти фінансових відносин мікро- і макрорівня. В чому полягають відмінності між цими відносинами?

4. Характеристика фінансів як історичної категорії, передумови їх виникнення. Розвиток фінансів.

5. В чому полягає зв’язок фінансів з державою і товарно-грошовими відносинами?

6. Дайте визначення сутності економічної категорії “фінанси” і розкрийте її зміст. В чому полягає взаємозв’язок і взаємодія фінансів з такими економічними категоріями, як ціна, заробітна плата, кредит? Які існують відмінності між ними?

7. Сутність категорії «фінанси». Визначте відмінності та взаємозв’язок між фінансами і такими категоріями вартісного розподілу як ціна та кредит.

8. Сутність дефініції «фінанси». Визначте відмінності та взаємозв’язок між фінансами і такою категорією вартісного розподілу як заробітна плата.

9. Фінанси як економічна категорія: визначення, ознаки, зв’язок з грошима.

10. Деякі економісти вважають, що фінанси – це гроші. Чи вірним є це твердження? Обґрунтуйте свою відповідь.

11. Обґрунтуйте взаємозв’язок фінансів і грошей.

12. Назвіть функції грошей, на яких базується функціонування фінансів, та розкрийте їх суть.

13. Фінансові ресурси держави, їх склад і джерела формування.

14. Сутність поняття «фінансові ресурси». Назвіть склад і джерела формування фінансових ресурсів держави і суб’єктів підприємницької діяльності.

15. Поясніть, в чому полягає суспільне призначення фінансів та їх об’єктивна необхідність?

16. Доведіть, що функціонування фінансів тісно пов’язане з такими поняттями, як фінансові відносини, фінансові ресурси, фінансова діяльність.

17. Предмет науки про фінанси. Фінансові категорії на мікро- і макрорівнях.

18. Фінансові категорії на макро- і мікрорівнях. Особливості функціонування фінансів на мікрорівні. Сутність і призначення фінансів суб’єктів господарювання.

19. Фінансові категорії на макро- і мікрорівнях. Особливості функціонування фінансів на макрорівні. Сутність і призначення державних фінансів.

20. Фінансові категорії: визначення, економічна сутність. Особливості фінансових категорій на макро- і мікрорівнях.

21. Дайте визначення вихідної категорії державних фінансів та обґрунтуйте свою відповідь.

22. Дайте визначення вихідної категорії фінансів акціонерних товариств (корпорацій) та обґрунтуйте свою відповідь.

23. Дайте визначення фінансових категорій державних фінансів, охарактеризуйте їх за сутністю та формами прояву.

24. За допомогою яких фінансових категорій здійснюється функціонування державного бюджету?

25. Функції фінансів, їх сутнісна характеристика і взаємозв’язок.

26. Назвіть загальноприйняті функції фінансів. Ваша думка щодо стимулюючої та регулюючої функцій фінансів.

27. Вкажіть загальноприйняті функції фінансів. Ваша думка щодо стабілізаційної та виробничої функцій фінансів.

28. Обґрунтуйте необхідність перерозподілу вартості ВВП і фінансові інструменти його забезпечення.

29. Розкрийте зміст первинного розподілу вартості створеного продукту.

30. Розкрийте зміст розподільної функції фінансів. Поясніть, яким чином розподіл безпосередньо зачіпає інтереси держави, господарюючих суб’єктів і окремих членів суспільства.

31. Фінансова система: визначення, характеристика внутрішньої будови. Назвіть базову і провідну сферу фінансової системи і поясніть свою відповідь.

32. Сутність та структура фінансової системи України. До якої сфери фінансової системи можна віднести таку ланку як фінанси державних установ? Дайте пояснення своєї відповіді.

33. В чому полягає сутність фінансової системи за її організаційною структурою? Назвіть органи управління і фінансові інституції, які забезпечують управління фінансами в Україні, визначте їх функції.

34. У чому полягає взаємозв’язок фінансового ринку зі сферами і ланками фінансової системи? Визначте його місце в розподільних процесах.

35. Фінансові методи впливу на соціально-економічний розвиток, їх склад і характеристика.

36. Фінансове забезпечення як напрям фінансового впливу на процеси суспільного розвитку: сутність та форми.

37. Визначте відмінності між фінансовим регулюванням і фінансовим стимулюванням.

38. Вплив фінансів на процеси суспільного розвитку: кількісний і якісний вплив. Розкрийте їх суть та покажіть взаємозв’язок між ними.

39. Яким чином фінанси впливають на суспільне виробництво, і в чому полягає їх роль у економічному та соціальному розвитку держави?

40. Обґрунтуйте, яким чином розлад фінансової системи може спричинити фінансову кризу в державі.

41. Обґрунтуйте, яким чином фінанси впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання.

42. Обґрунтуйте, яким чином через фінанси держава може впливати на внутрішню структуру ціни продажу товарів (робіт, послуг).

43. Доходи і видатки рабовласницьких держав.

44. Доходи і видатки Стародавнього Риму.

45. Фінанси феодальних міст та їх вплив на розвиток державних фінансів.

46. Доходи і видатки феодальної держави.

47. Поясніть відмінності у формуванні доходів східних рабовласницьких держав і Стародавньої Греції та Римської імперії.

48. Доходи та видатки феодальних міст.

49. Які зміни у сфері податків та державних видатків відбулися на етапі індустріального розвитку економіки?

50. Визначте проблеми щодо фінансового забезпечення соціальних потреб держави в постіндустріальній економіці.

51. Об’єктивна необхідність створення правового поля для функціонування фінансових відносин. Сутність фінансового права.

52. Поняття фінансового права, його джерела.

53. Поняття бюджетного та податкового права, їх джерела.

54. Назвіть основне джерело бюджетного права та вкажіть що конкретно визначає і регулює даний законодавчий акт.

55. Назвіть основне джерело податкового права та вкажіть що конкретно визначає і регулює даний законодавчий акт.

56. Бюджетне право – це… Продовжте визначення. Визначте бюджетні права вищих державних органів влади і управління.

57. Сутність фінансової політики, її складові. Типи фінансової політики.

58. Фінансова політика: зміст, завдання. Яким чином фінансова політика пов’язана з економічною політикою держави?

59. Визначте основні завдання фінансової політики на макрорівні.

60. Визначте основні завдання фінансової політики на мікрорівні.

61. Визначте основні завдання фінансової політики на рівні світового господарства.

62. Поняття і завдання фінансової політики, зміст її окремих напрямів. Ефективність фінансової політики України.

63. Поясніть зв’язок між економічною і фінансовою політикою держави. Які особливості фінансової політики України в сучасний період?

64. Які існують рівні фінансової політики та які фактори впливають на її проведення?

65. Фінансова стратегія і фінансова тактика у фінансовій політиці. В чому їх сутність, завдання і взаємозв’язок? Наведіть конкретні приклади.

66. Фінансова стратегія та фінансова тактика: їх сутність, завдання і взаємозв’язок.

67. Що слід розуміти під державною фінансовою політикою?

68. Дискреційна та недискреційна фінансова політика: сутнісна характеристика.

69. Фіскальна і монетарна політика, їх взаємозв’язок і суперечності.

70. Розкрийте зміст фіскальної політики держави. Який орган її виробляє?

71. Фінансова безпека: її сутність та складові.

72. Обґрунтуйте свою точку зору з приводу сучасної фінансової політики України.

73. Податки: визначення, економічна сутність та функції. Назвіть форми прояву даної категорії.

74. Поясніть відмінності між платою, зборами, внесками і податками.

75. Податки: об’єктивна необхідність, сутність і функції. Які основні історичні аспекти розвитку категорії “податок”?

76. Податки: сутність, функції. Дайте характеристику функцій податків.

77. Функції податків. Ваша думка щодо стимулюючої та стримуючої функцій податків.

78. Характеристика фіскальної функції податків.

79. За якими ознаками класифікують податки? Розкрийте ці ознаки та охарактеризуйте податки, виділені у процесі їх класифікації.

80. Класифікація податків за різними ознаками. Характеристика податків, виділених у процесі їх класифікації.

81. Класифікація податків за формою оподаткування: сутність, переваги, недоліки.

82. Класифікація податків за економічним змістом об’єкта оподаткування. Наведіть приклади.

83. Прямі податки: сутність, переваги і недоліки їх застосування.

84. Непрямі податки: сутність, переваги і недоліки їх застосування.

85. Сутність прямого оподаткування. В чому переваги і недоліки прямих податків? Яка роль прямих податків в доходах бюджету України?

86. Сутність непрямого оподаткування. В чому переваги і недоліки непрямих податків? Яка роль непрямих податків в доходах Державного бюджету України?

87. Обґрунтуйте переваги прямого і непрямого оподаткування.

88. Обґрунтуйте, чому непрямі податки вважаються найбільш важкими в соціальному плані.

89. Яка різниця між загальнодержавними та місцевими податками і зборами? Наведіть приклади загальнодержавних та місцевих податків.

90. Назвіть і охарактеризуйте елементи системи оподаткування.

91. Обґрунтуйте взаємозв’язки між суб’єктом оподаткування, об’єктом оподаткування і джерелом сплати податків.

92. Доведіть, що об’єкт оподаткування та база оподаткування – це не тотожні поняття.

93. Покажіть на прикладах різницю між суб’єктом, платником та носієм податку.

94. Елементи податків. Характеристика податкових ставок.

95. Охарактеризуйте податкові ставки, наведіть конкретні приклади.

96. Податкові пільги, їх види та регулюючий вплив.

97. Податкові пільги як елемент системи оподаткування: сутність, переваги і недоліки застосування, види. Наведіть приклади.

98. Податкова квота: сутність, необхідність встановлення.

99. Поняття податкового боргу, причини його виникнення та соціально-економічні наслідки.

100. Податкова система: визначення, наукові (класичні) принципи побудови податкової системи.

101. Сутність податкової системи. Які принципи покладено в основу побудови податкової системи України? Охарактеризуйте їх.

102. Наукові принципи оподаткування.

103. Податкова політика: визначення, принципи побудови.

104. Обґрунтуйте взаємозв’язок між такими поняттями, як система оподаткування, податкова система і податкова політика.

105. Обґрунтуйте, яким чином трансформаційні процеси, що відбуваються в податковій системі України, впливають на суспільний розвиток.

106. Обґрунтуйте необхідність подальшого розвитку місцевого оподаткування в Україні.

107. Бюджет: економічний зміст, форма, матеріальне втілення, функції. Які специфічні ознаки характеризують цю категорію?

108. Визначте бюджет за його економічним змістом, формою і матеріальним втіленням. В чому відмінності бюджету від інших фінансових категорій?

109. Дайте визначення бюджету як економічної категорії. Місце бюджету у розподілі ВВП і шляхи його впливу на цей розподіл.

110. Бюджет як основний фінансовий план держави. Показники стану бюджету.

111. Обґрунтуйте, в чому полягає необхідність і призначення бюджету.

112. За якими ознаками класифікують доходи бюджету? В чому полягає економічна необхідність такої класифікації?

113. Джерела формування доходів Державного бюджету. Загальний і спеціальний фонди, їх призначення.

114. Поясніть відмінності між зведеним (консолідованим) і державним бюджетом.

115. Поясніть необхідність і економічну доцільність існування загального і спеціального фондів бюджету.

116. За якими ознаками класифікують видатки бюджету? Розкрийте їх сутність.

117. Поясніть відмінності між видатками поточного бюджету і видатками бюджету розвитку.

118. За якими ознаками класифікують бюджетні видатки? Назвіть і охарактеризуйте їх. Покажіть взаємозв’язок між державними і бюджетними видатками.

119. Склад і структура видатків державного бюджету, їх класифікація. Поточні видатки і видатки розвитку.

120. Обґрунтуйте необхідність та критерії розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

121. Бюджетна система України: визначення, основи побудови і критерії розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

122. Бюджетна система: визначення, структура бюджетної системи України, принципи побудови.

123. Бюджетний процес: визначення, етапи. Опишіть схему бюджетного процесу відносно Державного бюджету України. Які етапи бюджетного процесу є функцією виконавчої влади, а які – функцією органів законодавчої влади?

124. Поясніть взаємозв’язок між такими поняттями як «бюджетна система» та «бюджетний устрій».

125. Поясність відмінності між такими принципами побудови бюджетної системи України, як принцип єдності і принцип самостійності.

126. Бюджетний процес: поняття, етапи. Зміст кожного етапу, задіяні органи і їх функції.

127. Бюджетне планування: зміст і завдання. Характеристика етапів бюджетного планування.

128. Обґрунтуйте, чому бюджетне планування є основою бюджетного процесу.

129. Які завдання розв’язують в ході бюджетного планування? Визначте основні стадії процедури бюджетного планування в Україні і назвіть органи, які задіяні в бюджетному процесі.

130. Назвіть переваги казначейської системи касового виконання державного і місцевих бюджетів.

131. Бюджетне фінансування: сутність поняття, принципи і форми.

132. Поясність відмінності між кошторисним фінансуванням і бюджетним кредитуванням.

133. Поясність відмінності між державними дотаціями, державними субсидіями та бюджетними кредитами.

134. Причини виникнення бюджетного дефіциту. Назвіть наслідки бюджетного дефіциту в Україні.

135. Сутність бюджетного дефіциту і бюджетного профіциту. Які причини виникнення і соціально-економічні наслідки зростання бюджетного дефіциту? Які заходи необхідно здійснити, щоб зменшити бюджетний дефіцит?

136. Обґрунтуйте економічну доцільність використання різних джерел фінансування бюджетного дефіциту та економічні наслідки їх застосування.

137. Обґрунтуйте, чому державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші ніж грошова емісія.

138. Поясність відмінності між активним і пасивним бюджетним дефіцитом.





Дата публикования: 2015-04-08; Прочитано: 2541 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.085 с)...